Постанова Одеський апеляційний суд № 520/14543/17

Номер провадження: 22-ц/813/5331/2110/20 Номер справи місцевого суду: 520/14543/17 Головуючий у першій інстанції Смирнова В.В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.09.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 520/14543/17 Номер провадження: 22-ц/813/2110/20 Одеській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участі секретаря судового засідання - Ющак А.Ю., учасники справи: - позивач - ОСОБА_1 , - відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Білдінг Групп», - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг Групп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про розірвання договору купівлі - продажу майнових прав, стягнення збитків завданих розірванням договору купівлі - продажу майнових прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області, ухвалене у складі судді Смирнова В.В. о 16 годині 26 хвилині 11 листопада 2019 року, повний текст рішення складено 20 листопада 2019 року, встановив: У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з вищезазначеним позовом, в якому, з урахуванням зміненої позовної заяви, остаточно просить: 1) розірвати договір купівлі - продажу майнових прав № 154/Ил-19/В-19 від 07.03.2012 року укладений між ТОВ «Білдінг Групп» та ОСОБА_1 ; 2) стягнути з ТОВ «Білдінг Групп» на користь ОСОБА_1 збитків завданих розірванням договору купівлі - продажу майнових прав № 154/Ил-19/В-19 від 07.03.2012 року в сумі - 646 761,82 грн. (шістсот сорок шість тисяч сімсот шістдесят одна гривня 82 копійок). Позивач свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що 07 березня 2012 року між ТОВ «Білдінг Групп» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 154/Ил-19/В-19 купівлі продажу майнових прав на квартиру в 19-ти поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач, вважаючи, що ТОВ «Білдінг Групп» умови договору № 154/Ил-19/В-19 купівлі продажу майнових прав на квартиру в 19-ти поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 не виконало, просить суд першої інстанції розірвати цей договір з одночасним відшкодуванням збитків (Т. 1, а. с. 2 - 5, 77 - 80). Відповідач надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву в якому заперечував проти позову та просив відмовити у задоволені позову. Відповідач вказував, що позивач, користуючись своїми правами, визначеними ст. 49 ЦПК України, змінив предмет позову. Водночас, позивач в первісній позовній заяві визначився з підставами позовної заяви, зокрема це порушення ТОВ «Білдінг Групп» обов`язків за договором № 88/Ил-19/В-19 купівлі продажу майнових прав на квартиру в 19-ти поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Як вбачається з позовної заяви від 20 квітня 2018 року підставою для розірвання Договору № 154/Ил-19/В-19 купівлі продажу майнових прав на квартиру в 19-ти поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 07 березня 2012 року - є порушення ТОВ «Білдінг Групп» обов`язків саме за вказаним (№ 154/Ил-19/В-19) договором. З вищевказаного вбачається, що надаючи представником позивача до суду «уточнену» позовну заяву, позивач фактично змінив і предмет і підстави позову (Т. 1, а. с. 57 - 59, 102 - 106). У відповіді на вказаний вище відзив позивачка стверджувала про те, що вона не підписувала Угоду № 1 від 21 лютого 2013 року про відступлення за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру в 19-ти поверховому житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 /В-19 № 154/Ил-19/В-19 від 07.03.2012 року. Просила витребувати з відповідача докази щодо такого підписання Угоди (Т. 1, а. с. 130 - 131). Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 11 листопада 2019 року у задоволені вищезазначених позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що твердження позивача про те, що нею не підписувалася та не укладалася 21 лютого 2013 року «Угода № 1 про відступлення за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру в 19-ти поверховому житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 /В-19 № 154/Ил-19/В-19 від 07.03.2012 року, згідно якої Сторона 1 (Позивач) передала, а Сторона 2 (третя особа) прийняла права і обов`язки і стала стороною у договорі № 154/Ил-19/В-19 від 07.03.2012 року» спростовується доказами по справі, а саме висновком експерта від 30.08.2019 року за № 192-П та висновком експерта від 15.03.2019 року за № 14/19 виготовленого Науково-дослідною лабораторією судових експертиз на замовлення ТОВ «Білдінг Групп». Враховуючи те, що на час звернення до суду першої інстанції з позовною заявою ОСОБА_1 не була стороною Договору № 154/Ил-19/В-19 купівлі продажу майнових прав на квартиру в 19-ти поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 07.03.2013 року, то правові підстави для задоволення позовної заяви у суду відсутні. Протилежного позивачем не доведено. За таких обставин, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позову, дійшов до висновку про необхідність у його задоволенні відмовити (Т. 2, а. с. 80 - 82). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Іллічівського районного суду Одеської області від 11 листопада 2019року та ухвалити нове судове рішення, яким: 1) розірвати договір купівлі - продажу майнових прав № 154/Ил-19/В-19 від 07.03.2012 року укладений між ТОВ «Білдінг Групп» та ОСОБА_1 ; 2) стягнути з ТОВ «Білдінг Групп» на користь ОСОБА_1 збитків завданих розірванням договору купівлі - продажу майнових прав № 154/Ил-19/В-19 від 07.03.2012 року в сумі - 646 761,82 грн. (шістсот сорок шість тисяч сімсот шістдесят одна гривня 82 копійок). Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вважає, що висновок експерта від 15.03.2019 року № 14/19, на який посилається суд першої інстанції мотивуючи оскаржуване рішення є недопустимим доказом у даній справі. Вказує на те, що стороною відповідача не доведено ту обставину, що ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 .. Угоду № 1 про відступлення за договором № 154/Ил-19/В-19 купівлі продажу майнових прав на квартиру в АДРЕСА_3 , № 154/Ил - 19 від 07.03.2012 року (Т. 2, а. с. 99 - 103). У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Білдінг Групп» - Колесніков І.Л. заперечує проти апеляційної скарги. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Оскаржуване рішення просить залишити без змін. Посилається на низку обставин, якими обгрунтовує законність експертних висновків, які містяться в матеріалах справи. Представник ОСОБА_1 у судовму засіданні підтримав викладеі в апеляційній скарзі доводи та вимоги. Представник ТОВ «Білдінг Групп» - Колесніков І.Л. у судовому засіданні підтримав викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи та вимоги. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішені спору, освідомленість учасників справи про її розгляд, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися у судове засідання. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищезазначеного висновку про необхідність відмови у задоволенні позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. 55 Конституції України, ст. ст. 11, 15, 16, 202, 203, 204, 215, 216, 626, 638, 651 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 12, 76, 81, 89, 102, 103, 104, 110, 263, 264 ЦПК України) права. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду. На підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. 05 травня 2010 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір купівлі-продажу майнових прав № 88/Ил-19/В-19 (далі - Договір). 01 березня 2012 року ОСОБА_1 та ТОВ «Білдінг Групп» підписали угоду про розірвання Договору, де домовилися вважати Договір купівлі - продажу майнових прав в 19-ти поверховому житловому будинку № 88/Ил-19/В-19 від 05 травня 2010 року розірваним з моменту укладення даної угоди згідно п. 5.1. Договору за взаємною згодою сторін. 07 березня 2012 року між ТОВ «Білдінг Групп» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 154/Ил-19/В-19 купівлі продажу майнових прав на квартиру в 19-ти поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 21 лютого 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за погодженням з Відповідачем укладено Угоду № 1 про відступлення за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру в 19-ти поверховому житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 /В-19 № 154/Ил-19/В-19 від 07.03.2012 року згідно якої Сторона 1 (Позивач) передала, а Сторона 2 (третя особа) прийняла права і обов`язки і стала стороною у договорі № 154/Ил-19/В-19 від 07.03.2012 року. Позивач заперечує укладення зазначеної угоди. Ухвалою суду першої інстанції від 25.02.2019 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу. Проведення судово-почеркознавчої експертизи доручено Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичного центру Міністерства Внутрішніх Справ України. Згідно висновку експерта від 30.08.2019 року за № 192-П підпис у документі, мовою оригіналу - «Соглашение № 1 об уступке по договору купли-продажи имущественных прав на квартиру в 19-ти этажном строящемся жилом доме, расположенном по адресу: АДРЕСА_1 от «7» марта 2012 г.» від 21 лютого 2013 року в графі «Сторона 1 ОСОБА_1 » - виконано ймовірно ОСОБА_1 . Згідно висновку експерта від 15.03.2019 року за № 14/19 виготовленого Науково-дослідною лабораторією судових експерти на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг Групп» підпис від імені ОСОБА_1 що міститься у графі «Сторона 1: ОСОБА_1 » в вищевказаній Угоді № 1, укладеній між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , датовану 21 лютого 2013 роком, виконано ОСОБА_1 . Між учасниками справи склалися правовідносини щодо розірвання договору купівлі - продажу майнових прав, застосування наслідків розірвання договору купівлі - продажу майнових прав. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. За правилами частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За приписами частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Як зазначалось вище, позивач заперечує укладення зазначеної вище Угоди № 1, між тим, матеріали справи не містять доказів щодо недійсності такої угоди. Стаття 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу частини 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно частини 2 статті 651 договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Апеляційний суд звертає увагу на приписи статті 204 ЦК України, в яких закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законом або договором. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів (стаття 76 ЦПК України). Згідно з частинами 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Частиною 1 статті 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Відповідно до частин 1, 2 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. Згідно з частиною 1 статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України). Як зазначалось вище, згідно висновку експерта від 30.08.2019 року за № 192-П підпис у документі, мовою оригіналу - «Соглашение № 1 об уступке по договору купли-продажи имущественных прав на квартиру в 19-ти этажном строящемся жилом доме, расположенном по адресу: АДРЕСА_1 от «7» марта 2012 г.» від 21 лютого 2013 року в графі «Сторона 1 ОСОБА_1 » - виконано ймовірно ОСОБА_1 . Згідно висновку експерта від 15.03.2019 року за № 14/19 виготовленого Науково-дослідною лабораторією судових експерти на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг Групп» підпис від імені ОСОБА_1 що міститься у графі «Сторона 1: ОСОБА_1 » в вищевказаній Угоді № 1, укладеній між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , датовану 21 лютого 2013 роком, виконано ОСОБА_1 . Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивача з вищевказаними висновками експерта. Між тим, згідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційний суд звертає увагу на те, що заперечуючи проти доказів, якими відповідач обгрунтовую безпідставність позовних вимог, позивачка разом з тим не надає інших доказів в обґрунтування своїх позовнихв имог. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Законодавець у частині 1 статті 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Між тим, ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді апелянтом не заявлено клопотання про виклик експерта до суду з метою надання останнім пояснень щодо висновку експерта, не вжито інших процесуальних заходів щодо доведення факту, зокрема відсутності підпису позивачки на вказаній вище Угоді №

1. За викладених обставин, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погоджується й апеляційний суд, про безпідставність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, оскільки вищевказані висновки експертів є письмовими доказами у даній справі і підлягали оцінці судом під час розгляду справи в їх сукупності з іншими доказами. Обґрунтування апеляційної скарги низкою норм процесуального права з посиланням на незаконність висновку експерта від 15.03.2019 року за № 14/19 виготовленого Науково-дослідною лабораторією судових експерти на замовлення ТОВ «Білдінг Групп» не мають наслідком задоволення апеляційної скарги, а отже не заслуговують на увагу апеляційного суду. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування, зміни оскаржуваного рішення. Апеляційна скарга є безпідставною, а тому не підлягає задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 у суду апеляційної інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 28 вересня 2020 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе