Ухвала КЦС ВС № 442/4474/16-ц

Ухвала 05 жовтня 2020 року м. Київ справа № 442/4474/16-ц провадження № 61-14362ск20 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення позики та стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про повернення позики. В обґрунтування позову посилався на те, що 27 вересня 2013 року він позичив ОСОБА_1 гроші в сумі 83 009 грн, що еквівалентно на той час 3 336 дол. США. Відповідач в підтвердження отримання в нього вищевказаної суми грошей написав боргову розписку в якій зобов`язався повернути йому борг до січня 2014 року. Дану боргову розписку відповідач написав в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які можуть підтвердити в судовому засіданні факт передачі грошей ним відповідачу. Однак пройшло вже більше двох років, а борг відповідач не повертає. Він неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути йому гроші, проте відповідач не повернув йому борг, хоча не заперечує, що гроші в нього позичив. Крім завданої матеріальної шкоди в сумі 83 009 грн діями відповідача було завдано і моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивач дуже за це переживає, переніс стреси, погано спить, став нервувати, що вплинуло на його стан здоров`я. Він не може забезпечити себе та сім`ю належним харчуванням, купити необхідні ліки, не може провести оплату комунальних послуг, живе в постійному страху, що буде позбавлений можливості користуватись газом, світлом та іншими комунальними послугами через їх неоплату. Статтею 23 ЦК України визначено його право на відшкодування йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, щодо нього. Все це порушує його нормальний ритм життя. Завдану моральну шкоду він оцінює в 10 000 грн. ОСОБА_2 посилаючись на вказані обставини просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 87 403,20 грн та 10 000 грн моральної шкоди. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 травня 2019 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 позику в розмірі 87 403,20 грн та моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. Вирішено питання судових витрат. 26 вересня 2020 року ОСОБА_5 , яка діє від імені ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року в указаній вище справі. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Предметом позову є повернення позики та стягнення моральної шкоди, ціна позову у даній справі становить 97 403,20 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 х 100 = 210 200). Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено. Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення позики та стягнення моральної шкоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко І. М. Фаловська