Постанова Черкаський апеляційний суд № 703/4492/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1668/20Головуючий по 1 інстанції Справа №703/4492/18 Категорія: 310020000 Прилуцький В. О. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2020 року Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Храпка В.Д., Вініченка Б.Б., Новікова О.М. секретар Любченко Т.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 березня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Прилуцького В.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання, в с т а н о в и в : У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та просила суд стягнути аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання з ОСОБА_1 у розмірі1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01 вересня 2018 року і до закінчення сином навчання. Позов обґрунтовує тим, що відповідач є батьком сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2018 року задоволено її позов до ОСОБА_1 про стягнення аліментів з останнього на її користь на період навчання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 15 лютого 2016 року і до закінчення ним навчання до 30 червня 2018 року. Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 31 липня 2018 року рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2018 року змінено в частині визначення розміру аліментів: до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на період навчання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. На даний час вказані рішення судів відповідачем не виконані. Син ОСОБА_3 продовжує навчання в Університеті державної фіскальної служби України навчально-науковому інституті спеціальної фізичної і бойової підготовки та реабілітації м. Ірпінь на денній формі навчання. Позивач несе всі витрати на утримання сина, сплачує витрати на навчання, харчування, проживання в іншому місті, купує одяг та інші необхідні речі для навчання. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 березня 2020 року позов задоволено частково. З урахуванням додаткового рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2020 року та ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2020 року про виправлення описки стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на навчання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 03 грудня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 включно. Право на аліменти припиняється у разі припинення навчання. Вирішено питання про судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що розмір аліментів визначений позивачем у розмірі 1/6 частини від всіх видів доходів відповідача, є тим мінімумом, який батько в силу свого батьківського обов`язку за законом повинен сплачувати дитині та який не призведе до порушення його прав та інтересів, а також те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, та просив скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 березня 2020 року (з додатковим рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2020 року, ухвалою про виправлення описки Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2020 року) і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції в порушення вимог ЦПК України повістку йому не надсилав, як не надіслав ні копій позовної заяви та інших документів, що були надані позивачем і третьою особою на підтвердження своїх доводів чим порушив засади рівноправності та змагальності. Зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано вказано, що під час виконання міжнародного доручення Сургутським міським судом Російської Федерації у нього було взято пояснення та направлено на адресу суду, оскільки його ніхто не опитував. Так само безпідставно суд зазначив у рішенні, що відповідачем був направлений відзив на позовну заяву. Вказав, що відзиву в рамках розгляду справи №703/87/20 він не надсилав, оскільки не знав про її існування та пояснив, що відзив він надавав в рамка цивільної справи №2/703/7/18. Крім того, зазначив, що йому були вручені рішення та ухвала суду не завірені печаткою при прошиванні. У відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, доводи апеляційної скарги вважає неообгрунтованими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином відповідача, якому виповнилося 18 років, але який не досяг 23 річного віку, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18 лютого 1998 року (а.с.5). ОСОБА_3 навчається на денній формі університету державної фіскальної служби України навчально-наукового інституту спеціальної фізичної і бойової підготовки та реабілітації з 01 вересня 2018 року по червень 2022 року, що підтверджується довідкою №175 від 11 березня 2020 року, виданої вказаним вище університетом (а.с.70). Згідно ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. Статтею 200 СК України визначено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Частинами першою та другою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Колегія суддів погоджується з висновком суду, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, факт потреби останньому у матеріальній допомозі є безумовним. Необхідність отримання належної освіти позбавляє ОСОБА_3 можливості працевлаштуватися та заробляти кошти на власне утримання, та особа, яка не закінчила відповідного навчального закладу, не має потрібного обсягу професійних знань та навичок, які необхідні для такого працевлаштування. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. Але постановляючи судове рішення у відсутності відповідача по справі суд першої інстанції не врахував наступне. Згідно із статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. В ухвалі Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2018 року про відкриття провадження у цивільній справі вказано про здійснення виклику відповідача відповідно до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних, та кримінальних справах від 22 січня 1993 року та Наказу № 1092/5/54 від 27 червня 2008 року «Про затвердження Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги у цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень». 05 березня 2019 року Головному територіальному управлінню юстиції в Черкаській області було направлено доручення документів з додатком на 47 аркушах (а/с 25). Підтвердження, які документи були направлені в матеріалах справи відсутні. В підтвердженні Сургутського міського суду про вручення документів вказано про вручення повідомлення про день судового засідання. Але його дата не вказана. Документ вручений 20 травня 2019 року ( а/с 52). Відповідно до протоколу судового засідання Сургутського міського суду від 20 травня 2019 року ОСОБА_1 був допитаний в удовому засіданні (а/с 49). Із клопотання про відкладення розгляду справи від 04 червня 2019 року ОСОБА_1 вказує про призначення судового засідання 05 червня 2019 року (а/с 38). Дані про будь-яке судове засідання 05 червня 2019 року в матеріалах справи відсутні. Відповідно до ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 31 липня 2019 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання, призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області на 10 год. 00 хв. 30 жовтня 2019 року з викликом учасників справи. Крім того, у протоколі судового засідання Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу - Югри від 20 травня 2019 року ОСОБА_1 пояснив, що в судове засідання прибуде особисто (а/с.50). Статтею 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими. Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Згідно із пунктом 4 частини п`ятої зазначеної статті суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. У справі, що переглядається, установлено, що матеріали справи не містять доказів про належне повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи, призначений судом на 12 березня 2020 року. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про направлення повідомлення про розгляд справи на адресу ОСОБА_1 . Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей ЦПК України. Суд першої інстанції, призначивши справу до розгляду у відкритому судовому засіданні, не вжив всі можливі та допустимі заходи щодо повідомлення відповідача чим порушив його право знати про час і місце судового засідання, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року). Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справа (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі, якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Одним із обґрунтування апеляційної скарги є розгляд справи у відсутності відповідача по справі. Доводи апеляційної скарги стосовно не направлення на адресу відповідача копії позовної заяви спростовуються наявним клопотанням ОСОБА_1 про відкладення судового розгляду від 04 червня 2019 року (Вх.№9969 від 20.06.2019 р. (а/с.38) та запереченням ОСОБА_1 проти позовної заяви про стягнення аліментів на час навчання від 04 червня 2019 року (Вх.№9910 від 20.06.2019 р. (а/с.39-46). У зазначеному запереченні на позовну заяву відповідач просив суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позову про стягнення аліментів на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 , залучити до участі у справі ОСОБА_3 та запропонувати йому особисто звернутися з позовом про стягнення аліментів на його утримання з відповідача та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого урядом України з моменту подачі позову до 30 червня 2020 року за умови, що ОСОБА_3 закінчив у 2018 році Київський фінансово-економічний коледж Національного університету державної податкової служби України та продовжує навчання в даний час в Учбово-навчальному інституті спеціального фізичної і бойової підготовки і реабілітації в Національному університеті державної податкової служби України. У цьому ж запереченні ОСОБА_1 заявив клопотання про витребування відомостей чи навчається ОСОБА_3 в Учбово-навчальному інституті спеціального фізичної і бойової підготовки і реабілітації в Національному університеті державної податкової служби України та витребувати відомості чи проходив навчання і чи закінчив навчання ОСОБА_3 у Київський фінансово-економічному коледжі Національного університету державної податкової служби України. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що посилання у рішенні на наявність міжнародного доручення Сургутським міським судом Російської Федерації не відповідають дійсності, оскільки його ніхто не опитував, а відзив він надавав в рамка цивільної справи №2/703/7/18 спростовуються наявністю протоколу судового засідання Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу - Югри від 20 травня 2019 року (а/с.49-51). У вказаному протоколі судового засідання ОСОБА_1 надав пояснення, що позовні вимоги про стягнення аліментів не визнає з врахуванням життєвої ситуації, що склалася, оскільки на його утриманні знаходиться мати пенсіонерка, яка проживає в Україні і її пенсія складає розмір нижче прожиткового рівня. Наразі між ним та матір`ю укладається угода про оплату аліментів на її утримання та лікування. Крім того на його утриманні неповнолітня дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої він виплачує аліменти в розмірі ј частини заробітку. Зазначав, що ОСОБА_3 являється повнолітнім. Бувшій дружині ОСОБА_2 він пропонував виплачувати на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі прожиткового мінімуму на Україні особисто на його рахунок, а не на користь ОСОБА_2 від чого вона відмовилася. Також у матеріалах справи міститься підтвердження про вручення документа Сургутським міським судом, а саме копії позовної заяви з доповненнями на 22 аркушах, повідомлення про день судового розгляду на одному аркуші. Про отримання вказаних документів у справі №703/4492/18 2/703/742/19 ОСОБА_1 20 травня 2020 року розписався особисто (а/с.52). Тому вказані вище доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задоволити частково, рішення суду першої інстанції скасувати і по справі постановити нове рішення про часткове задоволення позову. Оскільки позивач на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання, то з огляду на висновок суду про часткове задоволення позовної заяви, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 березня 2020 року скасувати. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючої: АДРЕСА_2 аліменти на навчання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 03 грудня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 включно. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Судді