Постанова 4808 № 343/413/20

Справа № 343/413/20 Провадження № 22-ц/4808/1108/20 Головуючий у 1 інстанції Керніцький І. І. Суддя-доповідач Василишин П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Василишин Л.В., суддів: Максюти І.О., Горейко М.Д., секретаря Турів О.М. за участю представника апелянта-Попової О.В. позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 представника Національної поліції в Івано-Франківській області Луцишина В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Івано-Франківської області на рішення Долинського районного суду від 10 серпня 2020 рокуу складі судді Керніцького І.І., ухвалене у м. Долина, у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України, прокуратури Івано-Франківської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконним кримінальним переслідуванням, - в с т а н о в и в: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України, прокуратури Івано-Франківської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконним кримінальним переслідуванням. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 22 березня 2019 року їй було повідомлено про підозру, після чого прокурором Дем`янком В.В. незаконно затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015090160000010, відомості про яке внесено до ЄРДР 05 січня 2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, а справу передано до суду. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 січня 2020 року кримінальне провадження №12015090160000010 щодо неї було закрито. Вважає, що за період з дня повідомлення їй про підозру по день постановлення ухвали Івано-Франківським апеляційним судом їй необхідно відшкодувати моральну шкоду за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Крім того, їй необхідно відшкодувати шкоду завдану незаконним кримінальним переслідуванням, яке тривало поза межами розумного строку згідно практики ЄСПЛ, зокрема рішення ЄСПЛ в справі «Меріт проти України». У зв`язку з наведеним, просила стягнути з Державного бюджету України на її користь сукупний розмір заподіяної моральної шкоди в сумі 47 230,00 грн мінімальної моральної шкоди, 67 325,00 грн за тривале незаконне переслідування, 20 000,00 грн понесених нею витрат на правничу допомогу. Рішенням Долинського районного суду від 10 серпня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сукупний розмір заподіяної моральної шкоди за тривале незаконне переслідування в розмірі 114 555,00 грн, 20 000,00 грн понесених нею витрат на правничу допомогу. В апеляційній скарзі на дане рішення прокурор Івано-Франківської області Ю.М. Фреїшин посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що при вирішенні питання щодо тривалого кримінального переслідування ОСОБА_1 судом першої інстанції не було досліджено строки здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні. Судом також не надано оцінки тій обставині, що ОСОБА_1 жодного разу не оскаржувались дії органів досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо неї, в тому числі, з приводу здійснення досудового розслідування з порушенням розумних строків. Крім того, з дня повідомлення про підозру ОСОБА_1 - 22 березня 2020 року, до моменту направлення обвинувального акта до суду - 30 травня 2020 року, органами досудового розслідування не були порушені будь-які процесуальні строки, які відповідно до КПК України не продовжувалися, бездіяльність прокурора чи слідчого в суді не визнавалася неправомірною. Зазначає, що стягнута судом сума моральної шкоди за тривале кримінальне переслідування не підтверджується жодними документальними доказами. Сума моральної шкоди в розмірі 47 230,00 грн фактично передбачає відшкодування шкоди за кримінальне переслідування, що включає і його тривалість. У даному випадку, відбулося подвійне стягнення коштів за рахунок державного бюджету України. У зв`язку з вищенаведеним, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що підтримує доводи викладені в апеляційній скарзі, оскільки судом обставини справи досліджені не повністю. Просить апеляційну скаргу задоволити та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу та вказав, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Державна казначейська служба України відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України не подавала. В засіданні апеляційного суду представник прокуратури Івано-Франківської області - Попова О.В. апеляційну скаргу підтримала з вищенаведених підстав. Представник Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області - Луцишин В.М. щодо задоволення скарги не заперечує, вважає її обгрунтованою. ОСОБА_1 та її представник адвокат Малетин А.Я. апеляційну скаргу заперечили, посилаючись на її безпідставність, просили відмовити в її задоволенні. Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду у встановленому законом порядку був повідомлений, а тому колегія суддів вважає за можливе слухати справу у його відсутності на підставі частини другої статті 372 ЦПК України. Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Задовольняючи позов та стягуючи моральну шкоду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, перебуваючи під слідством та судом протягом значного періоду часу, дійсно зазнала моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків із оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, що надає позивачу право на отримання компенсації. Стягуючи витрати на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач понесла витрати на правову допомогу у зв`язку з кримінальним переслідуванням, яке завершене з реабілітуючих підстав. Відповідно до статей 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Частиною другою статті 1 цього Закону встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати постановлення виправдувального вироку суду. Судом встановлено, що 22 березня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру в умисному перешкоджанні виконанню рішення суду, що набрало законної сили, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України. З матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 2002 року між керівником Долинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_3 укладено договір оренди майна з правом викупу, а саме побутових приміщень площею 150 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 . 25 січня 2006 року Господарським судом Івано-Франківської області винесено рішення по справі №3/321, яким визнано право власності за підприємцем ОСОБА_3 на приміщення загальною площею 150 кв.м., що по АДРЕСА_1 , яке набуте ним на підставі договору оренди з правом викупу від 20 червня 2002 року, укладеним між ним та Долинським ремонтно-будівельним товариством з обмеженою відповідальністю, яке вступило в законну силу 16 травня 2006 року. Згідно повідомлення про підозру від 22 березня 2019 року, ОСОБА_1 з метою перешкоджання виконання вищевказаного рішення суду та не бажаючи визнати право власності на приміщення загальною площею 150 кв.м., що по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , діючи умисно, і передбачаючи протиправний характер своїх дій, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення частини п`ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, згідно з якими судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України, 01 грудня 2006 року створила юридичну особу ТОВ «Долинарембудсервіс», засновниками якого являються Долинське ремонтно-будівельне товариство з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_1 , в якому вона в подальшому стала керівником, та до статутного фонду якого передала майно Долинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю, в тому числі і побутові приміщення за площею 150 кв.м., власником якого визнано ОСОБА_3 . Таким чином, ОСОБА_1 висунуто обвинувачення в умисному перешкоджанні виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25 січня 2006 року, що набрало законної сили, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України (а.с. 8-11). Вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за частиною 1 статті 382 КК України у зв`язку із недоведеністю її винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення (злочину) та виправдано (а.с. 13-15). Згідно ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 23 січня 2020 року вирок Долинського районного суду від 18 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 скасовано, кримінальне провадження щодо неї було закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 9-1, ч. 7 КПК України у зв`язку з наявністю не скасованих постанов слідчого про закриття провадження щодо того самого діяння (а.с. 16-17). Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає в особи у випадку повної реабілітації. Встановлено, що кримінальне переслідування позивача припинено з підстав, які її реабілітують, оскільки її вина у вчиненні злочину не була доведена у встановленому законом порядку. Разом з тим, згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу. В постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості». Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного єдиного казначейського рахунку 47 230,00 грн на відшкодування моральної шкоди завданої незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності внаслідок чого вона перебувала під слідством і судом протягом 10 місяців та 67 325,00 грн за тривале незаконне кримінальне переслідування за цей період. Повно та всебічно встановивши обставини справи, здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду, право на відшкодування якої згідно з положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» вона набула на підставі ухвали про закриття кримінального провадження. При цьому, судом правильно встановлено, що внаслідок неправомірного притягнення до кримінальної відповідальності, позивачці було спричинено моральну шкоду, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків з оточуючими, негативних змінах в емоційному стані . Також, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що моральну шкоду необхідно визначити, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час розгляду справи, за кожен місяць перебування під слідством і судом, у даному випадку, починаючи з часу повідомлення про підозру до набрання ухвалою про закриття кримінального провадження законної сили. Мінімальний розмір заробітної плати на день ухвалення рішення суду першої інстанції згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» становив 4 723,00 грн. З огляду на викладене та те, що ОСОБА_1 незаконно перебувала під слідством і судом 10 місяців, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 47 230,00 грн., яку обгрунтовано стягнув суд. Таким чином, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 47 230,00 грн . Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду в частині стягнення визначеної позивачем як - моральної шкоди за тривале незаконне кримінальне переслідування в сумі 67 325,00 грн з наступних підстав. Зокрема, підставою для стягнення даної суми, ОСОБА_1 вказала рішення Європейського суду з прав людини у справі «Меріт проти України», згідно якого на користь заявника було стягнуто суму за тривале кримінальне переслідування у розмірі 2 500,00 євро. Тому ОСОБА_1 також просила стягнути на її користь еквівалент 2 500,00 євро, що становить 67 325,00 грн за довготривале переслідування. В справі «Меріт проти України» Європейський суд з прав людини у рішенні від 30 березня 2004 року визнав порушення Україною статті 6.1 (право на справедливий судовий розгляд в розумні строки) та статті 13 (право на ефективні національні механізми захисту порушеного права) Європейської конвенції з захисту прав людини та основних свобод, оскільки кримінальна справа проти заявника розслідувалася понад 6 років. Однак, задовольняючи дану вимогу, суд не звернув увагу на те, що рішення Європейського суду з прав людини у конкретній справі, не є самостійною правовою підставою для стягнення шкоди за аналогом. Норми матеріального права, яка передбачає таке стягнення, позивач не навів. Водночас, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 219 КПК України строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину. Згідно пункту 4 частини третьої статті 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку (частина перша статті 318 КПК України). Судом встановлено, що з дня повідомлення особі про підозру - 22 березня 2019 року до постановлення ухвали Івано-Франківським апеляційним судом від 23 січня 2020 року про закриття кримінального провадження минуло 10 місяців. Об`єктивно, з огляду на суть , послідовність та черговість процесуальних дій, в даному випадку, колегія суддів вважає, що такий розгляд було здійснено в межах розумного строку. Тому у частині вимоги про відшкодування 67 325,00 грн за тривале незаконне переслідування підстав для задоволення позову не було. У частині стягнення правничої допомоги апеляційний суд погоджується із рішенням суду першої інстанції, оскільки надання правничої допомоги підтверджується належними та допустимими доказами. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, апеляційний суд прийшов до висновку про скасування рішення суду повністю з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з підстав вказаних судом . Відповідно до статі 141 ЦПК України судові витрати за подання апеляційної скарги необхідно компенсувати пропорційно до задоволених вимог за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу прокурора Івано-Франківської області задоволити частково. Рішення Долинського районного суду від 10 серпня 2020 рокускасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України, прокуратури Івано-Франківської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконним кримінальним переслідуванням задоволити частково. Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди 47 230,00 грн. Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Судові витрати Івано-Франківській обласній прокуратурі за подання апеляційної скарги у розмірі 1 009,86 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 05 жовтня 2020 року. Суддя-доповідач Л.В. Василишин Судді: І.О. Максюта М.Д. Горейко