Постанова 4805 № 296/11881/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/11881/19 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М. Категорія 44 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М., за участю секретаря Пеклін Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/11881/19 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Житомирської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 липня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Анциборенко Н. М., ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 12 листопада 2014 року слідчим ВР ДТП СВ Житомирського РВ УМВС внесено до ЄРДР відомості про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України. 22 лютого 2015 року у цьому кримінальному провадженні йому повідомлено про підозру. 22 липня 2015 року старшим прокурором відділу прокуратури Житомирської області винесено постанову про закриття кримінального провадження. Проте, постановою заступника прокурора області від 23 липня 2015 року вказана постанова скасована. Позивач зазначає, що вироком Богунського районного суду м. Житомира від 3 травня 2017 року його визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. При перегляді справи в апеляційному порядку суд скасував вирок Богунського районного суду м. Житомира та закрив кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення. Постановою Верховного суду від 10 вересня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Житомирської області залишено без змін. ОСОБА_1 вказує, що внаслідок незаконного повідомлення про підозру 22 лютого 2015 року та подальшого перебування під слідством і судом до 10 вересня 2019 року йому спричинена моральна шкода, оскільки він змушений був докладати зусилля для відновлення своєї репутації й захисту прав. Внаслідок незаконних дій працівників прокуратури були порушені його звичайні життєві умови, оскільки він протягом чотирьох з половиною років не мав можливості працевлаштуватись на роботу в органи поліції або в органи державної влади, не мав заробітку, що спричинило погіршення матеріального стану його сім`ї. Окрім того вказує, що внаслідок незаконного повідомлення про підозру й пред`явлення йому обвинувачення погіршився стан його здоров`я, а саме погіршився зір, для відновлення якого він змушений був звертатись за медичною допомогою, проходити обстеження та курс лікування. У зв`язку з цим він витратив 33200 грн. Також зазначає, що йому повинна бути відшкодована шкода у зв`язку з втратою ним працездатності у розмірі 227984 грн. 90 коп. При визначенні розміру такої шкоди він бере до уваги мінімальний розмір заробітної плати - 4173 грн., та виходить з того, що загальний строк незаконного перебування під вартою 54 місяці та 19 днів ( з 22 лютого 2015 року й до дня ухвалення судом касаційної інстанції остаточного рішення - 10 вересня 2019 року). Оскільки він витратив 77000 грн. за отримання професійної правничої допомоги, вважає, що зазначені кошти також мають бути йому відшкодовані у порядку, передбаченому законодавством України . Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на свою користь 500000 грн. в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди; кошти за втрату працездатності у розмірі 227984 грн. 90 коп., а також кошти, сплачені за надання правничої допомоги у розмірі 77000 грн. Окрім того, просив відшкодувати понесені витрати на лікування у розмірі 33200 грн. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16 липня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 189077 грн. 43 коп. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення в частині визначення розміру моральної шкоди та стягнути на його користь 227984 грн. 90 коп. Також просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на лікування та надання правничої допомоги й ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги. Зокрема, зазначає, що загальний строк перебування під слідством та судом становить 54 місяці та 19 днів і має обчислюватися з дня повідомлення про підозру й до дня ухвалення судом касаційної інстанції остаточного рішення. Отже, мінімальний розмір моральної шкоди становить 227984 грн. 90 коп. Висновок суду про те, що строк перебування під слідством та судом закінчився 23 червня 2018 року, з часу постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про закриття кримінального провадження, не узгоджується з положеннями ч.2 ст. 13 Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Цією нормою передбачено, що відшкодуванню підлягає шкода за весь час перебування під слідством та судом. Також вказує, що під час кримінального провадження значно погіршився стан його здоров`я. У зв`язку із захворюванням очей він змушений був лікуватися, переніс оперативні втручання й витратив 33200 грн., що підтверджується належними доказами. Таке захворювання безпосередньо пов`язане з незаконними діями органів прокуратури та суду, адже протягом всього часу перебування під слідством і судом він перебував у знервованому стані. Окрім того, під час тривалого перебування під слідством та судом він отримував професійну правничу допомогу та сплатив за надання таких послуг 77000 грн. Суд не надав належної оцінки доказам на підтвердження понесених ним витрат й безпідставно відмовив у задоволенні цих позовних вимог. В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі. Прокурор в судовому засіданні не визнав апеляційну скаргу. Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Судом встановлено, що 22 лютого 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 3 травня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 23 червня 2018 року вирок Богунського районного суду м. Житомира від 3 травня 2017 року скасовано. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України закрито у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення. Постановою Верховного Суду від 10 вересня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 23 червня 2018 року залишено без змін. Відповідно до положень ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи ( посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. В випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду ( частина 2 статті 1 вказаного Закону). Згідно з п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. У наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються, зокрема, заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода ( стаття 3 вказаного Закону) . Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» також передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відповідно до п.2 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. Згідно з частинами 2 та 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. За змістом частин 2 та 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації. Моральна шкода відшкодовується, зокрема, грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Вирішуючи цей спір, суд вірно застосував правило ч.3 ст.13 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та прийшов до висновку про те, що розмір заподіяної позивачеві моральної шкоди становить 189077 грн. 43 коп. При обчисленні вказаної суми суд виходив з того, що загальний строк перебування ОСОБА_1 під слідством та судом тривав з 22 лютого 2015 року (дата повідомлення про підозру) по 23 червня 2018 року (дата набрання законної сили ухвалою суду апеляційної інстанції, що становить 40 місяців та 1 день. При визначенні строку перебування під слідством та судом необхідно враховувати, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/2373/15-ц розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення. Враховуючи наведене, особа перебуває під слідством чи судом до набрання законної сили судовим рішенням, яким закрито провадження, а не до завершення його перегляду судом касаційної інстанції. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд невірно зазначив строк перебування позивача під слідством та судом, є безпідставним. При визначенні розміру моральної шкоди суд, врахувавши вищезазначені положення законодавства, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача 189077 грн. 43 коп. Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування витрат на юридичну допомогу. Так, на обґрунтування витрат на правову допомогу позивач надав акт виконаних робіт від 6 червня 2016 року, який містить інформацію про те, що позивачеві надано юридичні послуги щодо надання правової допомоги в межах кримінального провадження №12014060020006397 на суму 65000 грн. Окрім того, до матеріалів справи долучено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 10 квітня 2017 року, у якій зазначено про те, що розмір оплати за надані послуги становить 12000 грн. Відповідно до п.4 ст.3 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню підлягають суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги. Водночас, матеріали справи не містять доказів про те, що зазначені у акті та додатковій угоді суми були фактично сплачені позивачем. Копії відповідних чеків, квитанцій, платіжних доручень не надано суду, в вказівка у акті виконаних робіт на перелік послуг та їх вартість, а також зазначення у додатковій угоді про розмір адвокатської винагороди, не є достатніми доказами на підтвердження тієї обставини, що такі кошти були фактично сплачені ОСОБА_1 . Таким чином, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні цих позовних вимог. Вірним також є й висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на лікування, оскільки суду не надано доказів того, що діагностоване у позивача захворювання очей перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з незаконним перебуванням під слідством та судом. Беззаперечним є той факт, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивач тривалий час перебував у стресовому стані. Однак суд не має спеціальних знань, які б надавали можливість дійти висновку про те, що зазначене захворювання було наслідком вказаних неправомірних дій стосовно позивача. Без належних доказів твердження позивача про наявність підстав для відшкодування понесених ним витрат на лікування, є припущенням. Враховуючи вищезазначене та з урахуванням доводів апеляційної скарги, підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 259,268,367,368, 374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 липня 2020 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: