Ухвала КАС ВС № 1.380.2019.005041

УХВАЛА 05 жовтня 2020 року м. Київ справа № 1.380.2019.005041 адміністративне провадження № К/9901/21124/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №1.380.2019.005041 за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови державного виконавця від 17 вересня 2019 року ВП № 59720770,- ВСТАНОВИВ: 21 серпня 2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №1.380.2019.005041, яка направлена до суду поштою 18 серпня 2020 року. Разом з касаційною скаргою Головне управління ДПС у Львівській області заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що вперше касаційна скарга у цій справі подавалася в строки, визначені процесуальним законодавством, проте з впровадженням карантинних заходів та у зв`язку з тим, шо кошти на сплату судового збору надійшли лише 05 серпня 2020 року, повторно позивач звернувся з касаційною скаргою лише 18 серпня 2020 року. Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, визнано зазначені в ньому причини пропуску строку неповажними, а касаційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску строку на касаційне оскарження. Запропоновано скаржнику в десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху підтвердити поважність пропуску строку на касаційне оскарження з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 25 лютого 2020 року про повернення вперше поданої касаційної скарги (отриманої 02 березня 2020 року) до подання касаційної скарги вдруге (18 серпня 2020 року). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№ 0102930711583), копія ухвали суду від 10 вересня 2020 року отримана скаржником 14 вересня 2020 року. 28 вересня 2020 року на адресу Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 10 вересня 2020 року. У клопотанні скаржник зазначає, що вперше касаційну скаргу було подано в строк, передбачений КАС України, проте ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року касаційну скаргу було повернуто відповідачу на підставі пункту 1 частині 5 статті 332 КАС України, оскільки скарга підписана особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено в установленому законом порядку. Скаржник обґрунтовує причини поважності пропуску строку на касаційне оскарження тим, кошти на сплату судового збору виділені лише 05 серпня 2020 року та запровадженням у країні карантинних обмежень обумовлених запобіганню поширенню короновірусної хвороби (COVID-19). Перевіряючи доводи, якими скаржник обґрунтовує поважність пропуску строку на касаційне оскарження в клопотанні, яке надійшло 28 вересня 2020 року, Судом з`ясовано, що воно містить лише цитування норм Конституції України, положень КАС України, інших нормативно правових актів та повторне посилання позивача на впровадження карантинних заходів в Україні, що свідчить про невиконання скаржником вимог ухвали від 10 вересня 2020 року. Отже, фактично, зазначені скаржником підстави для поновлення строку є аналогічними тим, які вже Судом були оцінені та визнані неповажними ухвалою про залишення касаційної скарги без руху. Суд повторно акцентує увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України", принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом. Доводи скаржника пов`язані з запровадження карантинних заходів відповідно до постанови КМУ від 11 березня 2020 №211 та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року Суд не бере до уваги, оскільки карантинні обмеження запровадженні лише 12 березня 2020 року, а ухвалу про повернення касаційної скарги від 25 лютого 2020 року отримано скаржником 02 березня 2020 року. Крім цього, 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Закон № 731-IX). Вказаним Законом законодавець по-іншому врегулював питання процесуальних строків під час дії карантину, які були продовжено на строк дії карантину Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року. Так, Законом № 731-IX пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., N 48, ст. 436) викладено в такій редакції: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №731-IX від 18 червня 2020 року встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. 20-денний строк з дня набрання чинності цим Законом закінчився 06 серпня 2020 року. Таким чином, скаржником не підтверджено поважність пропуску строку касаційного оскарження з 06 серпня 2020 року (закінчення 20-денного строку з дня набрання чинності Закону №731-IX від 18 червня 2020 року) до повторного подання касаційної скарги до Верховного Суду (18 серпня 2020 року), Суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстав пропуску такого строку поважними. Станом на день постановлення цієї ухвали на виконання ухвали Верховного Суду від 10 вересня 2020 року, будь-яких заяв чи клопотань від скаржника до суду не надходило. Тому, є всі підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто. Згідно пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. З огляду на наведене та виходячи з того, що на вимогу суду скаржником не наведено поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження з 02 березня 2020 року (отримання ухвали Верховного Суду від 25 лютого 2020 року про повернення вперше поданої касаційної скарги) до подання цієї касаційної скарги вдруге - 18 серпня 2020 року, у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №1.380.2019.005041.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. ................................. .................................. .................................. А.В. Жук О.В. Калашнікова В.М. Соколов Судді Верховного Суду