Ухвала КАС ВС № 1.380.2019.003736

УХВАЛА 26 травня 2020 року Київ справа № 1.380.2019.003736 адміністративне провадження № К/9901/12723/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гімона М.М., суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі № 1.380.12019.003736 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Інжиніринг» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ: Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 03.12.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020, позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 29.05.2019 №3261 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Бізнес Інжиніринг» код ЄДРПОУ 40186169», визнав протиправним та скасував наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 17.07.2019 №4257 «Про поновлення перевірки». Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що на виконання вимог п.77.1 ст.77 ПК України ДФС України до 25.12.2018 оприлюднила на своєму офіційному веб-сайті план-графік проведення планових документальних перевірок на поточний 2019 рік, до якого ТзОВ «Бізнес Інжиніринг» не було включено. ТзОВ «Бізнес Інжиніринг» до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2019 рік відібрано на підставі встановлених автоматичним розрахунком ризиків, згідно з яким за результатами господарської діяльності суб`єкта господарювання обліковувались ризики високого ступеня, зокрема, рівень сплати податку на прибуток нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку по відповідній галузі 0,53, рівень сплати ПДВ нижче на 50 та більше відсотків рівня сплати податку по відповідній галузі 0,91. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, посилаючись на постанову Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 826/11217/18, зазначили, що передбачена Порядком №524 можливість коригування і оновлення у зв`язку з цим річного плану-графіка можлива лише як уточнення, виправлення помилки стосовно вже включених до оприлюдненого відповідно до п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України річного плану-графіка платників податків. Тому, включення ТзОВ «Бізнес Інжиніринг» до плану-графіка документальних перевірок на 2019 рік шляхом коригування у червні 2019 року не у зв`язку із зміною найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок, є протиправним. Ухвалою від 27.04.2020 Верховний Суд повернув вперше подану Головним управлінням ДПС у Львівській області касаційну скаргу як таку, що не містила підстав касаційного оскарження, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України. 07.05.2020 Головне управління ДПС у Львівській області засобами поштового зв`язку повторно направило касаційну скаргу на зазначені рішення судів попередніх інстанції, яка надійшла до суду 12.05.2020. При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у виключний випадках, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Саме на наявність цього випадку посилається скаржник у касаційній скарзі - необхідність відступу від висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 826/11217/18 та застосованому судами попередніх інстанцій, в якій суд касаційної інстанції за результатами системного аналізу норм матеріального права дійшов висновку, що включення до затвердженого і оприлюдненого річного плану-графіка проведення перевірок в поточному році інших платників податків не відповідає нормам пункту 77.1 статті 77 ПК. Врегулювання порядку проведення податкових перевірок на рівні закону свідчить, що законодавцем це питання розуміється в контексті гарантій прав платників податків. Ці гарантії однорідні із загальними гарантіями захисту від необмеженого державного контролю. Так, відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок. Саме як уточнення, виправлення помилки стосовно вже включених до оприлюдненого відповідно до пункту 77.1 статті 77 ПК плану-графіка платників податків слід розуміти можливість оновлення річного плану-графіка у разі його коригування. Встановлене статями 75-81 ПК правове регулювання податкових перевірок визначає певні обов`язкові умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, дотримання яких може бути належною підставою для прийняття керівником податкового органу наказу про проведення перевірки. Процедурні порушення при призначенні перевірки мають наслідком протиправність прийнятого керівником податкового органу наказу про проведення перевірки. У касаційній скарзі свою позицію щодо необхідності відступлення від зазначеного висновку Верховного Суду відповідач обґрунтовує тим, що такий висновок є порушенням норм матеріального права, а саме статті 77 ПК України та розділу І Порядку щодо відсутності права у контролюючого органу коригувати план-графік на поточний рік. Зазначає, що встановлені автоматичним розрахунком ризики високого ступеню однозначно давали підстави для включення позивача до затвердженого плану-графіку проведення документальних перевірок на 2019 рік, а тому призначення перевірки було правомірним. Дослідивши наведене скаржником обґрунтування необхідності відступу від висновку Верховного Суду, викладеному у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 826/11217/18 та застосованому судами попередніх інстанцій, колегія суддів вважає його недостатнім для відступу від такого висновку, оскільки обґрунтованих доводів на спростування позиції Верховного Суду окрім посилання, що така позиція порушує норми матеріального права, скаржником не наведено. Натомість, Верховний Суд у постанові здійснив системне тлумачення норм матеріального права у взаємозв`язку із висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14), відповідно до якого лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути належною підставою для видання наказу про проведення перевірки. Встановивши у цій справі, що ГУ ДПС у Львівській області не дотримані встановлені правовими нормами умови та порядок прийняття рішення про проведення перевірки, оскільки ТзОВ «Бізнес Інжиніринг» було включено до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік (червень) шляхом коригування плану-графіка у травні 2019 року згідно з листом ГУ ДФС до ДФС України від 27.05.2019 №2927/8/14.9-10, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, застосували норми права відповідно до висновку Верховного Суду щодо їх застосування, викладеного у постанові від 08.10.2019 у справі № 826/11217/18. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Колегія суддів вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі не є достатніми для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, у зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження належить відмовити. При цьому, колегія суддів враховує, що інших підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі Головним управлінням ДПС у Львівській області не наведено. У зв`язку з тим, що у відкритті касаційного провадження відмовляється на підставі пункту 6 частини першої статті 333 КАС України, перевірка доводів відповідача щодо наявності у цій справі винятків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не здійснюється і правова оцінка таким не надається. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі № 1.380.12019.003736. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... М.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко , Судді Верховного Суду