Постанова Запорізький апеляційний суд № 311/2286/20

Дата документу Справа № 311/2286/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/807/675/20 Головуючий в 1-й інстанції Нікандрова С.О. Єдиний унікальний № 311/2286/20 Доповідач в 2-й інстанції Гріпас Ю.О. Категорія ч.1 ст. 172-7 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 вересня 2020 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Гріпас Ю.О., за участю особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 її захисника Супрун-Галчанської І.В., прокурора Кулак С.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 з апеляційною скаргою останньої на постанову Василівського районного суду Запорізької області від 28 серпня 2020 року, в с т а н о в и в: постановою судді Василівського районного суду Запорізької області від 28 серпня 2020 року в справі в справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП, відносно, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Запорізької області, м. Василівка, громадянки України, заміжньої, неповнолітніх дітей на утриманні не має, особа з інвалідністю 2 групи, яка працює заступником начальника управління начальником відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Василівського управління головного управління ДПС у Запорізькій області, реєстрацій номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП. Як зазначено в постанові, ОСОБА_1 , займаючи посаду заступника начальника управління начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Василівського управління ГУ ДПС у Запорізькій області, як суб`єкт, на якого поширюється вимоги ст.28 Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, а також належить до переліку службових осіб, які займають відповідальне та особливе відповідальне становище, визначених у примітці до ст.50 Закону, усвідомлюючи наявність приватного інтересу під час проведення 11.11.2019 року камеральної перевірки податкової декларації за три квартали 2019 року платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , який є її близькою особою рідним братом її чоловіка, не повідомила (не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли вона повинна була дізнатися) безпосереднього керівника про наявність у неї реального конфлікту інтересів, який виник у зв`язку із здійсненням такої перевірки, чим порушила вимоги, встановлені п.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції». Отже, ОСОБА_1 вчинила дії, передбачені ч.1 ст.172-7 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 займаючи посаду заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Василівського управління Головного управління ДПС у Запорізькій області, як суб`єкт, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», 11.11.2019 року вчинила дії в умовах конфлікту інтересів, а саме: провела камеральну перевірку податкової декларації за три квартали 2019 року платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , який є її близькою особою рідним братом її чоловіка, чим порушила вимоги, встановлені пунктом 3 частини першої статті 28 Закону. Отже, ОСОБА_1 вчинила дії, передбачені ч.2 ст.172-7 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати, провадження за справою закрити на підставі, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, внаслідок відсутності події та складу адміністративних правопорушень. Апелянт свою скаргу обґрунтовує тим, що наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП суперечить та не відповідають встановленим судом обставинам, на які посилається сам суд в своїй постанові, що стало можливим, в тому числі внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а також внаслідок порушення норм процесуального права. В протоколах про адміністративне правопорушення, відсутні ознаки суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення. Прокурором не наведено обґрунтувань і доказів підтвердження вини ОСОБА_1 . Суд не навів обґрунтувань, доведеності вини особи у формі умислу або у формі необережності. Апелянт зазначає, що станом на 11.11.2019 була впевнена, що діє редакція Закону України «Про запобігання корупції», з якою її було ознайомлено 04.09.2019 року при призначені на посаду, ОСОБА_1 не знала про зміни до Закону України «Про запобігання корупції», якими було внесено зміни до кола близьких осіб, та включено рідних братів та сестер дружини (чоловіка). Крім того, реального конфлікту інтересів 11.11.2019 не існувало. Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 та захисника Супрун-Галчанську І.В., які під час апеляційного розгляду просили змінити підстави для закриття провадження у справі з п.7 ч.1 ст.247 КУпАП на п.1 ч.1 ст.247 КУпАП; прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги; перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Вказані вимоги закону судом першої інстанції було виконано в повному обсязі. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП). Положення ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Закриваючи провадження у справі районний суд виходив з того, що закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст.38 КУпАП та дійшов до правильного висновку про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП. Суд першої інстанції послався на положення ч.3 ст.38 КУпАП передбачає, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених ст.ст.164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. В свою чергу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що станом на 11.11.2019 положення ч.3 ст.38 КУпАП передбачало, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Внесення змін до ч.3 ст.38 КУпАП на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель від 19.09.2019, який відповідно до перехідних положень набрав чинності 19.04.2020. Таким чином, в даному провадженні суд апеляційної інстанції керується положенням ч.3 ст.38 КУпАП в редакції, які діяла станом на 11.11.2019. Разом з тим, рішення місцевого суду в цілому не суперечить вказаним нормам, а тому скасуванню в цій частині не підлягає. Згідно з п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Отже, зазначеними положеннями КУпАП передбачено, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії, що унеможливлюється здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності та відповідно, встановлення або не встановлення вини. Приписи 247 статті КУпАП є імперативними і чітко вказують, що суд повинен лише закрити провадження не вирішуючи питання про винуватість особи у вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до вимог ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Апеляційний суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (StubbingsandOthers v. theUnitedKingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень. З матеріалів справи вбачається, що днем вчинення адміністративного правопорушення є 11 листопада 2019 року. Днем виявлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2 ст.172-7 КУпАП зазначено 21 квітня 2020 року день отримання НАЗК листа №22820/10/08-01-14-10 від 14.04.2020, яким ГУ ДПС у Запорізькій області повідомило до про наявність реального конфлікту інтересів щодо ОСОБА_1 . Судове засідання відбулось 28 серпня 2020 року. На час постановлення судового рішення, тримісячний термін накладення адміністративного стягнення, визначений КУпАП сплинув. З урахуванням того, що на даний час закінчився визначений ст.38 КУпАП строк притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, апеляційний суд після скасування постанови суду першої інстанції також позбавлений процесуальної можливості досліджувати нові докази та вирішувати питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_3 , а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП. Посилання апелянта та її захисника про наявність в постанові суду першої інстанції висновку щодо наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.172-7 КУпАП, слід зазначити, що наслідки постанови обумовлені лише її резолютивною частиною. Так, зі змісту резолютивної частини постанови Василівського районного суду Запорізької області від 28 серпня 2020 року вбачається, що провадження у справі про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, передбачені ч.1 ст.172-7, ч.2 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП. таким чином, суд першої інстанції не встановив вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.172-7 КУпАП, тому твердження апелянта на предмет того, що суд першої інстанції визнав її винним є необґрунтованими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відповідність судового рішення вимогам закону та відсутність підстав для його скасування за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим постанову залишає без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Василівського районного суду Запорізької області від 28 серпня 2020 року, якою провадження в справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч.1,2 ст.172-7 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку накладенням на особу адміністративного стягнення, залишити без змін. Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду Ю.О. Гріпас