Постанова 4807 № 320/1290/17-ц

Дата документу 29.09.2020 Справа № 320/1290/17-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 320/1290/17 Головуючий у 1 інстанції: Ковальова Ю.В. № 22-ц/807/2514/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. секретар: Бєлова А.В. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2020 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просить визнати дії державного виконавця по беззастережному стягненні 20% суми з її пенсії протиправними і такими, що не відповідають законодавству про соціальні гарантії та зобов`язати Мелітопольський міськрайонний відділ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) виправити текст постанови «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» від 07.11.2019, доповнивши текст другого пункту постанови таким реченням: «Встановити, що сума стягнення за виконавчим провадженням коригується таким чином, щоб сума пенсії, яка залишиться після стягнення, і буде перерахована для виплати на її картку була не менше прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого законом. При зміні прожиткового мінімуму і розміру пенсії проводиться перерахунок суми стягнення». Подану скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 21.11.2019 нею отримано від Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області постанову «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №60444022» від 07.11.2019. Цією постановою стягнення звернуто на отримувану нею пенсію: «Здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20%». Вона отримує пенсію за віком. Пенсійні виплати для неї є єдиним джерелом існування, це єдиний отримуваний нею дохід, призначена їй пенсія становить на грудень 2019- 1651,06 грн., 20% від неї це 330,21 грн., відповідно, після стягнення, їй на місяць залишиться 1320,85 грн. що становить суму набагато меншу ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, встановлений з 1 грудня -1638 грн. Тобто сума пенсії, яку вона, як внутрішньо переміщена особа, отримає від Пенсійного фонду на картку Ощадбанку (постанова КМУ №637, від 05.11.2014) буде менша ніж встановлений Законом України «Про державний бюджет на 2019 рік» прожитковий мінімум для непрацездатних осіб. Прийняттям постанови про беззастережне стягнення 20% з її пенсії порушено її право на існування, оскільки отримуючи пенсію нижче прожиткового мінімуму вона поставлена в умови, у яких неможливо підтримувати достатній рівень життя, що включає харчування, одяг, житло. Цією постановою її поставлено в умови за межами виживання, що є брутальним порушенням законодавства України. Також у ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» визначено термін не «20% пенсії» а «За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії». Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою її скаргу на дії державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) адовольнити. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Мелітопольському міськрайонному відділі ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває зведене виконавче провадження № 60519355 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області за виконавчим листом № 320/1290/17-ц, виданим 25.10.2019 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області надмірно виплаченої грошової допомоги в розмірі 5817,29 грн (ВП 60444022) та за виконавчим листом № 320/1290/17-ц, виданим 25.10.2019 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області судових витрат у розмірі 1921,00 грн (ВП 60507745). 07.11.2019 державним виконавцем Капасюк О.В. винесено постанову ВП № 60444022, якою звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 у Мелітопольському управлінні ПФУ в розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу 7257,32 грн. Постанову винесено при примусовому виконанні та направлено на виконання до Мелітопольського управління ПФУ. Згідно довідки, надісланої представником Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області та їй відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505, призначено допомогу на проживання з 01.06.2015 (сума в розмірі 5817,29 грн за період 01.06.2015-18.06.2015 та 19.06.2015-18.12.2015 підлягає стягненню); виплату поновлено з 21.12.2015; з 23.12.2019 по 22.06.2020 у розмірі 1000,00 грн., щомісячно. При вирішенні питання щодо відмови у задоволенні скарги на дії ДВС, судом першої інстанції враховані наступні положення закону. За ст. 447 ЦПК України встановила, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Як передбачено ч.1 ст.14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", діючого на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. До переліку заходів примусового виконання рішень відносяться наступні: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням (ст. 10 зазначеного Закону) Порядок звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника визначено Розділом 9 Закону України "Про виконавче провадження". Статтею 68 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Відповідно до ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. З викладеного вбачається, що діючим законодавством визначено максимальний розмір відрахування з пенсії боржника, і саме державний виконавець вказує розмір відрахувань при направленні виконавчого документу на виконання. Суд першої інстанції врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Суд першої інстанції також звернув увагу на те, що на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови ним не було виявлено наявність у боржника на праві власності рухомого або нерухомого майна і, в порушення вимог передбачених ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», останнім не було надано державному виконавцю відомостей про наявність у нього на праві власності іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення. Протилежного в судовому засіданні не зазначено. Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»). Згідно з запропонованим Європейським судом з прав людини підходу до обов`язковості виконання рішення суду слід зауважити, що розглядаючи скаргу, слід враховувати не тільки гарантовані законом права скаржника - боржника по справі, але й інтереси кредитора, які також захищаються національним законом, та які є рівними учасниками відносин щодо виконання судового рішення. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, судова колегія враховує, що суд першої інстанції проаналізував доводи заявника скарги. Тому є переконливими висновки про те, що божник ОСОБА_1 отримує пенсію, окрім того, отримує щомісячну допомогу як внутрішньо переміщена особа для покриття витрат на проживання, а тому немає підстав вважати, що відрахуванням 20% пенсії на погашення боргів поставить боржника у стан, у якому їй не буде забезпечено прожитковий мінімум. Крім того, суд першої інстанції правомірно врахував інтереси стягувача, який має право на своєчасне та повне виконання судового рішення. Також судом першої інстанції було враховано розмір загальної суми заборгованості боржника за виконавчим провадженням, відсутність у боржника наміру в добровільному порядку сплачувати заборгованість за виконавчим документом. За таких обставин державний виконавець обґрунтовано та в межах своєї компетенції прийняв постанову про звернення стягнення на пенсійні виплати боржнику за зведеним виконавчим провадженням у розмірі 20% від нарахованої до виплати пенсії, а відтак судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності нього будь-яких порушень при здійсненні виконання. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 1 жовтня 2020 року. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков