Постанова Полтавський апеляційний суд № 547/1390/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 547/1390/17 Номер провадження 22-ц/814/2117/20Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Дряниці Ю.В. Суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 02 липня 2020 року, та додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 14 липня 2020 року у складі головуючого судді Харченка В.Ф. у?справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2017 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки. В обґрунтування позову, ОСОБА_2 посилається на те, що 22 жовтня 2015 року, близько 06 години 30 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «MITSUBISHI», модель «Space Wagon», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою «Київ-Харків-Довжанський» в напрямку міста Києва, на 280 кілометрі + 687 метрів автодороги, в селі Білоцерківка Великобагачанського району Полтавської області, порушив вимоги п.п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України, здійснив поворот ліворуч, при цьому не переконався у безпечності маневру, виїхав на зустрічну смугу руху, при цьому не надав дороги транспортному засобу марки «ВАЗ», модель «2107», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, та допустив з ним зіткнення. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю позивача завдано значних механічних ушкоджень. Просив суд стягнути з відповідача на свою користь 49676,27 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заданої в результаті ушкодження у ДТП належного йому легкового автомобіля ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_2 ; 1400,00 грн. витрат пов`язаних з визначенням вартості матеріального збитку, завданого автомобілю позивача внаслідок ДТП; 15000,00 грн. моральної шкоди, а також судовий збір та витрати на правову допомогу. 06.07.2018 року судом залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_3 . Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 02 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 34050,85 грн майнової шкоди та 10000,00 грн моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 користь ОСОБА_2 17025,42 грн майнової шкоди та 5000,00 грн моральної шкоди. Додатковим рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 14 липня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 424,67 грн судового збору в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_3 213,33 грн судового збору в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати: 424,67 грн зі сплати судового збору та 3333,33 грн з оплати професійної правничої допомоги. Стягнуто з ОСОБА_3 користь ОСОБА_2 судові витрати: 213,33 грн зі сплати судового збору та 1666,67 грн з оплати професійної правничої допомоги. Повернуто ОСОБА_2 20,76 грн судового збору, що був ним надмірно сплачений за квитанцією КБ "ПриватБанк" від 01.12.2017. Рішення та додаткове рішення оскаржив відповідач ОСОБА_1 , який, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення і ухвалити нове рішення. Вказував, що суд першої інстанції не вирішив питання передачі автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП відповідачу після відшкодування ним майнової шкоди. Крім того, вказує, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності та розміру спричиненої йому моральної шкоди. Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, згідно доводів якого апелянт вважає рішення та додаткове рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, ухваленими при повному та всебічному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, та яким надана належна правова оцінка. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про відмови у задоволення апеляційної скарги, з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 06.05.2005 позивач ОСОБА_2 є власником легкового автомобіля ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 8). 22 жовтня 2015 року, близько 06 години 30 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «MITSUBISHI», модель «Space Wagon», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою «Київ-Харків-Довжанський» в напрямку міста Києва, на 280 кілометрі + 687 метрів автодороги, в селі Білоцерківка Великобагачанського району Полтавської області, порушив вимоги п.п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України, здійснив поворот ліворуч, при цьому не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасником руху, виїхав на зустрічну смугу руху, при цьому не надав дороги транспортному засобу марки «ВАЗ», модель «2107», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, та допустив з ним зіткнення. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходилася в автомобілі марки «ВАЗ», модель «2107», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , завдано тілесні ушкодження. Автомобіль, власником якого є позивач зазнав технічних пошкоджень. Вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 09.03.2017 (т. 1 а.с. 9-12) з урахуванням виправленої ухвалою вказаного суду описки від 18.05.2018 (т. 1 а.с. 13) відповідача ОСОБА_1 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні по ч. 1 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 4250 гривень. Згідно вказаного вироку, висновком експерта судової авто технічної експертизи № 300 від 25.08.2016 встановлено, що в умовах даної пригоди, мінімальна швидкість руху автомобіля марки «ВАЗ», модель «2107», державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент початку гальмування визначається рівною не менше 62.6, 63.5 км/год. В даній дорожній обстановці, в діях водія автомобіля марки «MITSUBISHI», модель «Space Wagon», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. Технічна можливість запобігання даної пригоди з боку водія автомобіля марки «MITSUBISHI», модель «Space Wagon», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 полягала у виконанні вимог п.п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. При умові дотримання водієм ОСОБА_3 допустимої на даній ділянці дороги швидкості руху рівній 60.0 км/год., водій автомобіля марки «ВАЗ», модель «2107», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом застосування своєчасного гальмування, і отже в його діях вбачаються невідповідності з вимогами п.п. 12.3, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. Отже, місцевий суд дійшов висновку, що пошкодження автомобіля ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є позивача ОСОБА_2 , відбулося з вини обох водіїв. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пошкодження автомобіля ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_2 , що є власністю позивача ОСОБА_2 , відбулося з вини двох водіїв, вартість відновлювального ремонту автомобіля є вищою за його ринкову вартість на момент ДТП, а підставою відшкодування моральної шкоди є сам факт пошкодження майна позивача внаслідок ДТП. Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду. Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ч.2 ст.1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Пунктом 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 № 4 роз`яснено, що шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності). З роз`яснень, викладених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 рокувбачається, що суд, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, має одночасно обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Аналогічна позиція викладена у пункті 14 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, у якому розяснено: «При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду». Тобто у разі виплати особі повної вартості речі, яку було знищено, залишки такої речі (спірний автомобіль) слід повернути особі, яка відшкодувала шкоду. Проте така вимога (про повернення залишків пошкодженого транспортного засобу) має бути заявлена особою, винною у заподіянні шкоди. У разі, коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Враховуючи те, що згідно звіту № 0309 про незалежну оцінку майна від 30.09.2017, складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 , ринкова вартість автомобіля позивача складає 49676,27 грн., а вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 52157,84 грн, а отже є вищою за його ринкову вартість на момент ДТП, місцевий суд дійшов вірного висновку, що відшкодуванню в рахунок матеріального збитку, який завдано позивачеві внаслідок пошкодження його автомобіля підлягає сума 49676,27 грн., що відповідає ринковій вартості автомобіля. Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно не було вирішено питання про передачу пошкодженого автомобіля відповідачу ОСОБА_1 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять такого клопотання заявленого саме відповідачем. Посилання відповідача на те, що позивач не заперечує проти передачі пошкодженого автомобіля відповідачу, наведене у відзиві на позов (т. 1 а.с.57), не може розцінюватись судом як відповідне клопотання. Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, і виходить з наступного. Відповідно до ст., ст. 1167, 23 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, які особа зазнала у звязку з ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Так, при вирішенні питання щодо відшкодування шкоди, суд першої інстанції врахував обставини справи, характер, обсяг та глибину душевних страждань, їх негативний наслідок, в тому числі і пов`язаний з пошкодженням автомобіля, який належить позивачу на праві власності та неможливістю його подальшого використовувати, виходив із принципу розумності, виваженості і справедливості та правильно визначив достатнім і необхідним розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу і задовольнив його вимоги у сумі 3 000 грн, що відповідає положенню п.п. 8,9 постанови Пленуму Верхового Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Колегія суддів вважає, що вказана позивачем сума моральної шкоди є достатньою і обґрунтованою, підстав для її зменшення або скасування визначеного розміру немає. Інші, наведені в апеляційній скарзі, доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду від 2 липня 2020 року, додаткове рішення від 14 липня 2020 року відповідає вимогам закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційній суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 02 липня 2020 року та додаткове рішення Семенівського районного суду від 14 липня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Ю. В. Дряниця Судді: Т. О. Кривчун О. В. Чумак