Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/13968/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13968/20 Суддя першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Горяйнова А.М., суддів - Файдюка В.В. та Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора (Генеральний прокурор Венедіктова Ірина Валентинівна), Офісу Генерального прокурора (Керівник Генеральної інспекції), Прокуратури міста Києва, Київської місцевої прокуратури № 6 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИЛА: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

1. Визнати протиправними (не законними) дії та бездіяльність посадових / службових осіб органів прокуратури: - Генерального прокурора України Венедіктвої І.В. (іншої уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора) та керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, які полягають: у не здійсненні розгляду його заяви від 30 квітня 2020 року відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про прокуратуру», Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора від 06 грудня 2017 року № 343, Положення про Генеральну інспекцію Офісу Генерального прокурора, затвердженого наказом Генерального прокурора від 27 лютого 2020 року; у не здійсненні призначення та проведення службового розслідування щодо фактів викладених у його заяві від 30 квітня 2020 року за наявності приводів та підстав; у не наданні належної оцінки фактам із його заяви від 30 квітня 2020 року, які свідчать про наявність ознак вчинення прокурорами злочинів у сфері службової діяльності за ст.ст. 364, 366 Кримінального кодексу України, та не здійснення своєчасного внесення відомостей про зазначені злочини до Єдиного реєстру досудових розслідувань; у не вжитті заходів, спрямованих на попередження та своєчасне виявлення порушень прокурорами Київської місцевої прокуратури № 6 Присяги прокурора, правил прокурорської етики, а також вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури внаслідок отриманих від позивача відомостей відповідно до заяви від 30 квітня 2020 року; у порушенні його прав скаржника встановлених ст. 18 Закону України «Про звернення громадян»; потуранні протиправним діям та бездіяльності прокурорів Київської місцевої прокуратури № 6, які мають ознаки злочинів, що внормовані статтями 366, 364 Кримінального кодексу України; тощо; - прокурора міста Києва (іншої уповноваженої особи прокуратури міста Києва): у не виконанні вказівки уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора від 12 травня 2020 року № 31/3/2-р про організацію розгляду його заяви від 30 квітня 2020 року згідно законодавства України; у порушенні його прав заявника, встановлених статтею 18 Закону України «Про звернення громадян»; у порушенні вимог ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» шляхом направлення його заяви від 30 квітня 2020 року до Київської місцевої прокуратури № 6 (до посадових/службових осіб) чиї протиправні дії чи бездіяльність оскаржуються; у потуранні протиправним діям та бездіяльності прокурорів Київської місцевої прокуратури № 6, які мають ознаки злочинів, що внормовані ст.ст. 366, 364 Кримінального кодексу України; у порушенні імперативних норм Закону - ст.ст. 214, 215 Кримінального кодексу України, - невиконання обов`язкових дій внаслідок отримання заяви, що містить відомості про вчинений злочин; тощо; - керівника Київської місцевої прокуратури № 6 та виконуючого обов`язки заступника керівника місцевої прокуратури № 6 Сітар Д., які полягають: у не виконанні вказівки уповноваженої особи прокуратури міста Києва від 27 травня 2020 року № 04/2/2-р-20 про здійснення перевірки його заяви від 30 квітня 2020 року згідно законодавства України; у порушенні його прав скаржника встановлених ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» - позбавлено його права: брати участь у перевірці поданої заяви, знайомитися з матеріалами перевірки, подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву, бути присутнім при розгляді заяви, одержати письмову відповідь про результати розгляду; у не наданні аргументованої та обґрунтованої відповіді про результати розгляду заяви - відсутні відомості про те, які саме факти та у який спосіб спростовані проведеною перевіркою; у наданні офіційних листів від 03 червня 2020 року № 56-4321 та від 03 червня 2020 року № 56-4322, які містять завідомо недостовірну інформацію та/або недостовірності даних про здійснення перевірки фактів та обставин, що викладені у заяві від 30 квітня 2020 року; у приховуванні протиправних дій та бездіяльності посадових/службових осіб Київської місцевої прокуратури № 6 та у потуранні протиправним діям та бездіяльності прокурорів Київської місцевої прокуратури № 6, які мають ознаки злочинів, що внормовані ст.ст. 366, 364 Кримінального кодексу України;

2. Зобов`язати посадових осіб органів прокуратури: - Генерального прокурора України Венедіктову І.В. (іншу уповноважену особу Офісу Генерального прокурора) та керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора: забезпечити розгляд його заяви від 30 квітня 2020 року відповідно до ст. 40 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про прокуратуру», Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора від 06 грудня 2017 року № 343, Положення про Генеральну інспекцію Офісу Генерального прокурора, затвердженого наказом Генерального прокурора від 27 лютого 2020 року; розпочати та здійснити службове розслідування за заявою від 30 квітня 2020 року щодо фактів та обставин викладених у заяві (ретельну та об`єктивну перевірку); забезпечити реалізацію прав, що внормовані ст. 18 Закону України «Про звернення громадян»; дослідити матеріали кримінального провадження ЄРДР № 12015100060008384 та документи Київської місцевої прокуратури № 6, що стосуються кримінального провадження ЄРДР № 12015100060008384 (вхідна та вихідна кореспонденція, документи з візами керівництва, доповідні записки та рапорти, висновки щодо перевірок, доповіді керівництву тощо) для встановлення або спростування фактів викладених у заяві від 30 квітня 2020 року; забезпечити вирішення питання про організацію досудового слідства у кримінальному провадженні ЄРДР № 12015100060008384 у суворій відповідності до Кримінального-процесуального кодексу України, відомчих наказів Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України щодо здійснення досудового розслідування тяжких злочинів; - керівника Київської місцевої прокуратури № 6 та виконуючого обов`язки заступника керівника місцевої прокуратури № 6 Сітар Д.: в порядку ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» надати для ознайомлення та зняття копій документів матеріали перевірки за його заявою від 30 квітня 2020 року та письмові докази, якими Сітар Д. спростовує викладені у заяві факти та обставини щодо вчинення протиправних (незаконних) дій та бездіяльності прокурорами Київської місцевої прокуратури № 6;

3. Стягнути з органів прокуратури солідарно на його користь моральну шкоду завдану протиправними (незаконними) діями, бездіяльністю та надання завідомо недостовірних офіційних даних про перевірку за його заявою від 30 квітня 2020 року у розмірі 3000000 грн 00 коп. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року у відкритті провадження за вказаним адміністративним позовом було відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для розгляду адміністративного позову по суті. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку дослідженим доказам та неправильно застосував норми процесуального права. Скаржник вказує на те, що заявлені ним вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від інших учасників справи до суду не надходив. За клопотанням позивача ухвалою суду від 31 серпня 2020 року справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції доручено Смілянському міськрайонному суду Черкаської області. Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, призначеного на 24 вересня 2020 року, проте у судове засідання не з`явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року - без змін, виходячи з такого. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи вбачається та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 30 квітня 2020 року звернувся до Генерального прокурора України Венедіктової І.В. із заявою про проведення службового розслідування, у якій просив: 1) розпочати та здійснити службове розслідування щодо фактів та обставин, викладених у заяві; 2) здійснити ретельну та об`єктивну перевірку матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100060008384, документів Київської місцевої прокуратури № 6, що стосуються матеріалів кримінального провадження № 12015100060008384 (вхідна та вихідна кореспонденція, документи з візами керівництва, доповідні записки та рапорти, висновки щодо перевірок, доповіді керівництву тощо); 3) забезпечити притягнення винних до відповідальності відповідного виду (у відповідності до закону та вчинених дій та/або бездіяльності, в тому числі здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей із заяви про вчинення посадовими і службовими особами Київської місцевої прокуратури № 6 злочину за ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України (здійснити всі інші передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України дії); 4) забезпечити вирішення питання про організацію судового слідства у кримінальному провадженні № 12015100060008384 у суворій відповідності до Кримінального процесуального кодексу України, відомчих наказів Генерального прокурора України та Міністерства внутрішніх справ України щодо здійснення досудового розслідування тяжких злочинів; 5) забезпечити реалізацію прав, що надані Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Законом України «Про звернення громадян». Офіс Генерального прокурора листом від 12 травня 2020 року № 31/5/2-р направив звернення ОСОБА_1 на розгляд до Прокуратури м. Києва. У свою чергу Прокуратура м. Києва листом від 27 травня 2020 року № 04/2/2-р-20 направила звернення позивача для розгляду до Київської місцевої прокуратури №

6. Київська місцева прокуратура № 6 надала ОСОБА_1 відповідь листом від 03 червня 2020 року № 564321. Не погоджуючись із такими діями Офісу Генерального прокурора (Генеральний прокурор Венедіктова І.В. ), Офісу Генерального прокурора (Керівник Генеральної інспекції), Прокуратури міста Києва та Київської місцевої прокуратури № 6, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом. Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що підставою для звернення з цим позовом до суду стали обставини неналежного, на думку позивача, розгляду заяви адресованої Генеральному прокурору про проведення службового розслідування за фактами вчинення посадовими особами Київської місцевої прокуратури № 6 дій та бездіяльності, що мають ознаки злочинів у сфері службової діяльності (ст.ст. 366, 364 Кримінального кодексу України), пов`язані з корупцією (в тому числі потуранню злочинам), зловживанням владою та службовим становищем, службовим підробленням, які вчинені всупереч інтересам служби та присяги прокурора, завдали йому та ФОП ОСОБА_4 майнової шкоди у формі невідшкодованих збитків, завданих злочинами у кримінальному провадженні № 12015100060008384, упущеної вигоди, а також моральної шкоди. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що порядок розгляду заяви позивача не встановлений Законом України «Про звернення громадян», а визначений Кримінальним процесуальним кодексом України, тому позов підлягає вирішенню відповідно до ч. 1 ст. 306 Кримінального процесуального кодексу України слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. 318-380 зазначеного Кодексу. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. У відповідності до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах. У свою чергу публічно-правовим спором, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Перелік справ, на які юрисдикція адміністративних судів не поширюється, визначений у ч. 2 ст. 19 КАС України. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства. Зазначені норми права вказують на те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. У відповідності до ч. 1 ст. 306 Кримінального процесуального кодексу України країни скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001 кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства. Враховуючи, що заява ОСОБА_1 від 30 квітня 2019 року містила, зокрема, вимогу про реєстрацію в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей із заяви про вчинення посадовими і службовими особами Київської місцевої прокуратури № 6 злочину, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що дії відповідачів щодо розгляду такої заяви підлягають оскарженню в порядку та за правилами, передбаченими Кримінальним процесуальним кодексом України. В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що його заява від 30 квітня 2019 року підлягала розгляду в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян». Також позивач просив врахувати, що оскаржувані дії та бездіяльність належать до сфери управлінської діяльності Офісу Генерального прокурора, а адресат звернення не є прокурором у кримінальному провадженні № 12015100060008384 та не здійснює повноваження з процесуального керівництва відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Надаючи правову оцінку зазначеному доводу, колегія суддів виходить із того, що заява ОСОБА_1 від 30 квітня 2019 року одночасно містить вимоги щодо проведення службового розслідування та щодо здійснення реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про вчинення посадовими і службовими особами Київської місцевої прокуратури № 6 злочину. Підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із цим адміністративним позовом стала незгода з діями та рішеннями відповідачів, що пов`язані з розглядом вказаної заяви. Отже, звернення позивача до суду обумовлено нездійсненням відповідачами передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України процесуальних дій, а позивач і відповідачі у межах спірних правовідносин діють як учасники кримінального провадження, права і обов`язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді. Наявність вимоги про визнання протиправної бездіяльності, яка полягає у не наданні належної оцінки фактам із заяви від 30 квітня 2020 року, які свідчать про наявність ознак вчинення прокурорами злочинів у сфері службової діяльності за ст.ст. 364, 366 Кримінального кодексу України, та не здійснення своєчасного внесення відомостей про зазначені злочини до Єдиного реєстру досудових розслідувань, навіть за наявності й інших вимог, виключає можливість розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства. З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі та не можуть бути підставою для її скасування. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року - без змін. Керуючись ст.ст. 170, 242, 238, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач А.М. Горяйнов Судді В.В. Файдюк Є.В. Чаку