Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 908/274/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.10.2020 року м.Дніпро Справа № 908/274/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач), суддів: Орєшкіної Е.В. Березкіної О.В., розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарства "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на рішення господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 року (суддя Науменко А.О., повний текст рішення складено та підписано 07.07.2020 року) у справі №908/274/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич", ідентифікаційний код юридичної особи 30896126 (72252, Запорізька область, Веселівський район, село Мала Михайлівка, провулок Молодіжний, буд. 1-А) до Державного підприємства "Дослідне господарства "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України", ідентифікаційний код юридичної особи 00853317 (72250, Запорізька область, Веселівський район, село Широке, вул. Центральна, буд. 1) про стягнення 185 704,75 грн., та за зустрічною позовною заявою: Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України", ідентифікаційний код юридичної особи 00853317 (72250, Запорізька область, Веселівський район, село Широке, вул. Центральна, буд. 1) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич", ідентифікаційний код юридичної особи 30896126 (72252, Запорізька область, Веселівський район, село Мала Михайлівка, провулок Молодіжний, буд. 1-А) про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1/05 від 08.05.2019 ВСТАНОВИВ: До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" з позовом про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" 185 704,75 грн., з яких 124 950,00 грн. основного боргу, 29 003,76 грн. пені, 31 750,00 грн. - 35% відсотків річних у зв`язку з не оплатою відповідачем поставленого відповідно до договору купівлі-продажу №1/05 від 08.05.2019 року товару на суму 124 950,00 грн, який мав бути оплачений відповідачем у строк до 15.05.2019 року. Державне підприємство "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" із зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1/05 від 08.05.2019 року. Рішенням господарського суду первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарства "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" суму основного боргу у розмірі 124 950 грн. 00 коп., пеню у розмірі 29 003 грн. 76 коп., 35 % річних у розмірі 31 739 грн. 54 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 999 грн. 38 коп., судовий збір у розмірі 2 785 грн. 40 коп. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 35 % річних у розмірі 11 грн. 45 коп., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 0 грн. 62 коп., судового збору у розмірі 0 грн. 17 коп. відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Рішення суду мотивовано порушенням Державним підприємством "Дослідне господарства "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" умов договору щодо своєчасної оплати поставленого товару. Перевіривши розрахунок, суд зазначив, що основний борг та пеня розраховані правильно, а що стосується 35% річних, то вони складають 31 739,54 грн. за період з 16.05.2019 року по 04.02.2020 року, а не 31 750,99 грн. як зазначив позивач. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд зазначив, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів того, що договір купівлі-продажу № 1/05 від 08.05.2019 року був вчинений під впливом обману. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство "Дослідне господарства "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою. В обґрунтування апеляційних вимог, скаржник зазначає, що: - відповідно до положень діючого законодавства постачальник (продавець) повинен надати покупцю разом з продукцією документи, які підтверджують якість і комплектність товарів, якщо інше не передбачене договором, основними і особливими умовами поставки, іншими зобов`язаннями обов`язковими для сторін правилами або договором, тоді як позивачем не було надало відповідачу сертифікат якості поставленого товару, який за явними ознаками не відповідав встановленим стандартам, вимогам схожості, сорту, у зв`язку з чим відповідач і не здійснив оплати за поставлений товар; - укладений сторонами договір купівлі-продажу не відповідає вимогам закону, а тому стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом на рівні 35% річних - є необгрунтованим, оскільки у цивільному законодавстві відсутнє поняття «товарний кредит», а ст.ст. 694, 695, 697 ЦК України визначено особливості договору купівлі - продажу товару в кредит, який вважається укладеним якщо сторони домовилися щодо істотних умов вказаного договору, якими є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. - необґрунтовано і безпідставно з відповідача стягнуто пеню, оскільки позивач мав право нарахувати відповідачу неустойку (пеню та штраф) саме з 16.05.2019 року по 16.11.2019 року, оскільки, в розумінні приписів нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано; - позивачем належним чином не обґрунтовано та не підтверджено розмір судових витрат, що є підставою для відмови у позові в цій частині. Розрахунок вартості юридичної допомоги в розмірі 1000,00 грн. за 1 годину наданої юридичної допомоги є завищеним; - додана до позовної заяви копія платіжного доручення від 27.12.2019 року на суму 10 000,00 грн., де зазначено призначення платежу: «Сплата правової допомоги згідно акту приймання-передачі від 24.12.2019р. без ПДВ», є необгрунтованим доказом, враховуючи що дата акту приймання-передачі юридичної допомоги є 04.02.2020 року. Просить скасувати рішення господарського суду в частині задоволення первісного позову. ТОВ «Агрофірма «Славутич» у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що договір не може вважатися неукладеним, оскільки виконувався сторонами. Визначення у спірному договорі розміру відсотків за неправомірне користування чужими коштами на рівні 35% річних не суперечить вимогам чинного законодавства. Твердження відповідача про можливість застосування ч.6 ст. 232 ГК України (щодо обмеження нарахування пені) до спірних правовідносин, є юридично неспроможними, виходячи з умов спірного Договору (п.п. а) п.4.3.), яким відповідач погодився у випадку прострочення сплачувати пеню «за весь період прострочення». Фактичне надання послуг оформлено Актами приймання - передачі наданих послуг від 24.12.2019 та від 04.02.2020, при цьому слід зазначити, що Акт від 04.02.2020 передбачає що надані згідно нього послуги входять у вартість послуг наданих згідно Акту від 24.12.2019. На підтвердження фактичного несення витрат позивачем надано платіжне доручення №1599 від 27.12.2019р. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач), суддів: Березкіної О.В., Орєшкіної Е.В. від 17.08.2020 року у справі № 908/274/20 поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрите апеляційне провадження у справі №908/274/20. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження. Зупинено дію рішення господарського суду на час апеляційного перегляду. Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, зазначає наступне. Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 08.05.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славутич (далі- продавець) та Державним підприємством Дослідне господарство Широке Донецької державної сільськогосподарської станції Національної академії аграрних наук України (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1/05 (далі- договір), відповідно до п.п. 1.1. 1.4. якого покупець зобов`язується передати покупцю у власність товар: ячмінь, ціна за 1 тону, в т.ч. ПДВ 5100,00 грн., кількість тон 24,5, загальна вартість продажу, в т.ч. ПДВ 124950,00 грн., а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар. Покупець набуває права власності на майно і несе пов`язаний з цим ризик (загибелі, псування майна тощо) з моменту його передачі. Товар повинен бути переданий покупцю в термін 3 днів з моменту набуття чинності цим договором. Товар передається продавцем покупцю з зернового складу постачальника, місцезнаходження: Запорізька область, Веселівський район, с. Мала Михайлівка, провулок Молодіжний, 1 А. Пунктами 2.2., 2.3. договору передбачено, що загальна вартість товару, що поставляється складає 124950,00 грн., в т.ч. ПДВ 20825,00 грн. Покупець зобов`язується оплатити шляхом перерахування на поточний рахунок продавця ціну товару в строк до 15.05.2019. Датою оплати є дата фактичного зарахування коштів на банківський рахунок продавця. Відповідно до п.п. 3.1., 3.3. договору, продавець зобов`язаний в 3-денний термін з моменту укладання даного договору поставити товар. Покупець зобов`язаний прийняти й оплатити товар і додаткові послуги продавця відповідно до цього договору, відшкодувати продавцю матеріальну шкоду та сплатити неустойку у випадку односторонньої відмови від власних зобов`язань. Пунктом 4.3. договору передбачено, що за прострочення виконання своїх зобов`язань покупець сплачує санкції в наступних розмірах: передача коштів подвійна облікова ставка НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення за весь період прострочення; сплачує відсотки за користування товарним кредитом на рівні 35 % річних за весь період користування коштами та втрати від інфляції в порядку ст. 625 ЦК України. Згідно із п. 5.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. На виконання умов договору позивач 10.05.2019р. поставив відповідачу товар, який останні прийняв без зауважень, що підтверджується товарно-транспортними накладними №№ 1 5 від 10.05.2019р. та видатковою накладною № 17 від 10.05.2019р, довіреністю № 70 від 10.05.2019р. Сторонами складено та підписано Акт звіряння, відповідно до якого станом на 31.12.2019р. заборгованість відповідача складає 124 950,00 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем за первісним позовом (ТОВ АФ Славутич) зобов`язань за договором щодо оплати товару позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ АФ Славутич суми основного боргу у розмірі 124 950,00 грн., пені у розмірі 29003,76 грн. та 35% відсотків річних у розмірі 31750,99 грн., нарахованих на підставі п. 4.3. договору. В свою чергу Державне підприємство "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" звернулося до господарського суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1/05 від 08.05.2019 року. Оскільки апелянтом оскаржується рішення лише в частині первісного позову то рішення господарського суду переглядається саме в межах первісного позову. Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов?язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконане. Колегія суддів зазначає, що сума основного боргу у розмірі 124 950,00 грн. підтверджена матеріалами справи та не заперечується сторонами. Пунктом 4.3. договору сторони встановили, що за прострочення виконання своїх зобов`язань покупець сплачує санкції в наступних розмірах: передача коштів подвійна облікова ставка НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення за весь період прострочення; сплачує відсотки за користування товарним кредитом на рівні 35 % річних за весь період користування коштами та втрати від інфляції в порядку ст. 625 ЦК України. Позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 29003,76 грн. за період з 16.05.2019р. по 04.02.2020р. та 35 % річних у розмірі 31750,99 грн. за аналогічний період. Господарським судом було перевірено розрахунки та зазначено, що розрахунок пені є вірним, а 35 % річних складають 31 739,54 грн., а не 31 750,99 грн., як визначив позивач. У зв`язку з чим відмовив у стягненні 35% річних у сумі 11,45 грн. Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду. Доводи заявника апеляційної скарги не приймаються до уваги у зв?язку з наступним. Що стосується посилання апелянта на те, що позивач не надав разом з продукцією документи, які підтверджують якість і комплектність товарів. То колегія суддів звертає увагу, що сторони в договору не передбачили надання будь-яких документів щодо якості товару. Разом з тим відповідач, відповідно до ст.666 ЦК України, мав право встановити позивачу розумний строк для надання документів, що підтверджують якість товару і в разі ненадання мав право відмовитися від договору та повернути товар позивачу. Однак товар відповідачем був прийнятий без зауважень і доказів витребування документів щодо якості товару не надано. Відповідач від договору не відмовився і товар не повернув. Встановлення 35% річних за весь час користування коштами в порядку ст.625 ЦК України, відповідає даній нормі та свободі договору (ст.ст. 6, 127 ЦК України). Що стосується часу нарахування пені то слід зазначити наступне. Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17. Пунктом 4.3. сторони погодили, що пеня нараховується за весь період прострочення, що узгоджується з висновками щодо застосування частини 6 статті 232 ГК України, викладених у наведених постановах Верховного Суду України та Верховного Суду. Тому нарахування пені проведено правильно. Що стосується оскарження апелянтом суми коштів, стягнутих судом за правовому допомогу надану позивачу, то слід зазначити наступне. Згідно ч.1, 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126). Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. Місцевим господарським судом прийнято до уваги, що договором про надання правової допомоги, укладеним 17.12.2019р. між ТОВ «Агрофірма «Славутич» та Адвокатським об?єднанням «Міжрегіональний центр надання правової допомоги» визначена вартість наданої допомоги у розмірі 1 000 грн. за одну годину, крім представництва адвокатом інтересів позивача в суді, які визначені в сумі 2 500 грн. за участь в одному судовому засіданні. Сторонами підписано 24.12.2019р. Акт приймання-передачі юридичної допомоги, в якому зазначено види наданої правової допомоги та затрачений час (усне консультування щодо варіантів врегулювання правовідносин, що виникли 1год.; ознайомлення з первинними документами, визначення норм права, вивчення судової практики 3 год.; проведення розрахунків пені, річних інфляційних, складання позовної заяви, виготовлення її копії з додатками 6 год.). 04.02.2020р. сторонами підписано Акт приймання-передачі юридичної допомоги, згідно якого проведено додатковий розрахунок пені, інфляційних, річних. підготовлено позовну заяву в новій редакції, виготовлено копії та направлено іншій стороні та до суду, на що витрачено 3 години. Платіжним дорученням від 27.12.2019р. позивач сплатив Адвокатському об??єднанню 10 000 грн. При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18. Однак, доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність розрахунку витрат, ДП «Дослідне господарство «Широке» Донецької державної сільськогосподарської станції НААНУ» не надало. Доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу фактично зводяться до узагальненого заперечення обсягу часу необхідного для проведення розрахунку штрафних і фінансових санкцій та складання позовної заяви. Однак, доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність розрахунку витрат, ДП «Дослідне господарство «Широке» Донецької державної сільськогосподарської станції НААНУ» не надало. З урахуванням наведеного апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення господарського суду слід залишити без змін. Судові витрати за апеляційний перегляд покласти на відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі № 908/274/20 залишити без змін. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарства "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (72250. Запорізька обл.., Веселівський район, с. Широке, вул..Центральна, буд. 1, ЄДРПОУ 008533170) 4178 грн. 36 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції. Видачу наказу доручити господарському суду Запорізької області з урахуванням необхідних реквізитів. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С.Г. Антонік Суддя О.В. Березкіна Суддя Е.В. Орєшкіна