Постанова 4815 № 569/15836/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 жовтня 2020 року м. Рівне Справа № 569/15836/19 Провадження № 22-ц/4815/1060/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструк С.В., Шимків С.С., секретар судового засідання: Шептицька С.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката - Філатової А.В., на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2020 року, ухваленого в складі судді Ковальова І.М., у справі № 569/15836/19, в с т а н о в и в : В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що сторони перебували у шлюбі від якого мають малолітніх дітей: синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , а також доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею і перебувають на її утриманні. Оскільки, ОСОБА_2 не проявляє батьківської уваги, не дбає про виховання та розвиток дітей просить суд позбавити його батьківських прав відносно їх малолітніх дітей. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 свідомо ухилився від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей. В апеляційній скарзі, ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позову відмовити. Скаржник покликається на приписи ст. 164 СК України, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Покликається на те, що жодних негативних чи дій протиправних дій щодо своїх малолітніх дітей ніколи не вчиняв, не вів аморального способу життя, а навпаки в силу своїх фізичних та фінансових можливостей дбав про дітей та продовжує це робити попри відсутність в Україні. Зазначає, що факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, вчинення дій на зменшення заборгованості по аліментам, телефонні дзвінки, уповноваження матері на представництво його інтересів, а також подання даної апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дітей, та активні дії в недопущені щодо позбавлення батьківських прав. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване, просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення. Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Матеріалами справи встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 травня 2016 року у справі № 569/4069/16-ц шлюб між сторонами розірвано, малолітніх дітей залишено на вихованні з матір`ю, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у розмірі по 500 гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 березня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. За правилами ч. 1,2,4 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками. Відповідно до ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами (письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків). Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. За приписами ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Основним твердженням позивача є те, що відповідач не сплачує аліменти на утримання дітей та не цікавиться їх життям. Суд не може покласти твердження про несплату аліментів в основу для позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки останній хоч і має заборгованість, але висловив бажання підтримувати зв`язок з дітьми і вживати заходів по їх виконанню, тому виходячи із особливостей правовідносин, що склалися між сторонами, наявність заборгованості зі сплати аліментів на утримання малолітніх дітей відповідача ще не є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав. Такі висновки висловлював і Верховний Суд у справах про позбавлення батьківських прав (див. для прикладу пункт 58 постанови Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №638/16622/17 [5]). Окрім того, в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками позивачем які б свідчили про його ухилення від виховання своїх дітей. Також слід зауважити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці звертає увагу, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. У своєму рішення (справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року) суд зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також доньки ОСОБА_5 не забезпечуватиме інтересів самих дітей. Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення їх батька, по відношенню до них та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків. Доводи позивача про те, що ОСОБА_2 не піклується про дітей, участі у їх вихованні не бере, не відвідує та не цікавиться їх життям, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не можуть бути достатніми підставами для позбавлення відповідача батьківських прав щодо дітей, оскільки судом встановлено, що відповідач хоче піклуватися про дітей, проявляти турботу та бажає брати участь у їх вихованні. При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Доводи позивача, які фактично зводяться до доведеності ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, за відсутності незаперечних доказів, що позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дітей, колегією суддів не приймаються до уваги. За наведеного, суд першої інстанції дійшовши помилкового висновку про обґрунтованість позову не вирішивши питання щодо відповідного сприяння та контролю за поведінкою відповідача з боку органу опіки і піклування. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що, незважаючи на доводи позивача, якими вона обґрунтовує доцільність позбавлення батьківських прав, ці аргументи не є достатніми для виправдання такого серйозного втручання в сімейне життя відповідача, у зв`язку із чим в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, але необхідно попередити відповідача про зміну свого ставлення до виховання дітей, що буде відповідати забезпеченню «якнайкращих інтересів дитини». Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, ст. 164 СК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката - Філатової А.В. задовольнити частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2020 року скасувати. У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав відмовити . Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню дітей та покласти на орган опіки та піклування Виконавчий комітет Рівненської міської ради контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачем. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 01 жовтня 2020 року. Головуючий : Судді :