Постанова 4807 № 320/4422/19

Дата документу 29.09.2020 Справа № 320/4422/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 320/4422/19 Провадження №22-ц/807/2827/20 Головуючий в 1-й інстанції - Горбачова Ю.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 червня 2020 року, ухвалене у м. Мелітополь у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У червні 2019 року позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому з урахуванням уточнень просив стягнути з відповідача на його користь відшкодування витрат заподіяних відповідачем в розмірі 55 363 грн. 50 коп., та судові витрати в розмірі 1 921,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, 12.12.2017 року що між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту № 1964/16-Т/ЗП115, згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати ОСОБА_2 будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Audi», д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. 07.04.2017 року в м. Запоріжжя, на перехресті пр. Моторобудівників та вул. Червоної, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Audi», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , автомобіля «ГАЗ», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «ГАЗ», д/н НОМЕР_3 , ОСОБА_1 . У зв`язку з названою подією, згідно рахунку на оплату № Z0000000399 від 11.04.2017 року та рахунку на оплату № Z0000000487 від 16.05.2017 року, наданих ТОВ «Агротехкомплект», вартість відновлювального ремонту склала 55 363, 50 грн. У зв`язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування, ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» відшкодувало 55 363, 50 грн. Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ГАЗ», д/н НОМЕР_2 , була застрахована AT «ПРОСТО-страхування» (поліс АЕ8434291), ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» має право зворотної вимоги до вищезазначеного товариства. Проте, AT «ПРОСТО-страхування» Листом № 04-2676 від 17.08.2018 року було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, керуючись пунктом 37.1.4. статті 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів». Таким чином обов`язок по відшкодуванню шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди покладається на ОСОБА_1 , як заподіювача шкоди. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 червня 2020 року, в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що оскільки АТ «ПРОСТО-страхування» відмовило ПРАТ «СК Арсенал Страхування» у виплаті страхового відшкодування на підставі ст.37.1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів», позивач має право зворотної вимоги безпосередньо до винної в ДТП особи. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2020 року це 210 200 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2102,00 грн. (2102,00 грн. Х 100 = 210 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 12.12.2017 року що між ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту № 1964/16-Т/ЗП115, згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати ОСОБА_2 будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Audi», д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. 07.04.2017 року в м. Запоріжжя, на перехресті пр. Моторобудівників та вул. Червоної, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Audi», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , автомобіля «ГАЗ», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Згідно рахунку на оплату № Z0000000399 від 11.04.2017 року та рахунку на оплату № Z0000000487 від 16.05.2017 року, наданих ТОВ «Агротехкомплект», вартість відновлювального ремонту склала 55 363, 50 грн. Відповідно до умов договору страхування, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відшкодувало ТОВ «Агротехкомплект», вартість відновлювального ремонту у розмірі 55363, 50 грн. Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ГАЗ», д/н НОМЕР_2 , була застрахована AT «ПРОСТО-страхування» (поліс АЕ8434291), ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулась зі зворотною вимогою до вищезазначеного товариства. Однак, AT «ПРОСТО-страхування» Листом № 04-2676 від 17.08.2018 року було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, керуючись пунктом 37.1.4. статті 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів». Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ГАЗ», д/н НОМЕР_2 , була застрахована AT «ПРОСТО-страхування» (поліс АЕ8434291) до якого звернулась ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» зі зворотною вимогою. AT «ПРОСТО-страхування» Листом № 04-2676 від 17.08.2018 року було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, керуючись пунктом 37.1.4. статті 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів». Дійсно, відповідно до положень статті 37 "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, серед іншого, згідно з пунктом 37.1.4 - неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Тобто, страховик відповідача не оспорював виникнення у нього такого обов`язку, а лише виходив із того, що заяву позивачем було подано після спливу річного строку з дня ДТП, тобто наголошував на порушенні вимог п. 37.1.4 ст. 37 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Відповідно до пункту 36.7 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку. Та колегія наголошує на тому, що лише після прийняття рішення судом про правомірність такої відмови, у страховика потерпілої особи виникає право на відшкодування понесених витрат з виплати страхового відшкодування за рахунок винуватця ДТП. У протилежному випадку, як обґрунтовано визнав суд, зваживши на заперечення відповідача, буде знівельовано саму мету інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, на думку колегії, зволікання самого страховика з поданням відповідної заяви іншому страховику, порушення строків звернення з такою заявою, ще не є безумовною підставою для перекладання цього обов`язку на страхувальника, який, уклавши договір страхування, розраховував на його належне виконання іншою стороною. А тому спочатку страховики мають вирішити питання відшкодування між собою, зокрема, у судовому порядку, а вже у випадку встановлення судом відсутності такого обов`язку у страховика, який зареєстрував відповідальність винуватця ДТП, такий обов`язок з відшкодування сплаченої потерпілому страхової виплати виникає у останнього. Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку. Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» залишити без задоволення, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 червня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 29 вересня 2020 року. Судді: С. В. Кухар О. В. Крилова О. З. Поляков