Постанова 4806 № 302/1272/18

Справа № 302/1272/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 17 вересня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Джуги С.Д. суддів: Куштана Б.П., Кожух О.А. з участю секретаря : Волощук В.І. імена (найменування сторін): позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Верхньобистрянська сільська рада, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 січня 2019 року у складі судді Цімбота В.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Верхньобистрянської сільської ради, треті особи : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування,- встановив: У жовтні 2018 року звернувся із зазначеним позовом. Позов обґрунтовано тим, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Даний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,25 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка йому була передана сільською радою у постійне користування, що підтверджується записами в по господарських книгах с. Верхній Бистрий. За вказану земельну ділянку він постійно сплачував земельний податок. У 2015 році в порядку визначеному ст. 118 ЗК України він звернувся до відповідача із клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки і такий йому був наданий рішенням 30-сесії 6 скликання Верхньобистрянської сільської ради від 17.05.2015 року №3. При проведенні кадастрової зйомки ТОВ «Землемір» було встановлено, що фактичний розмір земельної ділянки складає 0,2428га. Після проведення геодезичного встановлення меж земельної ділянки посадові особи відповідача повідомили його про необхідність відступлення по межі В-Г від сусідньої земельної ділянки , яка належить ОСОБА_4 , на 2 метри для виділення сусідам пішохідної дороги. Однак за рахунок виділення пішохідної дороги площа його земельної ділянки зменшиться на 0,0103 га, натомість всі суміжні земельні ділянки мають доступ до доріг загального користування, так як до кожної з них забезпечена можливість проходу/ під`їзду. У квітні 2018р. позивачу стало відомо про існування рішень сільської ради села В.Бистрий, зокрема, рішення №17 від 18.11.2012р. та рішення №88 від 04.11.2016 року, якими через належну йому земельну ділянку виділено дорогу загального користування. Приймаючи дані рішення відповідач без розроблення у визначеному законодавством порядку детального плану території, без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під пішохідну доріжку, без внесення змін у генеральний план с. Верхній Бистрий, неправомірно фактично вилучив з його користування частину земельної ділянки і грубо порушив його права як землекористувача. З врахуванням наведеного позивач просив визнати незаконними та скасувати рішення XV сесії VI скликання Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 18.11.2012 року №17 «Про виділення дороги до питної води» та рішення IX сесії VII скликання Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 04.11.2016 року №88 «Про виділення та затвердження дороги до земельної ділянки ОСОБА_3 ». Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 січня 2019 року заявлений позов ОСОБА_1 задоволено. Третя особа ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на дане рішення, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про незаконність оспорюваних рішень, оскільки такі рішення сільська рада прийняла в межах її повноважень, а тому безпідставно задовольнив заявлений позов не врахувавши, що вона не буде мати доступу до криниці з питною водою, а криниця, яка знаходиться біля її житлового будинку не придатна для використання в якості питної води. Іншими учасниками справи рішення суду не оскаржено. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані рішення сільською радою прийняті неправомірно і порушують законні права та інтереси позивача. З такими висновками суду погоджується і апеляційний суд, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Відповідно до п.5 постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 року №562-ХІІ «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР»(із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 05.05.1993 року №3180-ХІІ) громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або користування. Аналогічні положення містяться у п.п.1,7 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України. Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені ст. 141 ЗК України. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема : визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ч.3ст. 152 ЗК України). Матеріалами справи встановлено, що на підставі рішення Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району від 27.02.1992 року №20, виписки із по господарської книги, технічного паспорту, за позивачем 29.05.2018 року зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Рішенням виконкому В.Бистрянської сільради за №50 від 30.05.1997 р. та рішенням сесії В.Бистрянської сільради від 05.09.97р. про затвердження рішень виконкому ОСОБА_1 , мешк. АДРЕСА_1 передано у приватну власність 0,30 га. земельної ділянки, що були в постійному користуванні, в тому числі 0,25 га по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд. Таким чином доведено, що позивачу органом місцевого самоврядування у 90-х роках минулого століття передано у приватну власність 0,25 га. земельної ділянки, на якій позивач провів будівництво житлового будинку на підставі дозволу виконкому с. В.Бистрий (рішення №50 від 30.05.1997р.) 17.05.2015р. ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,25га. При проведенні кадастрової зйомки ТОВ «Землемір» встановлено, що фактичний розмір земельної ділянки складає 0,2428га. Рішенням сесії В.Бистрянської сільради від 18.11.2012р. за №17 «Про виділення дороги до питної води» за заявою ОСОБА_2 , мешканки АДРЕСА_1 , вирішено виділити дорогу до криниці з питною водою в урочищі «Долинки» шириною 2 метри. Рішенням сесії В.Бистрянської сільради від 04.11.2016 року р. за №88 «Про виділення та затвердження дороги до земельної ділянки ОСОБА_3 » за заявою ОСОБА_3 , мешканки АДРЕСА_2 , з врахуванням, що дорога виділена рішенням сесії в 2012 році, вирішено виділити та затвердити дорогу до земельної ділянки в ур. « АДРЕСА_3 ) шириною 2 метри, що межує із земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Матеріалами справи, зокрема проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , встановлено, що вказана дорога оспорюваними рішеннями сільською радою виділена за рахунок земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ОСОБА_1 . За рахунок виділення пішохідної дороги площа земельної ділянки зменшилася на 0,0103 га, натомість всі суміжні земельні ділянки мають доступ до доріг загального користування, так як до кожної з них забезпечена можливість проходу/ під`їзду. Окрім того, оспорювані рішення сільською радою були прийняті з порушенням вимог законодавства в сфері містобудування та архітектури та положень земельного законодавства, якими врегульовано відведення земельної ділянки під дорогу загального користування в межах населеного пункту. Зокрема, відповідно до ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для відведення земельної ділянки під дорогу або пішохідну доріжку необхідно виготовити детальний план території, який уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території. З листа відділу містобудування та архітектури Міжгірської районної державної адміністрації від 30.05.2018 року № 11 вбачається, що В. Бистрянська сільська рада не зверталася у відділ містобудування та архітектури Міжгірської районної державної адміністрації щодо відведення пішохідної дороги за рахунок земельної ділянки позивача і детальний план на цю територію не розроблявся. З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оспорювані рішення сільською радою прийняті незаконно і порушують законні права та інтереси позивача, а тому обґрунтовано їх захистив. Доводи апеляційної скарги даних висновків не спростовують. Посилання апелянта в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано, вона не буде мати доступу до криниці з питною водою, а криниця, яка знаходиться біля її житлового будинку не придатна для використання в якості питної води, не заслуговують на увагу, оскільки до земельної ділянки в ур. « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , яка на праві власності належить ОСОБА_3 і на якій розташована криниця, вже наявний доступ для проходу/проїзду через дорогу загального користування(межа В-Г), а тому виділення додаткової пішохідної дороги до цієї земельної ділянки є необґрунтованим. Крім того, безпідставними є посилання в апеляційній скарзі, що криниця, до якої оспорюваними рішеннями виділено пішохідну дорогу, є громадським джерелом, оскільки дана криниця розміщена на земельній ділянці, яка на праві власності належить ОСОБА_3 і в матеріалах справи відсутні будь які докази, які б підтверджували згоду ОСОБА_3 на користування вказаної криницею іншими особами, в тому числі і апелянтом ОСОБА_2 . Рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.374, 375, 382-384ЦПК України, апеляційний суд,- постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 січня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 28 вересня 2020 року. Головуючий : Судді: