Постанова 4806 № 302/439/18

Справа № 302/439/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 05 лютого 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: судді доповідача : Готри Т.Ю., суддів : Собослоя Г.Г., Мацунича М.В., з участю секретаря судових засідань : Терпай С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2019 року, ухвалене суддею Цімбота В.І., в с т а н о в и в: У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої злочином. Позов обґрунтовано тим, що 27.12.2017 біля 12:30 год відповідачка, перебуваючи в приміщенні амбулаторії загальної практики у с. Торун, 486 Міжгірського району, на ґрунті неприязних відносин, нанесла їй безпричинно, умисно один удар кулаком правої руки в область лівого ока, внаслідок чого спричинила їй легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я. За цим фактом було порушено кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.125 КК України, де її було визнано потерпілою. Згідно з ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23.03.2018 зазначене кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 було закрито у зв`язку з її відмовою від обвинувачення, що не звільняє ОСОБА_2 від обов`язку відшкодувати їй заподіяну злочином матеріальну та моральну шкоду. Унаслідок спричинених їй відповідачкою тілесних ушкоджень вона змушена й надалі проходити курс лікування за власні кошти, а також із метою безпечного і надійного лікування їй необхідно провести хірургічну операцію на око, що відповідно до прайс-листа цін клініки «Алмаз» у м. Києві становить 22 600 грн. Окрім того, посилалася на спричинену їй ОСОБА_2 моральну шкоду, яка полягає у моральних та фізичних стражданнях через тривале лікування, що призвело до порушення її особистих життєвих соціальних зв`язків, погіршення стану здоров`я, затратою додаткового часу по захисту своїх порушених прав. За таких обставин просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь завдану їй злочином матеріальну шкоду в розмірі 23 196,20 грн, а також 10 000 грн спричиненої моральної шкоди. У заяві про збільшення позовних вимог від 16.05.2018 ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 24 297,65 грн матеріальної шкоди завданої злочином та 7 056 грн витрат на правничу допомогу. Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27.07.2019 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення завданої злочином матеріальної шкоди в розмірі 24 297,65 грн та 10 000 грн моральної шкоди, залишено без задоволення. Не погоджуючись із цим рішенням суду ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу. Скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права через не з`ясування обставин, які мають значення для справи, що призвело до необ`єктивного, неповного та упередженого розгляду справи. Посилалася, що суд узагалі не досліджував рішення цього ж суду від 23.03.2018, її медичну картку, висновок судової медичної експертизи та інші надані нею належні і допустимі докази, а зробив висновки на припущеннях. Зазначала, що суд не врахував і вимог ч.4 ст.82 ЦПК України про те, що обставини установлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Також місцевим судом безпідставно не враховано того, що ОСОБА_2 у судовому засіданні при розгляді кримінального провадження свою вину визнала повністю. Звертав апелянт увагу і на порушення судом вимог ст.23, 1166, 1167 ЦК України. З огляду на це просила рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22.07.2019 скасувати та ухвали нове, яким її позовні вимоги задовольнити. У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 адвокат Керита М.В. апеляційну скаргу підтримала, просили задовольнити з підстав наведених у скарзі. Відповідачка ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнала, просила рішення суду залишити без змін. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, а також витребуванні матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Приписами частин 1 і 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом установлено, що згідно з ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23.03.2018, яка набрала законної сили, закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.125 КК України в зв`язку з відмовою у судовому засіданні від обвинувачення потерпілою ОСОБА_1 . Проте, як убачається з матеріалів кримінального провадження, то згідно з власноручної розписки ОСОБА_2 ще від 22.02.2018, вона бажає примиритися із ОСОБА_1 (а.с. 77 матеріалів кримінального провадження), а відповідно до такої ж власноручної розписки ОСОБА_1 від 22.02.2018, то вона до ОСОБА_2 претензій немає і бажає з нею примиритися (а.с. 78 матеріалів кримінального провадження). Положеннями ч.4 ст.56 КК України встановлено, що на всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення, а у випадках передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження. Згідно зі ст.477 КПК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, та воно на підставі ч.4 ст.26 (диспозитивність), пункту 7 ч.1 ст.284 КПК України підлягає безумовному закриттю внаслідок відмови потерпілого від приватного обвинувачення. Приписами ст.479 КПК України установлено, що відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може відбуватися на підставі угоди про примирення або без неї. Положеннями ч.6 ст.82 ЦПК України передбачено підстави звільнення від доказування, а саме, що лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала суду про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою. Колегія суддів констатує, що в даному випадку відсутній вирок суду, ухвала суду про закриття кримінального провадження і звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, які б набрали законної сили. Відповідно до ч.7 ст.82 ЦПК України правова оцінка певному факту при розгляді іншої справи не є обов`язковою для суду, та згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Безпідставними є посилання в апеляції на ч.4 ст.82 ЦПК України, оскільки такі обставини не стосуються справ кримінального провадження. Згідно з ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (у даному випадку до цивільної відповідальності). Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Позивачка ОСОБА_4 просила стягнути з ОСОБА_2 заподіяну їй матеріальну шкоду завдану злочином на підставі статті 1166 ЦК України. Зазначеною нормою передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Отже, з наведеного слідує, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача з умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Тобто за наявності усіх умов для настання цивільно-правової відповідальності. Судом установлено, що відповідачка ОСОБА_2 спричинила ОСОБА_1 27.12.2017 легкі тілесні ушкодження, які згідно з висновком експерта №29 від 25.01.2018 (а.с.125-126) потягли короткочасний розлад здоров`я. Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, позивачці встановлено діагноз - в`якопекучий увеїт лівого ока (пошкодження сітківки ока). Однак матеріали справи доказів щодо причино-наслідкового зв`язку між виявленою у позивачки хворобою і подіями, які мали місце 27.12.2017 о 12.30 год, не містять. З метою перевірки доводів позовної заяви, судом ухвалою від 26.12.2018 по даній справі було призначено комісійну судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи, на вирішення якої постановлено наступні запитання : 1)чи є в наявності у позивачки ОСОБА_4 в`ялотекучий увеїм лівого ока (пошкодження сітківки)?; 2)чи знаходиться у причинному зв`язку наявність у позивачки ОСОБА_4 діагнозу в`ялотекучий увеїм лівого ока з подіями, які мали місце 27.12.2017 біля 12.30 год? Однак зазначена експертиза проведена не була у зв`язку з неявкою позивача ОСОБА_4 до медичної установи. А тому за відсутності належних доказів щодо причинно-наслідкового зв`язку між наявним у позивачки ОСОБА_4 захворюванням, згідно з випискою з медичної карти хворого (а.с.4), та подіями, які мали місце 27.12.2017 о 12.30 год, а також недоведеності необхідності проведення операції у клініці «Алмаз» м. Києва та саме на суму в 22 600 грн, оскільки це є загальний прайс-лист цін клініки, що не свідчить про необхідність таких витрат саме для ОСОБА_4 , суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо безпідставності заявлених вимог. При цьому, судом враховано і власноручно написану ОСОБА_1 розписку від 22.02.2018 про те, що вона претензій до ОСОБА_2 не має. Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. З огляду на викладене, позивач не довела належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами свої позовні вимоги, тому суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не свідчать про незаконність та необґрунтованість рішення суду та не спростовують правильність висновків місцевого суду. Отже, колегія суддів визнає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 лютого 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: