Постанова Полтавський апеляційний суд № 527/919/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 527/919/20 Номер провадження 22-ц/814/2048/20Головуючий у 1-й інстанції Олефір А. О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2020 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Чумак О.В. суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О. розглянула у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 13 липня 2020 року, ухвалене суддею Олефір А.О., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - в с т а н о в и л а : У червні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 13.10.2015 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (з 14.06.2018 р. змінено найменування банку на АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, розмір якого в подальшому збільшено до 4000 грн. Відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої обов`язки в повному обсязі у терміни і на умовах, передбачених кредитним договором. Оскільки зобов`язання за вказаним договором відповідач належним чином не виконував, за ним утворилась заборгованість за кредитом, яка згідно наданого банком розрахунку станом на 28.04.2020 р. становить 17339,13 грн. та складається з: 10135,97 грн. заборгованості за тілом кредиту, в тому числі 10135,97 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 2899,19 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочене тіло кредиту; 3002,11 грн. нарахованої пені та штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг у сумі 500 грн. (фіксована частина) та 801,86 грн. (процентна складова). У зв`язку з чим АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати. Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 13 липня 2020 року позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, п/р № НОМЕР_2 , МФО 305299) за кредитним договором б/н від 13 жовтня 2015 року у сумі 10135,97 грн. (десять тисяч сто тридцять п`ять гривень 97 копійок) заборгованості за простроченим тілом кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 1228,62 грн. (одну тисячу двісті двадцять вісім гривень 62 копійки). В іншій частині позовних вимог відмовлено. З вказаним рішенням місцевого суду не погодився позивач АТ КБ «ПриватБанк», оскарживши його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність судового рішення внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповного з`ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, позивач просив скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку, ухвалити нове рішення у цій частині про задоволення позову, а в іншій частині рішення залишити без змін. Позивач вважає, що відсутність підпису позичальника на відповідних тарифах, умов і правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки позичальник приєднався до них, висловивши згоду підписом в анкеті-заяві. Позичальнику встановлено на картку кредитний ліміт, який було збільшено. Активація відповідачем картки та користування картковим рахунком, погашення заборгованості свідчить про укладення кредитного договору між сторонами. Зазначає, що відповідач не спростував факт укладення кредитного договору. Вказує, що суд не звернув увагу на те, що в матеріалах справи наявний Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в редакції, що діяла на момент підписання анкети-заяви. Правовідносини у цій справі та яка розглядалася Великою Палатою Верховного Суду не є подібними, у зв`язку з чим, на думку позивача, суд повинен був відступити від висновків у постанові ВП ВС від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17-ц. Крім цього, вважають, що суд безпідставно відмовив у стягненні процентів відповідно до ст. 625 ЦПК України та неустойки згідно з умовами договору. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подавався. Розгляд справи проводиться в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Суд першої інстанції правильно встановив, що 13.10.2015 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що ця Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згодний отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту. До позовної заяви банком додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг . Згідно з наданими банком розрахунками, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 28 квітня 2020 року складає 17339,13 грн., з яких: 10135,97 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2899,19 грн. заборгованість відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України, 3002,11 грн.- пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 801,86 грн. штраф (процентна складова). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відсутність підпису відповідача на Умовах і Правилах надання банківських послуг фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Із наданої позивачем копії анкети-заяви не можна зробити висновок, на які саме умови та тарифи обслуговування карт, запропонованих банком, погодився відповідач. У зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 10135,97 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, які ним були взяті у позивача та не повернуті, та відмовлено у задоволенні позову про стягнення пені та штрафів, а також процентів відповідно до ст. 625 ЦК України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Судом першої інстанції вірно встановлено, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 13.10.2015 року, яка підписана сторонами, не визначено умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її розмір (а.с. 20). Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умовами та правилами надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови. Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача можуть змінюватися самим банком, тобто позивач міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Крім того, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13 жовтня 2015 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Одночасно з позовною заявою представником позивача було подано клопотання про огляд веб-сайту, для можливості фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за посиланням https://privatbank.ua.terms. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про залишення вказаного клопотання без задоволення, так як представником позивача не наведено достатнього обґрунтування необхідності огляду та фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПРИВАТБАНК», оскільки матеріали справи містять Умови та Правила надання банківських послуг у письмовому вигляді (а.с. 22-72). Положеннями ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яки суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Встановивши обставини справи, здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача 10135,97 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, враховуючи те, що ним отримано від позивача грошові кошти, які у добровільному порядку банку не повернуті. Також місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 3002,11 грн. та штрафів у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 801,86 грн. (процентна складова). Висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовим висновком, наведеним у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року при розгляді справи № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, що відповідає положенням ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь банка процентів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції послався на те, що за змістом ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Згідно з довідкою, наданою позивачем, ОСОБА_1 було підписано кредитний договір та видано кредитну картку з терміном дії до 08.2019 року (а.с. 19). Разом з тим, сплив терміну дії кредитної картки не свідчить про закінчення терміну дії кредитного договору та настання строку виконання грошового зобов`язання, оскільки кредитна картка є платіжно-розрахунковим документом, виданим банком своїм клієнтам для оплати необхідних для них товарів і послуг. Враховуючи те, що матеріали справи не містять відомостей щодо закінчення строку дії договірних відносин, які виникли між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у сумі 2899,19 грн., нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Сам по собі факт користування відповідачем грошовими коштами, погашення відповідачем заборгованості не дає підстав уважати, що з відповідачем погоджені розмір пені та штрафів, порядок та підстави їх нарахування, а тому доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що позичальник, здійснюючи погашення заборгованості, тим самим висловив свою згоду з запропонованими банком умовами, є безпідставними і не можуть слугувати підставою для скасування рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення неустойки. Твердження про те, що суд безпідставно не стягнув проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, також не спростовують правильних висновків місцевого суду про відмову у позові в цій частині. Крім цього, колегія суддів зауважує, що посилання у позові на положення ч.2 ст.625 ЦК України, які містяться у п.2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг, який впроваджено в дію з 1 березня 2019 року, та яким передбачено, що в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК Українивстановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна голд», - на увагу не заслуговують, оскільки наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить підпису відповідача, а в анкеті-заяві позичальника відсутня домовленість щодо сплати процентів за користування кредитом в будь-якому вигляді та неустойки. Отже, підстави для стягнення відсотків, розрахованих на підставі п.2.1.1.2.12 Умов та правил, відсутні. Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам, узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Підстав для скасування рішення суду з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено. Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргуАкціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 13 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді: Ю.В.Дряниця Т.О.Кривчун