Постанова 4808 № 351/1057/15-ц

Справа № 351/1057/15-ц Провадження № 22-ц/4808/17/20 Головуючий у 1 інстанції Калиновський М. М. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів Василишин Л.В., Горейко М.Д., секретаря Петріва Д.Б., з участю представників відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , представника відповідача Снятинської міської ради Рудника Ю.М., прокурора Журавльової Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області до Снятинської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення ради, державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Калиновським М.М. 22 квітня 2019 року в м. Снятин Івано-Франківської області, в с т а н о в и в : У липні 2015 року прокурор Снятинського району Івано-Франківської області звернувся з позовом до Снятинської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення міської ради, державного акта на право приватної власності на землю та зобов`язання повернути земельну ділянку. Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході вивчення прокуратурою Снятинського району стану законності щодо додержання земельного законодавства на території Снятинської міської ради встановлено, що рішенням Снятинської міської ради від 12.04.2007р. №201 ОСОБА_1 надано для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га, що розміщена у АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного рішення відповідачу видано державний акт від 19.12.2008 серії ЯЖ № 624337 на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер - 26252:10100:01:039:0108. Фактично єдиною підставою для прийняття рішення Снятинської міської ради від 12.04.2007р. є план-схема земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка згідно п.5 рішення є його невід`ємною частиною. Конфігурація земельної ділянки згідно план-схеми № 559 відповідає Генеральному плану забудови м. Снятин, оскільки межа земельної ділянки «від Г до В» проходить по стіні належного ОСОБА_1 житлового будинку по АДРЕСА_1 . Однак, план-схема, за яку проголосували депутати Снятинської міської ради, суттєво відрізняється від абрису земельної ділянки, зазначеного в технічній документації по виготовленню державного акту на право приватної власності на землю, розробленого 15.10.2008р., тобто після прийняття рішення Снятинською міською радою від 12.04.2007р. № 201 конфігурація земельної ділянки змінилася і земельна ділянка змістилася на тротуар АДРЕСА_4. Згідно інформації відділу містобудування, архітектури та містобудівного кадастру Снятинської районної державної адміністрації, земельна ділянка в АДРЕСА_1 передана у власність ОСОБА_1 в порушення вимог Генерального плану забудови м. Снятина, оскільки частково, площею 0, 0070 га, накладається на землі загального користування - тротуар. Ці факти стали відомі прокуратурі Снятинського району внаслідок вивчення рішення виконавчого комітету Снятинської міської ради № 940-67/2015 від 19.06.2015р. Просив поновити строк позовної давності; визнати недійсним та скасувати рішення Снятинської міської ради від 12.04.2007р. № 201 "Про передачу земель у приватну власність" щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га; визнати недійсним та скасувати державний акт від 19.12.2008р. серії ЯЖ № 624337 на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, виданий ОСОБА_1 , зареєстрований 19.12.2008р. в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010831001308, кадастровий номер земельної ділянки 26252:10100:01:039:0108; зобов`язати ОСОБА_1 повернути Снятинській міській раді земельну ділянку площею 0,10 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 26252:10100:01:039:0108 (а.с.1-2, том 1). 08.12.2015 року прокуратурою Снятинського району Івано-Франківської області подано заяву про зміну предмету позову, яку обґрунтовано тим, що згідно акту старшого державного виконавця відділу ДВС Снятинського районного управління юстиції від 09.07.2015 року, на час проведення виконавчих дій встановлено факт наявності на спірній земельній ділянці збудованої огорожі висотою 45 см, шириною 25 см та прикріплено до фундаменту металеві прути в кількості семи одиниць висотою 1 метр та чотири одиниці висотою 2 метри. Враховуючи наведене, просив змінити предмет позову, виклавши позовні вимоги наступним змістом: визнати недійсним та скасувати рішення Снятинської міської ради від 12.04.2007р. № 201 "Про передачу земель у приватну власність" щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га; визнати недійсним та скасувати державний акт від 19.12.2008р. серії ЯЖ № 624337 на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, виданий ОСОБА_1 , зареєстрований 19.12.2008р. в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010831001308, кадастровий номер земельної ділянки 26252:10100:01:039:0108; зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати огорожу, встановлену на земельній ділянці площею 0,10 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , а також привести у відповідність та повернути Снятинській міській раді вищевказану земельну ділянку (а.с.79, том 1). Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2015 року, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.08.2015 року, забезпечено позов шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, пов`язані з будівництвом огорожі на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 26252:10100:01:039:0108, та вчиняти інші дії, пов`язані з відчуженням вказаної земельної ділянки або її частини до прийняття судом рішення по даній справі (а.с.24, 36-37, том 1). Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2018 року в даній справі здійснено процесуальне правонаступництво, замінено позивача прокурора Снятинського району Івано-Франківської області на заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області (а.с.217, том 1). Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2019 року позов задоволено частково. Поновлено заступнику керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області строк позовної давності. Визнано недійсним та скасовано рішення Снятинської міської ради Івано-Франківської області від 12.04.2007р. № 201 "Про передачу земель у приватну власність" щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га. Визнано недійсним та скасовано державний акт від 19.12.2008р. серії ЯЖ № 624337 на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, виданий ОСОБА_1 , зареєстрований 19.12.2008р. в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010831001308, кадастровий номер земельної ділянки: 26252:10100:01:039:0108. ОСОБА_4 повернути Снятинській міській раді захоплену земельну ділянку площею 0,0070 га по АДРЕСА_1 та демонтувати встановлену на ній огорожу. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с.127-130, том 2). Не погодившись з даним рішенням, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві повинен вказати в чому полягає порушення інтересів держави, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор вказує про це у позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Проте, прокурор в позовній заяві не навів аргументування відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, жодним чином не обґрунтував наявність інтересів держави порушенням. Вважає, що відповідач набув у власність земельну ділянку в порядку, визначеному Законом, чинним на час набуття і виготовив передбачену чинним законодавством технічну документацію. Жодних обмежень щодо передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки у межах, які визначені у технічній документації, не було, а прокурором не зазначено жодного доказу, на підставі якого він дійшов висновку, що план-схема, за яку проголосували депутати на сесії, суттєво відрізняється від абрису земельної ділянки у технічній документації із землеустрою та межа земельної ділянки вже не проходить по стіні житлового будинку. Також вважає ухвалу про заміну позивача незаконною та необґрунтованою, оскільки судом не аргументовано таку заміну. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову (а.с.135-147, том 2). Снятинською міською радою поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлена думка про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції і відхилення апеляційної скарги. Цим відповідачем у відзиві вказано, що реалізація відповідачем ОСОБА_1 рішення міської ради має наслідком порушення інтересів територіальної громади м.Снятин, яка полягає у незаконному вилученні із земель загального користування тротуару площею 70 кв.м, що призводить до ускладнення руху пішоходів на самовільно зайнятій частині тротуару. Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості у позові наявності інтересів держави є неправдивими. Крім того, враховуючи те, що однією із вимог позовної заяви є скасування рішення міської ради від 12.04.2007 року №201, міська рада виступає відповідачем у даному провадженні, а тому не може бути позивачем, на що прокурор також вказує в позовній заяві. Щодо процесуальних порушень суду першої інстанції, то з матеріалів справи вбачається, що згідно наказу №81ш від 23.09.2015 року Генеральної прокуратури України, у зв`язку із утворенням з 15.12.2015 року місцевих прокуратур та припинення діяльності районних прокуратур, шляхом реорганізації районних прокуратур включено їх територіальну юрисдикцію до новостворених місцевих прокуратур. Щодо відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із непідсудністю даного спору Снятинському районному суду, то спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією із сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, розглядаються в порядку цивільного судочинства. Щодо підстав та предмету позовної заяви прокурора, то і в 2007 році, і на момент подання позовної заяви порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам регулювався Земельним кодексом України (ст.118). Всупереч положенням законодавства, дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою міською радою не надавався, відповідно і не затверджувався. Просить залишити рішення суду без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.157-162, 171-176, том 2). Коломийська місцева прокуратура Івано-Франківської області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що позовна заява була подана в липні 2015 року, в той час як Конституція України була доповнена статтею 131-1 лише 02 червня 2016 року, відповідно на момент подання позовної заяви прокурором не могло бути враховано вимоги зазначеної статті. У позовній заяві йде мова про спір з приводу законності оформлення та отримання права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку комунальної форми власності. Виступаючи як окремий позивач, прокурор у позовній заяві підтримує інтереси держави з приводу законності передачі у власність земельної ділянки. Відповідно, жодного спору між прокурором та ОСОБА_1 не існує. Оскільки на підставі протиправного рішення Снятинської міської ради «Про передачу земель у приватну власність» зареєстроване право власності відповідача, орган місцевого самоврядування (Снятинська міська рада) не вправі самостійно скасувати дане рішення. Подання прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні законодавства України при використанні земель комунальної власності. Ухвала суду про правонаступництво була прийнята на підставі клопотання прокурора, відповідно до вимог ст.55 ЦПК України. Щодо непідсудності справи Снятинському районному суду, то прокуратурою вірно визначено порядок розгляду справи у порядку цивільного судочинства, згідно ст.19 ЦПК України. Щодо підстав та предмету позовної заяви, то твердження представника відповідача в апеляційній скарзі суперечать вимогам чинного земельного законодавства та законодавства, яке діяло на момент передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_1 . Землі загального призначення віднесено до земель, які не підлягають передачі у приватну власність, а тому жоден із органів державної влади чи місцевого самоврядування не наділений повноваженнями передачі їх у приватну власність. Просить рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу залишити без задоволення (а.с.188-202, том 2). Вислухавши пояснення представників відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , представника відповідача Снятинської міської ради Рудника Ю.М., прокурора Журавльової Н.Є., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з таких підстав. Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обгрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 листопада 2000 року, ОСОБА_1 отримав у спадщину після смерті ОСОБА_5 спадкове майно, яке складається з житлового будинку площею 38,08 кв.м. з належними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.15-16, том 1). Згідно рішення Снятинської міської ради від 12.04.2007 року № 201 ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У п. 2 рішення зазначено, що у зв`язку з неможливістю видати державний акт на право власності, виданий план як тимчасовий документ, який складений у двох примірниках: перший виданий ОСОБА_1 , а другий зберігається в Снятинській міській раді і зареєстрований під №

559. У п.4 рішення вказано, що межі границь погоджені з усіма суміжними землекористувачами, але, враховуючи, що обмір земельної ділянки проведений без достатньої точності, при видачі державного акта в межах погоджених границь можливі незначні зміни загальної площі (а.с.8, том 1). План-схема земельної ділянки, видана як тимчасовий документ у зв`язку з неможливістю видання Державного акта на право власності на землю, яка передавалася у приватну власність ОСОБА_1 , міститься у матеріалах справи на аркуші № 9 у томі № 1, у якій зазначені проміри оспорюваної земельної ділянки та межі суміжних землекористувачів: від А до Б ширина земельної ділянки 21,05 м., суміжна із землями двоповерхового будинку; від Б до В довжина земельної ділянки 35,26 м, суміжна із земельною ділянкою дому молитви; від В до Г суміжна частина ділянки з АДРЕСА_1 , ширина земельної ділянки складає в цілому 29,0 м. (9,6 м. від суміжної земельної ділянки дому молитви, 12,0 м. - під будівлею, 7,4м. - від будівлі до суміжної земельної ділянки прибудинкової території багатоквартирного будинку); від Г до А довжина земельної ділянки АДРЕСА_2 , складає прибудинкову територію багатоквартирного будинку. Відповідно до висновку відділу містобудування та архітектури Снятинської районної державної адміністрації від 12.05.2008 року № 01-13/399, ОСОБА_1 погоджено технічну документацію з виготовлення Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку згідно рішення Снятинської міської ради від 12.04.2007р. № 201 для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1000 га. Земельна ділянка розташована в межах АДРЕСА_1 , її розташування відповідає наявній містобудівній документації, сервітутних обмежень на земельній ділянці не встановлено (а.с.13, том 1). Управлінням земельних ресурсів у Снятинському районі Головного управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області погоджена технічна документація з виготовлення Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_1 згідно рішення Снятинської міської ради від 12.04.2007 року № 201, про що зазначено у висновку від 13.05.2008 року № 05-10/445. Сервітутних обмежень, обтяжень на земельну ділянку не виявлено (а.с.12, том 1). Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 624337 від 19 грудня 2008року, ОСОБА_1 на підставі рішення Снятинської міської ради від 12.04.2007р. № 201 є власником земельної ділянки кадастровий номер 26252:10100:01:039:0108 з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га у межах згідно з планом: від А до Б ширина сторони земельної ділянки зі скошеними кутами з обох боків, суміжної з АДРЕСА_1 , складає 26,59 м. від точки 2 до точки

3. При цьому відстань сторони скошеного кута від точки 1 до точки 2 складає 1,93 м., а відстань сторони скошеного кута від точки 3 до точки 4 складає 1,5 м. А всього ця сторона земельної ділянки у найширшій частині, суміжній з АДРЕСА_1 , складає 30,02 м.; від Б до В довжина земельної ділянки, суміжним землекористувачем є дім молитви, від точки 4 до точки 5 складає 11,82 м., від точки 5 до точки 6 - 27,00 м., що в сумі дає 38,82 м.; від В до Г суміжною є територія двоповерхового будинку. По ширині земельної ділянки з цієї сторони відстань від точки 6 до точки 7 складає 5,8 м., від точки 7 до точки 8 - 0,8 м., від точки 8 до точки 9 - 14,2 м., від точки 9 до точки 10 (під спорудою, будівлею) - 5,4 м., що в сукупності складає 26,2 м.; від Г до А земельна ділянка межує із територією багатоповерхового (багатоквартирного) будинку і довжина земельної ділянки з цієї сторони складає від точки 10 до точки 11 (під будівлею, спорудою) - 8,00м., від точки 11 до точки 1 - 26,48 м., що в сукупності дає 34,48 м. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010831001308 (а.с.17-18, том 1). Із акту №15, складеного 15.06.2015 року виконавчим комітетом Снятинської міської ради вбачається, що комісією проведено обстеження земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та встановлено, що ОСОБА_1 розпочав монтажні роботи огорожі біля житлового будинку по АДРЕСА_1 , і встановлено, що межа земельної ділянки згідно викопіювання з кварталу АДРЕСА_1 , проходить по стіні житлового будинку, а згідно державного акту на право власності захоплено частину земель загального користування (тротуарний прохід) з однієї сторони житлового будинку шириною 2 м 33 см, а з другої - 2 м 90 см. Орієнтовна площа захопленої ділянки становить 70 м.кв. (а.с.19, том 1). Рішенням виконавчого комітету Снятинської міської ради від 19.06.2015 року №940-67/2015 ОСОБА_1 рекомендовано зупинити будівельні роботи з монтажу огорожі на тротуарі по АДРЕСА_1 (а.с.20, том 1). У листі відділу містобудування, архітектури та містобудівного кадастру Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 30.06.2015 року № 01-15/26 встановлено, що земельна ділянка, виділена ОСОБА_1 згідно державного акту серії ЯЖ № 624337 від 19.12.2008р., не відповідає генеральному плану забудови міста Снятин, оскільки відповідно до генплану межі земельної ділянки не виходять на землі загального користування (тротуар). Державний акт виданий всупереч генплану міста, так як він захоплює частину земель загального користування (тротуар) (а.с.21, том 1). Із ситуаційної схеми розташування земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , складеної та підписаної виконуючим обов`язки головного архітектора Снятинського району С.Чопей та завідуючим відділом земельних ресурсів М.Макотяк, встановлено, що згідно державного акта на право власності та викопіювання з кварталу АДРЕСА_1 , із зазначенням земель загального користування (тротуарного проходу), вбачається, що площа захопленої відповідачем земельної ділянки загального користування (тротуарного проходу) становить 70 м.кв (а.с.123, том 1). Координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 2625210100:01:039:0108 містяться на аркуші справи 89, том

2. Із наданого виконавчим комітетом Снятинської міської ради 28.12.2018 року акта перенесення в натурі (на місцевість) координатних поворотних точок зовнішніх меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2625210100:01:039:0108, встановлено, що відстань від житлового будинку до фундаменту становить 2,14 м, від існуючого фундаменту до межі дороги - 1,41 м., від межі фундаменту до бордюру - 0,72 м. та 0,88 м (а.с.90, том 2). У судовому засіданні встановлено, що для населеного пункту м. Снятин розроблялася така містобудівна документація, зокрема і обласним комунальним підприємством «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»: 1) м. Снятин, квартал АДРЕСА_3 ), експлікація до кварталу №20, план забудови №20(а.с.218-221, том 2; а.с.38- 65, том 3); 2) генеральний план забудови м. Снятин в частині АДРЕСА_4 , чинний від 1995 року по даний час (а.с. 68, 71, том 3), який згідно рішення Снятинської міської ради від 11 липня 2013 року визнаний придатним для вирішення питань розвитку та містобудівного освоєння території до моменту розроблення, проведення громадського обговорення, експертизи та затвердження нової містобудівної документації (а.с.70, том 3). Цей генеральний план представлений відповідачем Снятинською міською радою в оригіналі у судове засідання і оглянутий судом. Із довідки Державного архіву Івано-Франківської області №65/06-07 від 21.08.2019 року вбачається, що у документах Снятинської міської ради народних депутатів за 1979-1980 роки відомостей про затвердження генерального плану м. Снятин не виявлено (а.с.69, том 3). З протоколу Снятинської міської ради народних депутатів 21 березня 1980 року №4 (рішення №52, що стосується затвердження актів про результати обміру земель забудованих кварталів м.Снятин, зокрема кварталу №20) виходить, що виконкомом Снятинської міської ради народних депутатів затверджено подані Коломийського бюро технічної інвентаризації матеріали обміру земель забудованих кварталів. Так, за кварталом №20 закріплено загальна площа 23205 кв.м.; затверджено встановлену при обмірі конфігурацію присадибних ділянок, в яких відсутні лишки земельної площі; зареєстровано за землекористувачами забудованих кварталів присадибні ділянки по нормі, за кварталом №20 - 19752 кв.м.; виявлені лишки залишено в користуванні землекористувачів до виникнення потреби в них: по кварталу №20 - 3453 кв.м.; взято на облік земельні ділянки, розміщені на колгоспних (радгоспних) землях, а також вільні землі м.Снятин. Площа земельної ділянки по фактичному обміру будинку АДРЕСА_5 становить 1023 кв.м., зареєстровано землекористування - 1017 кв.м., лишки, що залишені в користуванні до потреби в квадратних метрах - 6 кв.м. Крім того, Державними будівельними нормами України передбачені вимоги до вулиць та доріг населених пунктів, яким повинна відповідати як містобудівна документація, так регулюються правовідносини у разі відсутності такої документації. За результатами проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 1580/19-28/1062-1066/20-28 від 08.05.2020 року отриманий такий висновок (а.с.124-141, том 3). За адресою АДРЕСА_1 розташована земельна ділянка, яку використовує ОСОБА_1 . В межах земельної ділянки розміщено два житлові будинки (позначено як №1 та №2), господарська будівля (№3) та гараж (№ НОМЕР_2 ). Частиною даних будівель користується ОСОБА_1 , інші будівлі знаходяться в користування інших осіб. Правовстановлюючі документи на дані будівлі в матеріалах справи відсутні. За наслідками проведення топографо-геодезичних робіт в межах земельної ділянки встановлено, що фактична площа досліджуваної земельної ділянки становить 0,1023 га. Фактична ширина проїжджої частини АДРЕСА_4 становить 7,00 м (рис.12,13), фактична ширина тротуару по АДРЕСА_4 до земельної ділянки ОСОБА_1 становить 2,00 м, фактична ширина тротуару попри земельну ділянку ОСОБА_1 становить 0,70 м, фактична ширина тротуару за земельною ділянкою відповідача становить 1,65 м (рис. 14-16). Площа земельної ділянки відповідно до меж фактичного користування становить 0,1023 га, а згідно державного акту і технічної документації площа повинна становити 0,1000 га. Тобто, фактичне користування земельною ділянкою є на 0,0023 га більшим від користування, передбаченого державним актом. Фактична конфігурація земельної ділянки не відповідає конфігурації, яка зазначена в технічній документації і державному акті; параметри досліджуваної земельної ділянки згідно фактичного користування, з врахуванням допустимих похибок, в декілька десятків разів перевищують середньоквадратичну похибку місцезнаходження межового знака відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі. Отже, експертом встановлено, що фактичне користування земельною ділянкою кадастровим номером 2625210100:01:039:0108 площею 0,10 га, власником якої є ОСОБА_1 , не відповідає технічній документації, державному акту на вказану земельну ділянку. Встановлено, що відносно земельної ділянки ОСОБА_1 ширина дорожнього полотна (проїжджої частини) становить 7,00 м, ширина тротуару попри земельну ділянку відповідача становить 0,70 м та ширина тротуару з протилежної сторони становить 2,10 м (рис.17). Отже, фактична ширина вулиці загального користування, в тому числі з тротуаром по АДРЕСА_3 становить 9,80 м. Згідно з результатами дослідження та Державними будівельними нормами встановлено, що ширина смуги руху вулиці загального користування, де розміщена житлова забудова, становить 3,50 м, а ширина пішохідної зони тротуару становить 1,5 м. Тобто, ширина вулиці загального користування, в тому числі з тротуаром, повинна становити 10 м. При визначенні ширини АДРЕСА_4 по викопіюванню з генерального плану може мати місце похибка в межах 2 м, а при визначенні ширини даної вулиці в межах проектних червоних ліній по даному викопіюванню може мати місце похибка в межах 4 м. В інвентаризаційній справі на будинковолодіння по АДРЕСА_1 (а.с.39, том 3) і в плані забудованого кварталу АДРЕСА_6 (а.с.62, том 3) відсутня будь-яка інформація про ширину вулиці загального користування чи інша інформація про параметри АДРЕСА_4. Виходячи з наведеного, встановити ширину вулиці загального користування, в тому числі з тротуаром по АДРЕСА_3 відносно земельної ділянки ОСОБА_1 , згідно викопіювання з генерального плану, інвентаризаційної справи на будинковолодіння по АДРЕСА_1 , плану забудованого кварталу АДРЕСА_6 не видається за можливе. Згідно з результатами обстеження і дослідженню по питанню №2, експертами встановлено наступне. Фактична ширина проїжджої частини по АДРЕСА_4 становить 7,0 м, а згідно Державним будівельним нормам ширина однієї смуги руху становить 3,50 м, отже, фактична ширина проїжджої частини відповідає ДБН. Фактична ширина тротуару по одній стороні АДРЕСА_4 становить 2,14 м- 2,30 м, а згідно ДБН ширина пішохідної зони тротуару становить 1,5 м, отже фактична ширина тротуару по одній стороні АДРЕСА_4 відповідає ДБН. Фактична ширина тротуару по другій стороні АДРЕСА_4 до земельної ділянки ОСОБА_1 становить 2,00 м, а згідно ДБН ширина пішохідної зони тротуару становить 1,5 м. Отже, фактична ширина тротуару по другій стороні АДРЕСА_4 до земельної ділянки ОСОБА_1 відповідає ДБН. Фактична ширина тротуару, який проходить попри земельну ділянку ОСОБА_1 по АДРЕСА_4 становить 0,70 м, а згідно ДБН ширина пішохідної зони тротуару повинна становити 1,5 м. Отже, фактична ширина тротуару, який проходить попри земельну ділянку ОСОБА_1 по АДРЕСА_4 не відповідає ДБН. Фактична ширина тротуару по другій стороні АДРЕСА_4 за земельною ділянкою ОСОБА_1 , становить 1,65 м, а згідно ДБН ширина пішохідної зони тротуару становить 1,5 м. Отже, фактична ширина тротуару по другій стороні вулиці за земельною ділянкою ОСОБА_1 відповідає ДБН. На питання № 4 про те, чи узгоджується технічна документація на земельну ділянку кадастровий номер 2625210100:01:039:0108 площею 0,10 га, власником якої є ОСОБА_1 з вимогами Державних будівельним норм України з урахуванням необхідної ширини вулиці загального користування з тротуаром по АДРЕСА_3 , експертом не надана відповідь, так як це питання виходить за межі компетенції експерта. Визначити, чи має місце накладання земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , кадастровий номер 2625210100:01:039:0108, площею 0,10 га, на землі загального користування, які є комунальною власністю територіальної громади м. Снятин, в тому числі з урахуванням вимог Державних будівельних норм України щодо визначеної допустимої та необхідної ширини вулиці загального користування з тротуаром, по АДРЕСА_3 , експертам не вдалося. Однак, експертами було проведено співставлення в спеціальному середовищі в одній площині своєрідної моделі частини земельної ділянки загального користування АДРЕСА_4 , згідно фактичного використання з своєрідною моделлю земельної ділянки з кадастровим номером 2625210100:01:039:0108, згідно державного акту, технічної документації і каталогу координат. Результати даного співставлення приведено на рисунку на аркуші справи 141 том 3, де лініями синього кольору зображено межі земельної ділянки з кадастровим номером 2625210100:01:039:0108 (згідно державного акту, технічної документації і каталогу координат), лініями чорного кольору зображено частину земельної ділянки загального користування АДРЕСА_4 (згідно фактичного використання). Область, яка заштрихована штрихами червоного кольору, зображено частину земельної ділянки з кадастровим номером 2625210100:01:039:0108, яка накладається на землі загального користування АДРЕСА_7 даного накладання становить 0,0036 га. Встановлено, що в даному випадку земельна ділянка з кадастровим номером 2625210100:01:039:0108 повністю накладається на тротуар і частково на проїжджу частину АДРЕСА_4. Аналогічні роз`яснення свого висновку експертом надано у судовому засіданні у ході допиту експерта. Задовольняючи частково позов, суд виходив з положень ст.ст. 83, 116, 122, 152, 153 ЗК України, Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст.ст.328, 393 ЦК України встановивши, що під час прийняття спірних рішень відповідачем було порушено право на користування тротуарним проходом, у суб`єкта владних повноважень при прийнятті рішень за наявності порушень були відсутні підстави для їх прийняття, тому такі рішення слід вважати протиправними, дійшов висновку, що слід визнати недійсним та скасувати рішення Снятинської міської ради та виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку, зобов`язати відповідача повернути захоплену земельну ділянку і демонтувати встановлену на ній огорожу. З такими висновками суду першої інстанції в загальному погоджується колегія суддів, однак в частині судом неправильно застосовано норми матеріального права. Вирішуючи даний спір, слід виходити з норм права, які регулюють підстави набуття у власність , право власності та користування земельними ділянками. В силу ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. В силу частин першої та другої статті 78, частини першої статті 79 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. У ст.152 Земельного кодексу України передбачені способи захисту прав на земельні ділянки, зокрема за змістом ч.ч.1,2 цієї статті держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю; власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Відповідно до положень ст.116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ст.118 ЗК України. На час оформлення державного акта на право власності на земельну ділянку (19 грудня 2008 року) положення частин 6-10 статті 118 ЗК України були чинними в такій редакції: Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п`ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність. Отже, на час оформлення державного акта на право власності на землю на замовлення ОСОБА_1 мав бути розроблений проект відведення земельної ділянки. За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.83 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття рішення органом місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Пунктом «а» ч.4 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо). Відповідно до ст.13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою населених пунктів належать: території загального користування, вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки. Згідно ст.14 вказаного Закону передбачено, що об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, місцевих правил забудови, інших вимог, передбачених законодавством. Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданої органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Згідно з ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Отже, саме незаконним (а не недійсним, як визнав суд у оскаржуваному рішенні) у судовому порядку може бути визнано акт (рішення) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, якщо він не відповідає вимогам законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав акт (рішення), але при цьому обов`язковою умовою для визнання акту недійсним є порушення в зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Незаконність оскаржуваного рішення Снятинської міської ради від 12.04.2007р. №201, на підставі якого ОСОБА_1 видано державний акт від 19.12.2008р. серії ЯЖ №624337 на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 26252:10100:01:039:0108, підтверджено листом відділу містобудування, архітектури та містобудування Снятинської РДА, де зазначено, що відповідачу земельна ділянка передана в порушення вимог Генерального плану забудови м. Снятин, оскільки частково, площею 70 кв.м., накладається на землі загального користування (тротуар). Також даний факт підтверджується актом комісії Снятинської міської ради від 15.06.2015 року, де зазначено, що ОСОБА_1 використовуються землі загального користування, а саме тротуарного проходу з однієї сторони житлового будинку по АДРЕСА_1 шириною 2 м 33 см, а з другої сторони 2 м 90 см, орієнтовною площею 70 кв.м. Відповідно до координат поворотних точок меж земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , та перенесення в натурі на місцевості координат поворотних точок меж даної земельної ділянки, межі спірної земельної ділянки згідно державного акту на право власності на земельної ділянки виходять за межі бордюру тротуару АДРЕСА_4. Ці обставини підтверджені також висновком експертизи. Оскільки землі загального користування віднесено до земель, які не підлягають передачі у приватну власність, органи державної влади чи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями передачі їх у приватну власність. Під час прийняття спірних рішень відповідачем було порушено право територіальної громади на користування тротуаром по АДРЕСА_1 , який входить до складу вулиці загального користування, тому такий державний акт підлягає визнанню недійсним в силу положень п. 2 частини 2 статті 16 ЦК України щодо способу захисту цивільного права. Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача щодо скасування рішення Снятинської міської ради від 12.04.2007р. №201, на підставі якого відповідачем ОСОБА_1 було отримано право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, є цілком обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, оскільки знайшов у судовому засіданні в суді першої інстанції підтвердження факт незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано державний акт на право власності на земельну ділянку, також підлягає визнанню недійсним вказаний державний акт. Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Однак, рішення суду підлягає зміні, оскільки оспорюване рішення місцевої ради про передачу у власність земельної ділянки - ненормативний акт органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, тому обраний прокурором спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту, і, відповідно, рішення місцевої ради не може бути визнано недійсним. У разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб`єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту. З огляду на положення ст.11 ЦК України, ст.78, 116, 122 ЗК України, у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права. Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст.16 ЦК України, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. Підставою для подачі позову прокурором в справі, рішення в якій переглядається, саме і послужила незаконність рішення місцевої ради, в результаті реалізації якого виникло право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, яке прокурор оспорює одночасно з порушенням питання про визнання незаконним рішення міської ради. Оскільки право власності на спірну земельну ділянку виникло у ОСОБА_1 з порушенням вимог закону, на підставі рішення Снятинської міської ради від 12.04.2007р. №201 «Про передачу земель у приватну власність» щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га, яка не мала права відчужувати у територіальної громади м. Снятин землі загального користування - тротуару, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом визнання спірного рішення незаконним та його скасування; визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати на земельній ділянці встановлену ним огорожу по межі з АДРЕСА_1 . На позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади, поширюються положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). Між тим, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, або прокурор, який представляє інтереси держави або такого органу. Зазначене не суперечить висновкам, що містяться у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц та 12 липня 2017 року у справі №6-2458цс16, та у справі № 362/44/17 у постанові від 18 жовтня 2018 року. В ході вивчення прокуратурою Снятинського району стану законності щодо додержання земельного законодавства на території Снятинської міської ради, а саме рішення виконавчого комітету Снятинської міської ради від 19.06.2015 року за № 940-67/2015, згідно якого повідомлено прокурора про незаконну передачу частини земельної ділянки ОСОБА_1 за рахунок земель загального користування, і виявлено порушення. А з позовом до суду позивач звернувся у липні 2015 року. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку у мотивувальній частині рішення, що строк позовної давності прокурором не пропущено, але помилково поновив цей строк під час викладення резолютивної частини рішення. Тому, оскільки прокурор довідався про порушення порядку розпорядження земельною ділянкою під час проведення відповідної перевірки у 2015 році, позовна давність, строки якої встановлені статтею 257 ЦК України, ним при зверненні до суду у 2015 році не пропущена. З огляду на зазначене, з резолютивної частини рішення слід виключити абзац другий щодо поновлення прокурору строку позовної давності. Щодо порушення юрисдикції та повноважень прокурора на звернення до суду слід зазначити таке. Цивільний процесуальний кодекс України у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних, земельних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, також встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19). Як встановив суд першої інстанції, 12 квітня 2007 року Снятинська міська рада прийняла рішення, згідно з яким передала земельну ділянку у власність ОСОБА_1 . На підставі цього рішення 19 грудня 2008 року був оформлений відповідний державний акт. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права й обов`язки безпосередньо виникають, зокрема, з актів органів місцевого самоврядування (частина четверта статті 11 ЦК України). Отже, їхні рішення можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків. Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оспорювання речового права (права власності), що виникло внаслідок реалізації відповідного рішення суб`єкта владних повноважень (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17). Отже, якщо у результаті прийняття рішення суб`єктом владних повноважень особа набула речове право на нерухоме майно, то вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин, є цивільно-правовим способом захисту права позивача і має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Оскільки прокурор оспорює правомірність набуття фізичною особою ОСОБА_1 земельної ділянки, такий спір щодо права власності вірно вирішений судом за правилами цивільного судочинства. Особливості участі прокурора в розгляді справ установлено статтею 56 ЦПК України, за змістом положень яких у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. В даному випадку прокурор звернувся до суду з позовом про визнання незаконним і скасування рішення Снятинської міської ради, визнання недійсним державного акта. При скасуванні правовстановлюючих документів на земельну ділянку необхідною умовою є скасування рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до яких видавалися правовстановлюючі документи. Тобто, Снятиська міська рада є вказаним органом місцевого самоврядування і до неї заявлено одну із позовних вимог. Прокурор посилався на те, що особою, уповноваженою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є відповідач - Снятинська міська рада, а тому не може бути позивачем в даній справі. Крім того, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані із реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Разом з тим, орган місцевого самоврядування є представницьким органом територіальної громади, який діяв при прийнятті рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 всупереч інтересам територіальної громади, передавши у власність частину вулиці, на якій розміщений тротуар. Оскільки орган місцевого самоврядування у даному випадку являється відповідачем, тому прокурор фактично подав позов в інтересах територіальної громади. Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27). Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Підтримка, що надається прокурором одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, зокрема коли необхідно захистити інтереси держави від зловживань. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. Дійсно, враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру» (стаття 23). Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави,якщо: 1) захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;2) у разі відсутності такого органу. Для вирішення справи суттєвим вбачається з`ясування поняття "інтереси держави". Слід враховувати, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Отже зміст і суть поняття «інтереси територіальної громади» охоплюється поняттям «інтереси держави», оскільки обумовлює дотримання певного суспільного порядку. Таким чином, у разі якщо представницький орган територіальної громади, яким є орган місцевого самоврядування, діє всупереч інтересів територіальної громади, то прокурор наділений повноваженнями захищати такі інтереси територіальної громади як складову інтересів держави, за умови відсутності іншого державного органу з відповідними повноваженнями, спрямованими на здійснення такого захисту. Як встановлено з матеріалів справи, згідно наказу №81ш від 23.09.2015 року Генеральної прокуратури України у зв`язку з утворенням з 15.12.2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності районних прокуратур, шляхом реорганізації районних прокуратур включено територіальну юрисдикцію прокуратури Снятинського району до новостворених місцевих прокуратур (а.с.191-194, том 1). Територіальна юрисдикція кожної з місцевих прокуратур встановлена відповідно до Переліку і територіальної юрисдикції місцевих та військових прокуратур, визначених у Додатку до Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до зазначеного додатку, з 15 грудня 2015 року функціонує Коломийська місцева прокуратура Івано-Франківської області, територіальна юрисдикція якої поширюється на територію Снятинського району. З огляду на зазначене, Коломийська місцева прокуратура Івано-Франківської області є процесуальним правонаступником прокуратури Снятинського району Івано-Франківської області. А прокурор у даному випадку діяв в інтересах держави, перебуваючи за посадою у структурі органів прокуратури, а не як фізична особа. За таких обставин, оскаржуване рішення підлягає зміні. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2019 року змінити. Виключити абзац другий резолютивної частини рішення щодо поновлення прокурору строку позовної давності. Викласти абзаци третій четвертий та п`ятий резолютивної частини рішення у такій редакції: Визнати незаконним та скасувати рішення Снятинської міської ради Івано-Франківської області від 12.04.2007р. № 201 "Про передачу земель у приватну власність" щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га. Визнати недійсним державний акт від 19.12.2008р. серії ЯЖ № 624337 на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, виданий ОСОБА_1 , зареєстрований 19.12.2008р. в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010831001308, кадастровий номер земельної ділянки: 26252:10100:01:039:0108. Зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати на земельній ділянці кадастровий номер 26252:10100:01:039:0108 встановлену огорожу по межі з АДРЕСА_3 . В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: І.О. Максюта Л.В. Василишин М.Д.Горейко Повний текст постанови складено 28 вересня 2020 року.