Постанова 4803 № 204/5407/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7305/20 Справа № 204/5407/18 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Каратаєвої Л.О. суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., за участю секретаря судового засідання - Лященко С.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа - Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності, - В С Т А Н О В И Л А: 25 липня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою, уточнивши позовні вимоги, просила: визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 1633, укладений 31 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої, що прийняв спадщину, є ОСОБА_4 ; зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 (номер запису 22111372). Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа - Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що 12 листопада 2015 року Заводським районним судом м.Запоріжжя було видано виконавчий лист №332/1975/15-ц про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 суми заборгованості 53169,75 доларів США, що на день винесення рішення за курсом Національного банку України відповідає 1126989 грн. 69 коп., з яких 32000 доларів США безпідставно отриманих коштів та 21169,75 доларів США процентів та судові витрати в сумі 3654 грн. Крім того, 01 липня 2016 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська було видано виконавчий лист №204/8276/15-ц про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 заборгованості за процентами за період з 28.04.2015 року по 23.02.2016 року у розмірі 180539 грн. 34 коп., а також судового збору у розмірі 1661 грн. 19 коп. Отже, судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_6 існували правовідносини як між кредитором і боржником. На теперішній час існують судові рішення, які набрали законної сили та на підставі яких були видані виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_6 сум заборгованостей на користь ОСОБА_2 . Заборгованість за виконавчим листом №204/8276/15-ц, виданим 01 липня 2016 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська та виконавчим листом № 332/1975/15-ц, виданим 12 листопада 2015 року Заводським районним судом м. Запоріжжя, боржником ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 в добровільному порядку не сплачена, у зв`язку з чим, вказані виконавчі листи перебувають на примусовому виконанні у Чечелівському відділі державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. 18 липня 2017 року Заводським районним судом м. Запоріжжя по справі № 332/1975/15-ц було ухвалено рішення, яким заяву ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2015 року по цивільній справі № 332/1975/15-ц, було задоволено. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2015 року по цивільній справі № 332/1975/15-ц - скасовано; в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення з останнього 53 169,75 доларів США, що на день винесення рішення за курсом Національного банку України відповідає 1 126 989,69 грн., з яких 32 000 доларів США безпідставно отриманих коштів та 21 169,75 доларів США процентів - відмовлено; судові витрати в сумі 3 654,00 грн. стягнуто з позивача ОСОБА_2 ; зобов`язано позивача ОСОБА_2 повернути відповідачу ОСОБА_6 всі стягнуті з нього грошові кошти під час виконання судового рішення у зведеному виконавчому провадженні № 51880976, в тому числі й грошові кошти, отримані внаслідок реалізації його майна з електронних торгів, а саме: квартири АДРЕСА_2 , в сумі 666 195,00 грн. Крім того, вказаним рішенням суду було звільнено з-під арешту все майно ОСОБА_6 : все нерухоме майно: 1) квартиру АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_6 на правах приватної власності, виключивши запис про арешт майна з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 10218806 від 30.06.2015 року, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 47925576, виданий 23.06.2015, Красногвардійским відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, державний виконавець Греков А.В.; 2) квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 на правах приватної власності, виключивши запис про арешт майна з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 1077481 від 28.09.2011 року, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 28941065, виданий 27.09.2011, Красногвардійским відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, старший державний виконавець Півень С.В.; - виключено запис про арешт майна з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 1077504 від 28.09.2011 року, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 28941065, виданий 27.09.2011, Красногвардійским відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, старший державний виконавець Півень С.В.; - виключено запис про арешт майна з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 1077502 від 27.09.2011року, накладений на підставі ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська серія та номер 2-2317/2011, видана 19.09.2011.; - виключено запис про арешт майна з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 1077479 від 27.09.2011року, накладений на підставі ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська серія та номер 2-2317/2011, видана 19.09.2011.; - виключено запис про арешт майна з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 12063642(спеціальний розділ) від 16.11.2015 року, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 49362728, виданий 16.11.2015, Красногвардійским відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, державний виконавець Греков А.В.; - виключено запис про арешт майна з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 10218072 (спеціальний розділ) від 30.06.2015року, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 47925576, виданий 23.06.2015, Красногвардійским відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, державний виконавець Греков А.В.; опис предмета обтяження: прим. АДРЕСА_4 . Все рухоме майно, в тому числі: - автомобіль марки BMW- X5 2007 року випуску чорного кольору державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 на правах приватної власності, виключивши запис про арешт рухомого майна з Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна за №15655094 від 11.01.2016 року, підставою якого стала постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 49362728, 16.11.2015, старшим державним виконавцем Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Грекова А.В. Отже, з викладеного вбачається, що станом на 18 липня 2017 року ОСОБА_6 на праві приватної власності належало наступне майно: квартира АДРЕСА_3 ; квартира АДРЕСА_1 ; автомобіль марки BMW-X5, 2007 року випуску, чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яке було заарештовано у зв`язку з відкритими у відношенні нього виконавчими провадженнями та численними судовими справами. Після ухвалення Заводським районним судом м.Запоріжжя вищевказаного рішення від 18 липня 2017 року та звільнення з-під арешту всього майна, ОСОБА_6 , достовірно знаючи про наявність судових рішень, які набрали законної сили та його обов`язок на підставі цих рішень сплатити заборгованість на користь ОСОБА_2 , наявність відкритого у відношенні нього досудового розслідування за ч.1 ст.382 КК України за невиконання рішення суду та розуміючи, що на належне йому рухоме та нерухоме майно державним виконавцем може бути звернуто стягнення за борговими зобов`язаннями шляхом продажу його майна на торгах, вирішив терміново відчужити все належне йому майно. Так, вже 17 серпня 2017 року між ОСОБА_6 , як продавцем та ОСОБА_3 , як покупцем було укладено договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 140 (а.с. 17-18). З рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 червня 2018 року по справі № 204/7837/17 (а.с. 21-28), яке набрало законної сили 03 квітня 2019 року, вбачається, що 17-18 серпня 2017 року ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу продав все належне йому майно, а саме квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , а також автомобіль BMW-X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , одній особі - відповідачу ОСОБА_3 . Після цього, відповідач ОСОБА_3 через незначний проміжок часу, а саме через 14 днів, здійснив подальший продаж придбаного ним у ОСОБА_6 майна іншій особі. Так, вже 31 серпня 2017 року між ОСОБА_3 як продавцем та ОСОБА_7 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 1633 (а.с. 19). Отже, на теперішній час ОСОБА_5 , (померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та спадкоємцем якої є відповідач ОСОБА_4 ) зареєстрована власником квартири АДРЕСА_1 . Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 22 листопада 2017 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2017 року у справі № 332/1975/15-ц було скасовано в повному обсязі; заяву ОСОБА_6 про перегляд рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2015 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про визнання договору поруки припиненим, було залишено без задоволення (а.с. 14-16). Оскільки рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2017 року у справі № 332/1975/15-ц судом апеляційної інстанції було скасовано, то як наслідок і всі записи про обтяження майна ОСОБА_6 , що були вилучені з Державних реєстрів обтяжень майна на підставі вказаного рішення суду, продовжили зберігати свою чинність, однак майно ОСОБА_6 вже було відчужено іншим особам. Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 червня 2018 року по справі № 204/7837/17 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа - Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в особі старшого державного виконавця Марінеско Андрія Вікторовича про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартир та автомобіля, зобов`язання поновити державну реєстрацію права власності за попереднім власником. Серед іншого, було також визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 17 серпня 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Наталією Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за № 1409 (а.с. 21-28). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 8 червня 2018 року було залишено без змін. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У рішенні Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 червня 2018 року по справі №204/7837/17 суд вважав встановленим той факт, що ОСОБА_6 на момент укладення договорів купівлі-продажу від 17 та 18 серпня 2017 року було достовірно відомо про існування боргу перед ОСОБА_2 у значному розмірі, у зв`язку з чим, ОСОБА_6 , передбачаючи настання негативних для себе наслідків у вигляді виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на його рухоме та нерухоме майно, з метою приховати вказане майно від звернення стягнення на вказане майно в процесі здійснення виконавчих дій, відчужив належне йому на праві власності майно одній особі - ОСОБА_3 . Суд також прийшов до висновку, що оспорювані договори купівлі-продажу були укладені ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з метою приховання цього майна від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов`язання, без наміру створення правових наслідків, обумовлених вказаними договорами. Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , підлягає визнанню недійсним, так як не відповідає вимогам ч. 1, 5 ст. 203, 215 ЦК України, а також посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 та померла ОСОБА_5 (спадкоємцем якої є відповідач ОСОБА_4 ) є особами, які допомагали ОСОБА_6 ухилитись від виконання судових рішень, що набрали законної сили, тобто не є добросовісними та реальними набувачами його майна, ОСОБА_2 у липні 2018 року вирішила звернутись до суду з даним позовом про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 31 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , а також про скасування державної реєстрації права власності. Судом встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2018 року по справі № 204/7837/17, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 17 серпня 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 1409. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу, що укладений 31 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , предметом якого є квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки судом визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17 серпня 2017 року, то наступний договір купівлі-продажу від 31 серпня 2017 року автоматично є недійсним і визнання його таким, судовим рішенням не передбачено. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що обраний позивачкою спосіб захисту цивільного права та інтересу шляхом визнання недійсним укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 договору купівлі - продажу спірної квартири не є належним способом захисту у даних правовідносинах. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2018 року по справі № 204/7837/17, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 17 серпня 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 1409. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу, що укладений 31 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , предметом якого є квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки судом визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17 серпня 2017 року, то наступний договір купівлі-продажу від 31 серпня 2017 року автоматично є недійсним і визнання його таким, судовим рішенням не передбачено. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань). Верховний Суд зауважив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06 2018 у справі № 338/180/17). Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Визначаючи вид вимоги, особа може зіткнутися з проблемою, коли одні й ті ж самі протиправні дії породжують виникнення різних цивільно-правових вимог до одного й того ж суб`єкта. Задоволення хоча б однієї з них позбавляє можливості пред`явлення іншої. Очевидно, що якщо спір стосується правочину, укладеного самим власником, то його відносини з контрагентом мають договірний (зобов`язальний) характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Але якщо контрагент власника за недійсним правочином здійснив потім відчуження отриманої від власника речі третій особі, то у відносинах з таким новим набувачем колишній власник, або суб`єкт іншого речового права, може використовувати тільки речово-правові способи захисту, бо вони не перебували у договірних (зобов`язальних) відносинах один з одним. У окремих випадках колишні власники, або суб`єкти іншого речового права отримавши відмову в задоволенні своїх речово-правових вимог про повернення їм майна, що перебуває у нових власників, які придбали його в результаті правочинів, оспорюють самі ці правочини, посилаючись на недійсність першого правочину з ланцюжка таких правочинів. Проте застосування реституції почергово до усіх правочинів відчуження майна іншим особам в результаті позбавить добросовісного набувача гарантій дотримання його прав, закріплених у ст. 388 ЦК України, що є неприпустимим. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 712/15369/12. У справі, рішення якої є предметом перегляду, позивач заявляє зобов`язальну по суті вимогу (про реституцію речі) на підставі визнання недійсною угоди (купівлі-продажу), тоді як у цих цілях йому надано право на віндикаційний (речово-правовий) позов. Прикметно зазначити, що застосування у спірних правовідносинах речово-правового механізму повернення свого майна (віндикації) забезпечить захист прав та інтересів не тільки власника майна, а й добросовісних набувачів, які є також учасниками цивільного обороту. В іншому разі для широкого кола добросовісних набувачів, які виявили при укладенні договорів добру волю, розумну обачність, буде існувати ризик неправомірної й несправедливої втрати майна, яке може бути витребувано у них у порядку реституції. Така незахищеність прав добросовісних набувачів суперечить Конституції України та свободі договору. Суд першої інстанції дійшов висновку, з чим погоджується і колегія суддів про те, що ОСОБА_3 не мав права відчужувати квартиру АДРЕСА_1 , проте позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач наділений правом витребувати майно від добросовісного набувача без визнання за рішенням суду першого та наступних правочинів недійсними, оскільки добросовісність набуття майна можлива лише тоді коли майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, наслідком правочину, здійсненого з таким порушенням, є не двостороння реституція, а витребування майна із незаконного володіння (віндикація). Обраний позивачкою спосіб захисту цивільного права та інтересу шляхом визнання недійсним укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , договору купівлі - продажу спірної квартири не є належним способом захисту у даних правовідносинах. Доводи апеляційної скарги зводяться до тлумачення норм чинного законодавства на власний розсуд, що є зручним для апелянта і має за мету задоволення апеляційної скарги, але не спростовання висновків суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Керуючись ст. 259, 367, 369, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: