Постанова 4803 № 201/2959/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7062/21 Справа № 201/2959/20 Суддя у 1-й інстанції - Книш А. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» до ОСОБА_1 , третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року №8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року №783 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПУАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПУАТ «ФІДОБАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПУАТ «ФІДОБАНК» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку О.В. строком на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно. У подальшому, правлінням Національного банку України прийнято рішення від 18 липня 2016 року №142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУАТ «ФІДОБАНК»», на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 липня 2016 року №1265 «Про початок процедури ліквідації ПУАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПУАТ «ФІДОБАНК» з 20 липня 2016 року по 19 липня 2018 року та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ «ФІДОБАНК» Коваленку О.В. строком з 20 липня 2016 року по 19 липня 2018 року включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 липня 2018 року №2732 продовжені строки здійснення процедури ліквідації ПУАТ «ФІДОБАНК» на два роки з 20 липня 2018 року по 19 липня 2020 року включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 жовтня 2019 року №2732 призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ «ФІДОБАНК» Білій І.В. За результатами перевірки ознак нікчемності правочинів, що проводилась за наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «ФІДОБАНК» №71 від 26 листопада 2019 року, було встановлено нікчемність вчинених правочинів, зокрема встановлено, що 25 січня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем був укладений кредитний договір №014/3729/2/09458, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 1300000 доларів США, строком користування до 24 січня 2018 року. В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором було прийнято заставу нерухомості, про що з відповідачем був укладений договір іпотеки №014/3729/2/09458/1 від 25 січня 2008 року, поруку ТОВ «Юрпак», згідно договору поруки №014/3729/2/09458/2 від 25 січня 2008 року, поруку ТОВ «Юрпак», згідно договору поруки №014/2636/2/16866/2 від 17 грудня 2014 року, поруку ПП «Соната Груп», згідно договору поруки №014/2636/2/16866/3 від 17 грудня 2014 року. Позивач вказує, що станом на 20 травня 2016 року залишок строкової заборгованості відповідача за кредитним договором №014/3729/2/09458 становив 2307783,35 грн, з яких 2285165,01 грн за тілом кредиту (б/р 2233), 22618,34 грн за процентами (б/р 2238). 20 травня 2016 року з рахунку відповідача № НОМЕР_1 (інша кредиторська заборгованість) було здійснено погашення кредитної заборгованості відповідача за кредитним договором №014/3729/2/09458 на суму 2285165,01 грн, погашення відбулось за рахунок коштів в сумі 2300000 грн, що надійшли 20 травня 2016 року на рахунок № НОМЕР_1 з поточного рахунку відповідача б/р № НОМЕР_2 як фізичної особи-підприємця. Крім того, встановлено, що 19 травня 2016 року з поточного рахунку б/р № НОМЕР_3 ТОВ «РЕГІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 б/р № НОМЕР_2 були перераховані кошти у розмірі 2300000 грн. Повне погашення заборгованості за кредитним договором №014/3729/2/09458, а саме процентів за користування кредитом, було здійснено 01 червня 2016 року в сумі 23867,07 грн з рахунку іншої кредиторської заборгованості б/р № НОМЕР_1 . Після погашення заборгованості банком було здійснено списання наявних засобів забезпечення. Позивач зауважує, що починаючи з 20 травня 2016 року ПУАТ «ФІДОБАНК» було віднесено до категорії неплатоспроможних. Станом на кінець дня 20 травня 2016 року, залишок невикористаних коштів на рахунку відповідача № НОМЕР_1 , після проведення погашення тіла кредиту, складав 14834,99 грн. 30 травня 2016 року через касу банку відповідачем було здійснено поповнення рахунку № НОМЕР_1 на суму 10000 грн, в результаті чого станом на 01 червня 2016 року залишок коштів на вказаному рахунку склав 24834,99 грн. Отже, для проведення остаточного погашення заборгованості по кредитному договору №014/3729/2/09458, а саме процентів за користування кредитом в сумі 23867,07 грн, проведеного 01 червня 2016 року, було використано в тому числі кошти у розмірі 14834,99 грн, що були перераховані на рахунок № НОМЕР_1 в день запровадження тимчасової адміністрації в ПУАТ «ФІДОБАНК» та залишились невикористаними після погашення тіла кредиту. З викладеного вбачається, що операція щодо перерахування коштів з поточного рахунку ФОП ОСОБА_1 б/р № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_1 , а також операції щодо погашення заборгованості за кредитним договором №014/3729/2/09458 були здійснені протиправно. Позивач наголошує, що фактичне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань, здійснене шляхом проведення зазначених вище внутрішньобанківських операцій, не призвело до настання обумовленого кредитним договором результату, що свідчить про фіктивність проведеної оплати та про надання особі, що її проводила, нічим не обумовлених переваг. Позивач також зазначає, що направив на адресу відповідача повідомлення про нікчемність правочинів. Вказує, що зважаючи на нікчемність вчинених правочинів банк вправі наразі вимагати стягнення заборгованості за кредитним договором та вимагати виконання умов договору позики. Оскільки позичальник не виконав належним чином умови кредитного договору, сума заборгованості відповідача за кредитним договором №014/3729/2/09458 від 25 січня 2008 року становить 23000 грн, а також додатково нараховані платежі за вказаним кредитним договором. Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» заборгованість за кредитним договором №014/3729/2/09458 від 25 січня 2008 року, яка виникла станом на 20 травня 2016 року, у розмірі 140 000 гривень 00 коп. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2020 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» до ОСОБА_1 , третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» заборгованість за кредитним договором №014/3729/2/09458 від 25 січня 2008 року, яка виникла станом на 20 травня 2016 року, у розмірі 140000 (сто сорок тисяч) гривень 00 коп. Вирішено питання щодо судового збору. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішенням, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що 25 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК», та відповідачем укладено кредитний договір з фізичною особою №014/3729/2/09458, відповідно до п. 1.1. якого кредитор, на положеннях та умовах цього договору, надає позичальнику кредит в сумі 1300000 доларів США, зі строком користування кредитними коштами до «24» січня 2018 року (включно), із сплатою 11,5% річних (а.с.11-13). Постановою Правління Національного банку України №783/БТ від 04 грудня 2014 року запроваджено особливий режим контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» 04 грудня 2015 року (а.с.36-37). 17 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору з фізичною особою №014/3729/2/09458 від 25 січня 2008 року (щодо зміни умов кредитування), відповідно до п.1 якого сторони взаємно підтвердили, що на день укладення цієї додаткової угоди клієнт має перед банком заборгованість за договором в розмірі 224475,45 доларів США, а також сторони домовились змінити умови кредитування. Станом на дату підписання даної угоди загальний ліміт кредитної лінії за договором на дату укладення цієї Додаткової угоди складається з суми заборгованості в USD, який становить 224475,45 доларів США, та суми заборгованості в UAH, який становить 3030418,58 грн. Базовою валютою за договором, з урахуванням цієї додаткової угоди, є гривня. Погашення нового траншу здійснюється у відповідності до умов договору з урахуванням цієї додаткової угоди як це визначено далі, але в будь-якому випадку не пізніше 24 січня 2024 року (включно), якщо інше не визначено договором з урахуванням умов цієї додаткової угоди (п.п.2.4.,2.5.2.) (а.с.18-25). 01 грудня 2015 року постановою Правління Національного банку України №849/БТ у пункті 1 постанови Правління Національного банку України від 04 грудня 2014 року №783/БТ «Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» та призначення куратора» цифри та слово «2015 року» замінено цифрами та словом «2016 року» (а.с.38). Рішенням Правління Національного банку України від 19 травня 2016 року ПУАТ «ФІДОБАНК» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів (а.с.34). Також, рішенням Правління Національного банку України №8 від 20 травня 2016 року, віднесено ПУАТ «ФІДОБАНК» до категорії неплатоспроможних (а.с.35). Станом на 20 травня 2016 року заборгованість відповідача за кредитними договором з фізичною особою №014/3729/2/09458 від 25 січня 2008 року склала 2307783,35 грн, з яких основна заборгованість 2285165,01 грн та 22618,34 грн заборгованість по відсоткам. З виписки по особовим рахункам, вбачається, що 20 травня 2016 року відповідачем зі свого поточного рахунку ФОП ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 , що визначений п.2.5.1 додаткової угоди №1 до кредитного договору з фізичною особою №014/3729/2/09458 від 25 січня 2008 року (щодо зміни умов кредитування) як рахунок для погашення заборгованості, було перераховано грошові кошти у розмірі 2300000 грн, з яких 2285165,01 грн зараховано в рахунок погашення кредиту (а.с.18-19,32). Також, 01 червня 2016 року в рахунок погашення відсотків по кредитному договору №014/3729/2/09458 від 25 січня 2008 року на рахунок № НОМЕР_1 , що визначений п.2.5.1 додаткової угоди №1 до кредитного договору з фізичною особою №014/3729/2/09458 від 25 січня 2008 року (щодо зміни умов кредитування) як рахунок для погашення заборгованості, відповідачем з поточного рахунку ФОП ОСОБА_1 перераховані грошові кошти у розмірі 23867,07 (а.с.31). Рішенням Правління Національного банку України №142-рш від 18 липня 2016 року вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПУАТ «ФІДОБАНК» (а.с.7). Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1265 від 19 липня 2016 року, розпочато процедуру ліквідації ПУАТ «ФІДОБАНК» з 20 липня 2016 року по 19 липня 2018 року включно, також вирішено призначити уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делегувати всі повноваження ліквідатора ПУАТ «ФІДОБАНК», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52?, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку О.В. строком на два роки з 20 липня 2016 року по 19 липня 2018 року включно (а.с.8). Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1836 від 02 липня 2018 року, продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПУАТ «ФІДОБАНК» на два роки з 20 липня 2018 року по 19 липня 2020 року включно, а також продовжено повноваження ліквідатора ПУАТ «ФІДОБАНК» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Коваленку О.В. строком на два роки з 20 липня 2018 року по 19 липня 2020 року включно (а.с.9). Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2732 від 25 жовтня 2019 року відсторонено від виконання обов`язків уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «ФІДОБАНК» та відкликано всі повноваження ліквідатора, делеговані Фондом провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Коваленку О.В. з 28 жовтня 2019 року, та з 28 жовтня 2019 року призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ «ФІДОБАНК» визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52?, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов`язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Білій І.В. (а.с.10). 28 листопада 2019 року рішенням №6 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «ФІДОБАНК» вирішено віднести до категорії нікчемних за критеріями нікчемності, встановленими п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та вважати нікчемними правочин щодо перерахування коштів з поточного рахунку ФОП ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в сумі 2300000 грн, а також правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором №014/3729/2/09458 від 25 січня 2008 року в сумі 2285165,01 грн (тіло кредиту) та 14834,99 грн (проценти по кредиту) (а.с.33). 06 грудня 2019 року відповідачу було направлено повідомлення про нікчемність правочинів, відповідно до якого вимагалось від позичальника негайно, але не пізніше 7-ми днів з моменту отримання даного повідомлення, погасити відновлену в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів заборгованість в сумі 2285165,01 грн та 14834,99 грн, а також додатково нараховані платежі за кредитним договором №014/3729/2/09458 від 25 січня 2008 року (а.с.26-28). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішенням №6 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «ФІДОБАНК» визнано нікчемними правочини, що були здійснені відповідачем, останній має перед позивачем заборгованість за кредитним договором №014/3729/2/09458 від 25 січня 2008 року, яка становить 2307783,35 грн, з якої 2285165,01 грн заборгованість за тілом кредиту, та 22618,34 грн заборгованість за процентами та враховуючи, що відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, суд першої інстанції дійшов до висновку про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором у межах пред`явлених позовних вимог, а саме у розмірі 140 000 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст.4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відповідно до статті 3 цього Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить про те, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами. У частинах першій, третій статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними. У частинах другій, третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Таким чином згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення фактів нікчемності правочинів, повідомлення про виявлення нікчемного правочину його сторін. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до положень статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями приймати рішення про визнання правочинів нікчемними. При наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палата Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18). Як вбачається з матеріалів справи, 25 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК», та відповідачем укладено кредитний договір з фізичною особою №014/3729/2/09458, відповідно до п. 1.1. якого кредитор, на положеннях та умовах цього договору, надає позичальнику кредит в сумі 1300000 доларів США, зі строком користування кредитними коштами до «24» січня 2018 року (включно), із сплатою 11,5% річних (а.с.11-13). Станом на 20 травня 2016 року заборгованість відповідача за кредитними договором з фізичною особою №014/3729/2/09458 від 25 січня 2008 року склала 2307783,35 грн, з яких основна заборгованість 2285165,01 грн та 22618,34 грн заборгованість по відсоткам. 17 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору з фізичною особою №014/3729/2/09458 від 25 січня 2008 року (щодо зміни умов кредитування), відповідно до п.1 якого сторони взаємно підтвердили, що на день укладення цієї додаткової угоди клієнт має перед банком заборгованість за договором в розмірі 224475,45 доларів США, а також сторони домовились змінити умови кредитування. Станом на дату підписання даної угоди загальний ліміт кредитної лінії за договором на дату укладення цієї Додаткової угоди складається з суми заборгованості в USD, який становить 224475,45 доларів США, та суми заборгованості в UAH, який становить 3030418,58 грн. Базовою валютою за договором, з урахуванням цієї додаткової угоди, є гривня. Погашення нового траншу здійснюється у відповідності до умов договору з урахуванням цієї додаткової угоди як це визначено далі, але в будь-якому випадку не пізніше 24 січня 2024 року (включно), якщо інше не визначено договором з урахуванням умов цієї додаткової угоди (п.п.2.4.,2.5.2.) (а.с.18-25). З виписки по особовим рахункам, вбачається, що 20 травня 2016 року відповідачем зі свого поточного рахунку ФОП ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 , що визначений п.2.5.1 додаткової угоди №1 до кредитного договору з фізичною особою №014/3729/2/09458 від 25 січня 2008 року (щодо зміни умов кредитування) як рахунок для погашення заборгованості, було перераховано грошові кошти у розмірі 2300000 грн, з яких 2285165,01 грн зараховано в рахунок погашення кредиту (а.с.18-19,32). Також, 01 червня 2016 року в рахунок погашення відсотків по кредитному договору №014/3729/2/09458 від 25 січня 2008 року на рахунок № НОМЕР_1 , що визначений п.2.5.1 додаткової угоди №1 до кредитного договору з фізичною особою №014/3729/2/09458 від 25 січня 2008 року (щодо зміни умов кредитування) як рахунок для погашення заборгованості, відповідачем з поточного рахунку ФОП ОСОБА_1 перераховані грошові кошти у розмірі 23867,07 (а.с.31). 28 листопада 2019 року рішенням №6 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «ФІДОБАНК» вирішено віднести до категорії нікчемних за критеріями нікчемності, встановленими п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та вважати нікчемними правочин щодо перерахування коштів з поточного рахунку ФОП ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в сумі 2300000 грн, а також правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором №014/3729/2/09458 від 25 січня 2008 року в сумі 2285165,01 грн (тіло кредиту) та 14834,99 грн (проценти по кредиту) (а.с.33). Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Належне виконання позичальником взятих на себе зобов`язань мало стати наслідком збільшення активів Банку в результаті надходження відповідної суми коштів і, як наслідок, зміни структури банківського балансу в дохідній частині в бік збільшення. Отже, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для того, щоб вважати дані правочини нікчемними на підставі ч.2 ст. 215 ЦК України, п.7 ч. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Згідно з положеннями частини 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до ч.5 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни. Фонд вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку. Отже, з аналізу чинного законодавства, яке регламентує спірні правовідносини слідує, що Фонд, або його уповноважена особа, наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів. З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідачів в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину частину наявної заборгованості. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Доводи, вказані в апеляційній скарзі про те, що суд неповно з`ясував обставини по справі, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін. Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: