Постанова 4803 № 202/2743/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7165/20 Справа № 202/2743/20 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Пищиди М.М. суддів - Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О. за участю секретаря судового засідання - Бондаренка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган Марія Анатоліївна про встановлення факту, що має юридичне значення, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2020 року заявник звернувся до суду з заявою, заінтересована особа: приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган Марія Анатоліївна про встановлення факту, що має юридичне значення. В заяві заявник просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю зі спадкодавцем - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , з грудня 2013 року до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у вищевказаній справі. Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи. Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відмовляючи у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з тих обставин, що вбачається спір про право, а тому справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до ст.ст. 293, 315 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду. У п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Так, в заяві заявник просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю зі спадкодавцем - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , з грудня 2013 року до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому заявник вказує, що встановлення цього факту необхідно йому для вирішення спадкових прав. У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, а встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. У справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем у разі наявності спору, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявник просив встановити факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем і встановлення даного факту пов`язано з оформленням спадщини, що безпосередньо впливає на права інших можливих спадкоємців, а тому існує спір про право, і такий спір підлягає вирішенню виключно у позовному провадженні. Колегія суддів зазначає, що заявник не позбавлений можливості звернутися до суду із позовною заявою про встановлення зазначеного факту та визнання права власності на спадкове майно із використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження до інших спадкоємців які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем має бути відповідний орган місцевого самоврядування, що також узгоджується із роз`ясненнями, викладеними у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування». Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2020 року- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: