Постанова Дніпровський апеляційний суд № 203/2053/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1108/20 Справа № 203/2053/20 Суддя у 1-й інстанції - Підберезний Г.А. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2020 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника Коваленка С.Г. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2020 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює брокером ТОВ Грін-Лайн, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною в порушення митних правил, передбачених ст. 472 Митного кодексу України, - ВСТАНОВИВ: Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винною в порушення митних правил, передбачених ст. 472 Митного кодексу України, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 84670,90 гривень та конфіскації предметів правопорушення згідно протоколу про порушення митних правил №0119/11000/20 від 21.02.2020 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської митниці витрати, пов`язані зі зберіганням товарів на складі Дніпропетровської митниці ДФС, у розмірі із розрахунку 0,735 Євро за добу починаючи з 26.02.2020 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420,40 грн. Згідно протоколу про порушення митних правил N 0119/11000/20 від 21 лютого 2020 року, 06.02.2020 року на митну територію України в зоні діяльності Львівської митниці Держмитслужби на автомобілі д/н НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на підставі товаросупровідних документів: рахунок-проформа № 64 від 29.01.2020, CMR 331141 від 01.02.2020, згідно дарчого листа № 64/29-01 від 29.01.2020 в адресу Благодійної організації «Благодійний фонд «Об`єднання волонтерів Запоріжжя» від L`Association Aide Medicale &Caritative France-Ukraine з Франції, було переміщено гуманітарну допомогу загальною вартістю 26 378 Євро. 19.02.2020 брокером ТОВ "Грін- Лайн" ОСОБА_1 , яка діяла на підставі договору № 74 від 05.05.2015 укладеного з благодійною організацією «Благодійний фонд «Об`єднання волонтерів Запоріжжя» зазначений вище товар заявлено до митного оформлення за ЕМД № UA110240/2020/000734. 20.02.2020, під час митного огляду встановлено, що у вантажному відсіку автомобіля д/н НОМЕР_1 / НОМЕР_2 окрім заявлених до митного оформлення ОСОБА_1 товарів знаходяться також не задекларовані за встановленою формою: - нестерильний медичний одяг (50 одиниць в коробці) 9 коробок; - спеціалізований одяг для пацієнтів піжама (будинки інвалідів, геріатрія) -39 комплектів; - медичний одяг (халат) - 1 шт.; - тарілка з кришками 26 шт.; - кришки для тарілок та чашок 22 шт.; - манжет для манометрів 2 шт.; - пристрій для одягання компресійних панчох 16 шт.; За результатами митного огляду складено Акт від 20.02.2020 № UA110240/2020/000734. Дніпропетровська митниця дійшла висновку, що ОСОБА_1 не задекларувала у ЕМД № UA110240/2020/000734 за встановленою формою точні та достовірні відомості (наявність, кількість) щодо товарів, які були переміщені через митний кордон України та підлягали обов`язковому декларуванню, чим вчинила порушення митних правил, передбачене ст. 472 МК України. Вказані предмети вилучені та зберігаються на складі митниці, а їх загальна вартість, згідно висновку експерта Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби № 1420003301-0347 від 31.03.2020 складає 84 670,90 грн. Не погоджуючись з вищевказаною постановою, представником ОСОБА_2 в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вважає постанову незаконною, та такою що підлягає скасуванню. Вказує, що об`єктом правопорушення по ст.472 є правила переміщення товарів через митний кордон України, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. Суб`єкт правопорушення - особа, яка безпосередньо здійснює декларування товару з метою переміщення його через митний кордон України. Судом першої інстанції при розгляді 13.08.2020р. справи №203/2053/20 не враховано того факту, що вищезазначена ГД 06.02.2020р переміщувалась через митний кордон України в пункті пропуску "Шегині - Медика" (Митний пост "Мостиська" 81321 с. Шегині, пункт пропуску "Шегині - Медика") на автомобілі НОМЕР_3 / НОМЕР_4 на підставі товаросупровідних документів: рахунок- проформа №64 від 29.01.2020, СМІ1331141 від 01.02.2020, листа дарування № 64/29-01 від 29.01.2020 та транзитної декларації типу ТР81АА ЕГА209040/2020/000280 від 06.02.2020р, яка була подана митним брокером ТОВ «Богдан» ОСОБА_3 19.02.2020 брокером ТОВ "Грін-Лайн" ОСОБА_1 , зазначена вище ГД заявлена до випуску у вільний обіг за ЕМД № UA110240/2020/000734. Ніякого відношення дії ОСОБА_1 до декларування ГД що переміщувалась через митний кордон України не мала. Тому в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна та суб`єктивна складова правопорушення згідно ст.472 МКУ. ОСОБА_1 не може бути визнана суб`єктом правопорушення недекларування ГД що переміщувалась через митний кордон тому, що декларування здійснювала інша особа, а саме митний брокер ТОВ «Богдан» ОСОБА_4 . В протоколі про порушення митних правил №0119/11000/20 від 21.02.2020р не зазначені суттєві данні про декларування та переміщення ГД в пункті пропуску "Шегині - Медика". В протоколі визнається той факт, що переміщення ГД було здійснено в зоні діяльності Львівської митниці Держмитслужби (пункті пропуску "Шегині - Медика") 06.02.2020р але не описано митну процедуру (пп. 21 ст.4 МКУ) переміщення ГД, підстави надання дозволу (п.Ю ст.4 МКУ) та пропуску (п49 ст.4 МКУ) вантажу в режимі транзит через митний кордон. Зазначене в протоколі про ПМП подання брокером ТОВ «Грін-лайн» ОСОБА_1 . ЕМД типу ІМ40АА UA110240/2020/000734 від 19.02.2020р стосувалось декларування товару з метою випуску у вільний обіг (переміщення з режиму транзит в режим імпорту) згідно ст.74 та ст.75 МКУ і ніякого відношення до переміщення через митний кордон не мало. Протокол про ПМП №0119/11000/20 від 21.02.2020р не може бути визнаним належним та достовірним доказом провини ОСОБА_1 по порушенню правил декларування ГД через митний кордон України. Вартість вилучених за протоколом товарів була встановлена на підставі Висновку №1420003301-0347 від 31.03.2020р р, складеного експертом Гуйтур Оленою Олегівною. Відповідно до ст. 502 МК України експертом може бути особа, яка має необхідні знання для надання відповідного висновку. Згідно із вимогами ч.2 ст. 516 МК України до призначення експерта з`ясовуються необхідні відомості про його професіоналізм та компетентність. У висновку № 1420003301-0347 не зазначені дані щодо, посади експерта, отриманої експертом освіти, наявності у нього освітньо-кваліфікаційного рівня, не визначено експертну спеціальність, що є порушенням вимог Постанови КМУ № 1440 від 10.09.2003р. «Про затвердження Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», що ставить під сумнів рівень кваліфікації експерта та можливість (право) проведення дослідження медичного обладнання. Вважає, що експертиза є необ`єктивною і викликає сумніви щодо достовірності викладених в ній висновків. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши думку ОСОБА_1 та її представника Коваленка С.Г., які скаргу підтримали з підстав викладених у ній, представника митниці, який скаргу вважав безпідставною та просив залишити без задоволення, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Сторона захисту вказує про незаконність судового рішення першої інстанції, оскільки в матеріалах справи немає належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України. Проте таке твердження до уваги судом не приймається з врахуванням наступного. Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані вимоги закону судом першої інстанції при прийнятті судового рішення, зокрема частині наявності вини ОСОБА_1 були дотримані. Так, відповідно до ст. 472 МК України адміністративним правопорушенням є недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення характеризується дією (недостовірне декларування), або ж бездіяльністю (недекларування). Тобто, це незаявлення за встановленою письмовою, усною, або будь-якою іншою формою відомостей або заявлення недостовірних відомостей про товари, їх митного режиму і інших відомостей для митної мети. Висновок судді першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, за обставин вказаних в оскаржуваній постанові місцевого суду ґрунтується на досліджених і перевірених судом доказах. За положеннями ч. 1 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Факт порушення ОСОБА_1 митних правил та відповідно вчинення адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами. Так, її вина доводиться: - протоколом про порушення митних правил №0119/11000/20 від 21 лютого 2020 року (а.с. 4-5); - доповідною запискою (а.с. 6); - копією митної декларації та іншими матеріалами, що містяться в справі про порушення митних правил та були досліджені в судовому засіданні суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Згідно із ч. 1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Протоколом про порушення митних правил та іншими доказами стверджується, що у поданій декларації ОСОБА_1 не вказала про переміщуваний нею товар у повному обсязі. З огляду на вищенаведене апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції при розгляді справи відповідно до ст. 489 МК України з`ясував усі обставини справи, дослідив наявні у ній докази, давши їм належну юридичну оцінку, і обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, оскільки дійсно матеріали справи містять належні до допустимі докази його винуватості у порушенні митних правил в розумінні ст. 495 МК України. Разом з тим, на думку апеляційного суду, призначаючи ОСОБА_1 адміністративне стягнення суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог закону, які передбачають правила накладення стягнення за адміністративне стягнення, а саме ст.ст. 22, 23 КУпАП, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. При цьому суд, за наявності підстав, повинен обговорювати питання про можливість звільнення таких осіб від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю правопорушення на підставі ст. 22 КпАП України, згідно якої таке звільнення можливе за правопорушення, яке не становить великої суспільної небезпеки і не завдає значних збитків державним чи суспільним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом. Малозначне правопорушення - це такі дії, які не спричинили або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом. Водночас, пленум Верховного Суду України в п.17 своєї постанови №8 від 03.06.2005 року «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» роз`яснив, що у справах про порушення митних правил, суддя вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст.22 КУпАП. При цьому необхідно врахувати не лише вартість, а й кількість предметів правопорушення, а також мету, мотив і спосіб його вчинення. Так, місцевим судом не були з`ясовані та враховані обставин, що пом`якшують відповідальність порушника за вчинене правопорушення, а саме вперше притягнення до відповідальності за порушення митних правил, ОСОБА_1 займається благодійною діяльністю. Як вбачається з наданих матеріалів, листом дарування № 64/29-01 від 29.01.2020 року підтверджено, що товари медичного та побутового призначення даровані Благодійній організації Благодійний фонд Об`єднання волонтерів Запоріжжя, вказаний вантаж передано на безоплатній основі. Відповідно до листа-роз`яснення №64 від 13.08.2020 року Асоціації Медичної і Благодійної допомоги Франція-Україна, на адресу «Благодійний Фонд «Об`єднання волонтерів Запоріжжя» було направлено гуманітарну допомогу 28 найменувань, 12000 кг медичного та побутового призначення для медичних закладів України. Суд першої інстанції не врахував пояснення ОСОБА_1 , яка зазначила про відсутність в її діях умислу на пред`явлення працівникам митниці документів, які б містили неправдиву інформацію, зокрема пояснила обставини за яких виникла помилка, при цьому зазначила, що не намагалась ввести в оману працівників митниці, а лише не переконалась у відповідності кількості вантажу, що зазначена у документах. Судом першої інстанції також, не було враховано відсутність обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 та те, що її дії не могли спричинити істотної шкоди громадським або державним інтересам враховуючи кількість товару, яку вона намагалась перемістити через державний кордон України та його вартість. Вважаю, що дані обставини пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 . Таким чином, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню, вважаю, що в даному випадку, застосування щодо ОСОБА_1 стягнення є явно несправедливим. За наведених вище обставин, апеляційний суд прийшов до переконання, що ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення, передбачене ст. 472 МК України, у зв`язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення на підставі ст. 22 КпАП України і обмежитись усним зауваженням. Відповідно провадження у справі закрити на підставі ч. 2 ст. 284 КпАП України. На думку суду, застосування в даному випадку такого заходу, як усне зауваження буде достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КпАП України мети виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень. Враховуючи наведене, вважаю, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, а провадження в справі відносно ОСОБА_1 закрити. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 22, 294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Коваленка С.Г. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2020 року, - скасувати. Постановити нову, якою звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 472 КпАП України на підставі ст. 22 КпАП України, у зв`язку з малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Провадження у справі закрити на підставі ч.2 ст.284 КпАП України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду О.Ю. Іванченко