Постанова 4803 № 185/7532/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5564/20 Справа № 185/7532/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В. за участю секретаря Заворотного К.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Шевченка Тараса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 , яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору недійсним,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2016 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в свою чергу надала свої повноваження на представництво інтересів представнику адвокату Соломіну В.О., звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ Магазин Ізюмінка, ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору недійсним. В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , який був власником ТОВ Магазина Ізюмінка. Під час ознайомлення з матеріалами спадкової справи стало відомо, що 14 грудня 2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ Магазин Ізюмінка був укладений договір застави корпоративних прав та частки №1-з, відповідно до умов якого: згідно з договором позики №1 від 01 жовтня 2013 року ОСОБА_3 надала нині померлому ОСОБА_7 позику у сумі 1 300 000 доларів США зі строком повернення суми позики до 31 грудня 2015 року, зі строком дії договору позики до повного взаєморозрахунку сторін. З метою забезпечення повного і своєчасного виконання зобов`язань позичальника, заставодавець ТОВ Магазин Ізюмінка в особі директора ОСОБА_8 передала в заставу заставодержателю ОСОБА_3 частину частки у статутному капіталі ТОВ Фокус, номінальною вартістю 9 289 935 грн., що становить 47,911% від статутного капіталу зазначеного товариства, а також частину частки у статутному капіталі ТОВ СКАЙ-ЛТД, номінальною вартістю 26 824 418 грн. 19 коп., що становить 34,72% від статутного капіталу зазначеного товариства. Зазначений договір застави корпоративних прав не був нотаріально посвідчений, а був укладений у простій письмовій формі. Зазначеному передувало укладання договору купівлі-продажу № 3-С від 11 грудня 2015 року, за яким ОСОБА_7 передав, а ТОВ Магазин Ізюминка прийняло частку корпоративних прав ТОВ СКАЙ-ЛТД вартістю 26 824 418 грн. 19 коп., що становить 34,72% від статутного капіталу ТОВ СКАЙ-ЛТД, яка і стала предметом застави, а також укладання договору купівлі-продажу № 2-Ф від 11 грудня 2015 року, за яким ОСОБА_7 передав, а ТОВ Магазин Ізюминка прийняло частку корпоративних прав ТОВ Фокус вартістю 9 289 935 грн., що становить 47,911% від статутного капіталу ТОВ Фокус, яка і стала предметом застави. Справжність цих правочинів заперечується позивачем, оскільки підписи на зазначених договорах не належать ОСОБА_7 , так як він був дуже заможною людиною та не мав потреби вчиняти зазначені правочини. Відповідно до витягів з ЄДРПОУ, станом на 15 грудня 2015 року, ТОВ Магазин Ізюмінка не було учасником ТОВ Фокус та ТОВ СКАЙ-ЛТД, а значить не могло передавати в заставу їх майнові частки у статутному капіталі. Державна реєстрація змін до статутних документів ТОВ Фокус та ТОВ СКАЙ-ЛТД щодо передачі часток була проведена лише 05 січня 2016 року, що свідчить про фіктивність цих правочинів. На підставі викладеного просили суд суд визнати недійсним договір застави корпоративних прав та частки № 1-з від 14 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Магазин Ізюмінка. За клопотанням представника позивача - ОСОБА_9 від 04 вересня 2018 року було виключено зі складу учасників процесу третю особу ОСОБА_6 , у зв`язку з його смертю, так як єдиним його правонаступником є його дружина ОСОБА_4 , яка також є третьою особою у цій справі. Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2018 року було закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ Магазина Ізюмінка, оскільки як ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2018 року ліквідовано юридичну особу ТОВ Магазина Ізюмінка (т.2 а.с.122, 123). Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору недійсним. В апеляційній скарзі представник неповнолітнього ОСОБА_2 просить рішення суду від 18 березня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Статтею 509 ЦК України визначено поняття зобов`язання та підстави його виникнення, а саме, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, заставою. Предметом застави може будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Згідно ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Відповідно до 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 і 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 14 грудня 2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ Магазин Ізюмінка був укладений договір застави корпоративних прав та частки № 1-з, відповідно до умов якого: згідно з договором позики №1 від 01 жовтня 2013 року ОСОБА_3 надала ОСОБА_7 позику у сумі 1 300 000,00 доларів США, зі строком повернення суми позики до 31 грудня 2015 року, зі строком дії договору позики до повного взаєморозрахунку сторін (т.1 а.с.11). Відповідно до п. 1.3 вказаного договору з метою забезпечення повного і своєчасного виконання зобов`язань позичальника, заставодавець ТОВ Магазин Ізюмінка передало в заставу заставодержателю ОСОБА_3 частину частки у статутному капіталі ТОВ Фокус, номінальною вартістю 9 289 935 грн., що становить 47,911% від статутного капіталу зазначеного товариства, а також частину частки у статутному капіталі ТОВ СКАЙ-ЛТД, номінальною вартістю 26 824 418 грн. 19 коп., що становить 34,72% від статутного капіталу зазначеного товариства. Зазначений договір застави корпоративних прав не був нотаріально посвідчений, був укладений у простій письмовій формі. ОСОБА_7 є батьком неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.20). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер (т.1 а.с.21). Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , зазначали, про те, що заперечується справжність цих правочинів, оскільки підписи на зазначених договорах не належать ОСОБА_7 , оскільки він був дуже заможною людиною та не мав потреби вчиняти зазначені правочини. Слід зазначити, обставини, на які посилається позивач у зазначеній справі, були предметом розгляду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року у справі №201/12504/16-ц було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним і стягнення судових витрат. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року змінено в частині обґрунтування мотивів відмови у задоволенні позовних вимог (т.3 а.с.178-180). Постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року залишено без змін (т.3 а.с.227, 228). Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вказаною постановою суду апеляційної інстанції встановлено, що за розпискою від 01 жовтня 2013 року ОСОБА_7 за договором займу № 1 від 01 жовтня 2013 року отримав від ОСОБА_3 у позику грошову суму у розмірі 1 300 000 доларів США. Вказані кошти ОСОБА_7 , у зазначений у розписці термін, не повернуті. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . 22 грудня 2015 року приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Іщиком М.В., у зв`язку зі смертю ОСОБА_7 , було відкрито спадкову справу у спадковому реєстрі №58403494. Заяви про прийняття спадщини подано: 22 грудня 2015 року дочкою померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьком та матір`ю померлого ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Звернувшись до суду у даній справі, що переглядається з позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , як спадкоємця першої черги, вважали, що були порушені його майнові інтереси, як спадкоємця майнових прав, які не ввійшли до складу спадщини після померлого, у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 неправомірно набула значну частину власності ОСОБА_7 на підставі фіктивних правочинів, серед яких є і спірний договір застави корпоративних прав та частки № 1-з від 14 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Магазин Ізюмінка. З наведеного вбачається, що спірний договір застави укладався у забезпечення основного зобов`язання, а саме, договору № 1 позики грошей у розмірі 1 300 000 доларів США від 01 жовтня 2013 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , а тому є складовою частиною правочину позики грошей. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року не було встановлено підстав для визнання вказаного договору позики грошей недійсним. Апеляційним судом встановлено, факт підписання договору позики ОСОБА_7 підтверджено висновком посмертної судової почеркознавчої експертизи від 05 грудня 2016 року №1.1-40 Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_7 у вказаному договорі позики та розписці виконано самим ОСОБА_7 . Із постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року слідує, що твердження представника ОСОБА_2 про те, що договір позики № 1 від 01 жовтня 2013 року порушує права ОСОБА_2 не знайшло свого підтвердження, оскільки ОСОБА_2 не є стороною оспорюваного правочину, та суду не надано доказів, яким чином внаслідок укладення оскаржуваного договору були порушені зі сторони відповідачів права позивача. Крім того, за життя, ОСОБА_7 договір позики № 1 від 01 жовтня 2013 року у встановленому законом порядку не оскаржував, що фактично свідчить про визнання ОСОБА_7 своїх боргових зобов`язань. Апеляційний суд дійшов висновку, що представником ОСОБА_2 не надано належних і допустимих доказів вчинення фіктивного договору позики та факти порушення його майнових прав та інтересів, тому позовні вимоги є недоведеними, мають характер припущень та не підлягають задоволенню. Судом при розгляді вказаної справи не було встановлено, чи були реалізовані права заставодержателя ОСОБА_3 за спірним договором застави корпоративних прав та частки, у зв`язку з відмовою представника відповідачки щодо будь-яких пояснень з цього приводу, вважаючи, що з`ясування зазначених обставин виходить за межі предмету позову. Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Слід зазначити, у даній справі, що переглядається не було надано суду належних і допустимих доказів недійсності договору застави корпоративних прав та частки № 1-з від 14 грудня 2015 року. Позивачем не надано жодних доказів факту порушення його майнових прав та інтересів у зв`язку з укладанням зазначеного договору застави. Отже, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за недоведеністю. Доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для визнання недійсним спірного договору застави корпоративних прав та частки №1-з від 14 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ магазин Ізюминка, з посиланням на те, що вказаним оскаржуваним договором порушуються права спадкоємця померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_2 не підтверджуються належними доказами у справі. Доводи апеляційної скарги стосовно неповного зясування судом всіх обставин справи, незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу адвоката Шевченка Тараса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 , яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді