Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/8345/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8345/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Зуєнка Д.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення № 0000414203 від 18.03.2019, В С Т А Н О В И Л А: Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення № 0000414203 від 18.03.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. У обґрунтування позовних вимог зазначено, що прийняте рішення є протиправним та таким, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню, оскільки перерахування коштів з рахунку відритого через філію вважається належним виконанням обов`язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2020 року позов задоволено. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що якщо платник податків-юридична особа сплачує грошове зобов`язання через рахунок, відкритий на свій відокремлений підрозділ, то такий платник є таким, що виконав свій податковий обов`язок зі сплати податку (збору), оскільки сплатив грошове зобов`язання зі свого рахунку. Філія не є третьою особою по відношенню до позивача, а сплата останнім коштів з будь-яких рахунків, відкритих через філію, не може вважатися передачею платником єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Позивач мотивує свої вимоги тим, що суд першої інстанції не врахував, що сплата єдиного внеску філією позивача прямо суперечить вимогам ч. 7 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Також вказав, що Законом № 2464 не передбачено поширення дії Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України на правовідносини, що регулюються цим Законом. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» випливає, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності. Згідно додатку 2 до вказаної постанови Офіс великих платників податків ДФС реорганізується шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДПС. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Офісу великих платників податків ДПС здійснено 31.07.2019. З урахуванням суд вважає за можливе допустити заміну відповідача - Офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996) його правонаступником - Офісом великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2019 Офісом великих платників податків ДФС прийнято рішення № 0000414203 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.09.2018 по 29.11.2018, яким до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» застосовано штраф у розмірі 1 191 701, 26 грн та нараховано пеню у розмірі 37 637, 63 грн. Позивач користуючись своїм правом оскаржив спірне рішення, прийняте відповідачем, в адміністративному порядку, однак, за результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 25.04.2019 № 19747/6/99-99-11-05-02-25, яким спірне рішення залишено без змін, а скаргу АТ «Укргазвидобування» - без задоволення. Не погоджуючись з прийнятим рішенням № 0000414203 від 18.03.2019, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регламентуються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон). Підпунктами 1 та 4 частини 2 статті 6 Закону передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску. Відповідно до частини 5 статті 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Відповідно до частини 6 статті 9 Закону для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство), та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки у відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску. Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з вимогами Положення про рух коштів. У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. Відповідно до ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Приписами ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Отже, норми Бюджетного кодексу свідчать, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Тобто, будь-який податок чи збір, що надійшов до бюджету, відображається на відповідному балансовому рахунку і враховується (обліковується) на єдиному казначейському рахунку, незалежно від того, на який аналітичний рахунок він поступив. Поняття «єдиний казначейський рахунок» закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затверджене Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122 (далі - Положення №122), та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України. Пунктом 2.1 цього Положення встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством. Таким чином, всі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), єдині внески, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт надходження сплаченого позивачем у серпні 2018 року суми єдиного внеску за серпень в сумі 4 093 815, 00 грн на діючий казначейський рахунок контролюючим органом не заперечується, тому вимоги закону щодо повноти, своєчасності сплати позивачем виконані, а визначена відповідачем недоїмка відсутня. Так, відповідно до абзацу першого та другого частини 8 статті 9 Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Відповідно до абзацу першого та другого частини 8 статті 9 Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Відповідно до підпункту 1 частини 10 статті 9 Закону днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або Казначейством, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. Таким чином, зокрема, норма статті 9 Закону визначає, що днем сплати єдиного внеску є день списання коштів на відповідний рахунок державної фіскальної служби. З матеріалів справи вбачається, що на виконання АТ «Укргазвидобування» обов`язку зі сплати єдиного внеску за серпень 2018 року на рахунок відповідача з рахунку позивача, відкритого через філію перераховано 4 093 815 грн за наступними платіжними дорученнями: - № 196 від 21.08.2018 на суму 1 352 115, 00 грн з призначенням платежу: «*;101;30019775; 22% ЄСВ зарплата за 1 половину серпня 2018»; - № 47769 від 22.08.2018 на суму 331 415, 00 грн з призначенням платежу: «*;101;30019775; 22% ҐСВ відпускні, мат/доп., розрах. ком пенс.невик.відпустку серпень 2018р.»; - № 47770 від 22.08.2018 на суму 2 410 285, 00 грн з призначенням платежу: «*;101;30019775; 22% ҐСВ премія серпень 2018р.». Щодо посилання скаржника на те, що передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з відомостями ЄДРПОУ серед даних про відокремлені підрозділи юридичної особи Акціонерного товариства «Укргазвидобування» наявні відомості, зокрема: Філія управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування». Відповідно до положень ст. 95 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру. Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єктами господарювання, зокрема, є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Суб`єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи (ч. 6 ст. 55 ГК України). Відповідно до частини 1 статті 58 ГК України, суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом. Відповідно до частини 2 статті 58 ГК України, відкриття суб`єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації. Відомості про відокремлені підрозділи суб`єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом. Отже, законом передбачена можливість відокремленого підрозділу без статусу юридичної особи (філії) здійснювати всі або частину функцій юридичної особи. Таким чином, відокремлений підрозділ юридичної особи (філія) не має статусу юридичної особи та не є третьою особою по відношенню до юридичної особи, і може здійснювати всі або частину її функцій. Крім того, відповідно до ч.7 ст. 9 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Відповідно до ч.4 ст.64 ГК України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону. Пунктом 6.3 статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка. Пунктом 1.2., затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. N 492, Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (далі - Інструкція № 492), відокремлений підрозділ - філія, представництво, відділення або інший відокремлений підрозділ, що не має статусу юридичної особи і здійснює свою діяльність від імені юридичної особи резидента. Юридичні особи - резиденти можуть відкривати поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи (пункт 1.3. Інструкції № 492). Таким чином, відкриття юридичною особою банківського рахунку через свою філію не являється відчуженням чи іншим внормованим відступленням прав на такий банківський рахунок, а є лише одним з внормованих способів відкриття юридичною особою свого, належного цій юридичній особі банківського рахунку. Отже, сплата єдиного внеску юридичною особою зі свого рахунку, відкритого через свій відокремлений підрозділ, не являється передачею обов`язку зі сплати єдиного внеску третій особі, та не являється порушенням пункту 9 статті 25 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що якщо платник податків - юридична особа сплачує грошове зобов`язання через рахунок, відкритий на свій відокремлений підрозділ, то такий платник є таким, що виконав свій податковий обов`язок зі сплати податку (збору), оскільки сплатив грошове зобов`язання зі свого рахунку. Філія не є третьою особою по відношенню до позивача, а сплата останнім коштів з будь-яких рахунків, відкритих через філію, не може вважатися передачею платником єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.03.2019 у справі № 810/3123/16, згідно з якою відокремлений підрозділ юридичної особи (філія) не має статусу юридичної особи та не є третьою особою по відношенню до юридичної особи в контексті положень частини 9 статті 25 Закону №2464, а тому сплата єдиного внеску структурним підрозділом (філією) Товариства свідчить про добросовісне виконання ним обов`язку зі сплати цього обов`язкового платежу, не є порушенням вимог Закону №2464 та не спричинило настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано визнав рішення Офісу великих платників податків ДФС від 18.03.2019 № 0000414203 протиправним та скасував його. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи. Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2020 року. Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька Судді: О.Є.Пилипенко Я.М.Собків