Постанова 4855 № 320/5271/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5271/18 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Земляної Г.В. Мєзєнцева Є.І. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, - В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 серпня 2018 року №Ф-25765-17/178, складену відповідачем. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 серпня 2018 року № Ф-25765-17/178, оскільки позивач є платником єдиного податку та пенсіонером за віком, у зв`язку з чим звільнений від сплати єдиного внеску за себе на підставі положень ч.4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року даний позов задоволено в повному обсязі. При цьому, суд виходив з того, що враховуючи статус позивача, як пенсіонера, який отримує пенсію за віком, він може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, обставин чого у справі не встановлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. На думку апелянта, оскаржуване рішення винесене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. За твердженням апелянта, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) була сформована та направлена позивачу з дотриманням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки за позивачем обліковується податкова заборгованість по єдиному внеску в результаті самостійно задекларованих та несплачених ним сум за 2014-2018 роки, яка станом на 31 липня 2018 року складає 19 917 грн. 90 коп. При цьому, позивач упродовж 2012-2013р.р. добровільно здійснював перерахування сум єдиного внеску. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 статті 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 20 листопада 1998 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується наявною в справі копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2 353 017 0000 012017). Основним видом діяльності позивача за КВЕД 95.29 є: «ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку». За даними посвідчення серії НОМЕР_2, виданого 03 лютого 2000 року, позивач є пенсіонером та з 25 червня 1999 року отримує пенсію за віком. Крім цього, позивач є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується наявною в справі копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 24 червня 1999 року. Позивач також є платником податків, що обрав спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку. 14 серпня 2018 року ГУ ДФС у Київській області була сформована та направлена на адресу позивача вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-25765-17/178, за даними якої станом на 31 липня 2018 року за позивачем обліковується заборгованість по сплаті єдиного внеску у розмірі 19 917 грн. 90 коп. Не погоджуючись із вказаною вимогою відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з такого. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Пунктом 2 ч.1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 4 ч.1 статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 449 передбачено, що зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску; платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II Інструкції № 449, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. За приписами ч.4 статті 4 Закону №2464-VI (у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Аналогічні за змістом положення відображені у пункті 4 Розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20 квітня 2015 року, та у пункті 3 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14 квітня 2015 року (у редакціях, чинних станом на 01 січня 2017 року). Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що звільнення фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (з урахуванням вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини, чинних до 01 січня 2018 року). Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року у справі №805/2195/17-а. Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» внесено зміни до Закону №2464-IV, зокрема, до п.4 ч.1 статті 4 вказаного Закону, та викладено його у такій редакції: «Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування». Зазначена норма набрала чинності з 01 січня 2018 року. Тобто, законодавцем усунуто правову колізію, зазначивши, що особи, вказані у пунктах 4 та 5-1 ч.1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В аспекті внесених змін слід відзначити, що запропонована редакція текстуально більш чітко окреслює коло осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску, залежно від настання страхових ризиків, зумовлених досягненням пенсійного віку (загального, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, або спеціального, що зумовлює призначення пенсії за віком) та отриманням особою інвалідності, незалежно від виду призначеної та виплачуваної особі страхової виплати чи соціальної допомоги. Отже, фізичні особи-підприємці, що є пенсіонерами за віком, отримують пенсію та обрали спрощену систему оподаткування, звільнені від сплати за себе єдиного внеску. Враховуючи, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , є фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, то він звільнений від сплати за себе єдиного внеску. При цьому позивач може бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, однак доказів укладання останньою договору про добровільну участь у загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванні суду не надані. На переконання колегії суддів, ч.4 статті 4 Закону № 2464-VI встановлює пільги для всіх суб`єктів, які є пенсіонерами, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, чи то на пільгових умовах, чи набула вона певного віку відповідно до статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Зазначеною нормою не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску. Єдиною вимогою є те, що ця пенсія повинна виплачуватися відповідно до закону, без будь-якої конкретизації назви закону. Слід зазначити, що визначення статусу «пенсіонера» передбачає необхідність отримання особою саме страхової виплати у формі пенсії за віком. Водночас, із проаналізованих положень законодавства не можна зробити висновок про пряму нормативну вказівку щодо обов`язкового виду страхової виплати, яку повинна отримувати особа, для застосування норми про звільнення від сплати єдиного внеску. Сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення, яке здійснюється в межах солідарно-накопичувальної системи загальнообов`язкового державного соціального страхування (першого-другого рівнів), не передбачає прямого взаємозв`язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що розраховується і сплачується виходячи з нормативного закріплення бази у статті 7 Закону № 2464-VI, та розміром пенсійних виплат. Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між особистою участю особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат. А тому, ч.4 статті 4 Закону № 2464-VI передбачає сплату єдиного внеску особою, яка отримує виплати за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування при досягненні віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV, виключно на добровільних засадах. Отже, ч.4 статті 4 Закону № 2464-VI встановлює пільги для всіх суб`єктів, які є пенсіонерами, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона певного віку відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. Цією нормою не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску. Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 814/779/17. Так, порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений у ч. 3 статті 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування передбачений у розділі V Інструкції №

449. Таким чином, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Враховуючи, що позивач є пенсіонером, який отримує пенсію за віком, то він може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Проте, підтвердження того, що такий договір існує, в матеріалах справи відсутнє, Відповідний договір щодо добровільної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування між позивачем та відповідачем не укладався. Водночас, подання особою «Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та не створює для пенсіонера жодних обов`язків перед фіскальним органом. Отже, подання особою звітності про нарахування єдиного внеску не є визначальним для прийняття податкової вимоги, оскільки добровільна участь у сплаті єдиного внеску підтверджується не шляхом подання звітності, а шляхом укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та сплати коштів. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2020 року у справі №806/1503/16. Відтак, прийняття податковим органом вимоги про сплату недоїмки направлене на примусове в подальшому стягнення єдиного соціального внеску, що суперечить вищенаведеним приписам Закону №2464-VI та є порушенням прав позивача. Таким чином, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної вимоги діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права. Натомість, в ході судового розгляду справи було встановлено, що у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску як на загальних підставах, так із підстав добровільної участі у загальнообов`язковій системі державного соціального страхування. З наведеного вбачається, що відповідачем протиправно винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 серпня 2018 року №Ф-25765-17/178 без урахування всіх обставин справи, тому позовні вимоги підлягають задоволенню За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 29 вересня 2020 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев