Постанова 4851 № 520/3546/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2021 р.Справа № 520/3546/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2021, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 11.05.21 по справі № 520/3546/21 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: - визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області від 18.03.2019 №42153-58 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заборгованості з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платника податків; - зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області скасувати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суму нарахувань по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платника податків у сумі 10746,78 грн (десять тисяч сімсот сорок шість гривень сімдесят вісім коп.); - зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області здійснити коригування особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення з усіх інформаційно-облікових реєстрів Державної податкової служби України, у тому числі з інтегрованої картки платника податків в ITC "Податковий блок", нарахувань зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платника податків у сумі 10746,78 грн. (десять тисяч сімсот сорок шість гривень сімдесят вісім коп.); - судові витрати покласти на відповідача. В обгрунтування позовної заяви зазначено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку, крім того, отримує пенсію за віком. При цьому позивачем, як особою, яка звільнена від сплати єдиного соціального внеску, помилково подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік, у якому самостійно визначено суму до сплати. Після отримання вимоги контролюючого органу про сплату боргу позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про помилкове подання звіту із зазначенням суми сплати ЄСВ. Крім того, стверджував, що договір про добровільну участь в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Скасовано вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.03.2019 № Ф-42153-58 у розмірі 9828 (дев`ять тисяч вісімсот двадцять вісім) гривень 72 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що 22.01.2019 платником податків ФОП ОСОБА_1 подано Звіт за 2018 рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою додаток 5 таблиця 1 з нарахуванням єдиного внеску у сумі 9 828, 72 грн та 07.02.2020 подано Звіт за 2019 рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою додаток 5 таблиця 1 з нарахуванням єдиного внеску у сумі 918, 06 гривень. Відповідач звертає увагу, що згідно з п. 16 розділу II Порядку № 435 відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник. За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке неподанні, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою. Відповідач зауважує, що станом на 31.12.2020 згідно з даними інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 обліковується борг у сумі 10 746,78 гривень, що виник внаслідок несплати самостійно визначеної суми єдиного внеску за 2018 та 2019 роки. Приписами п. 42.2 ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абз. 10 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI). Відповідач вважає, що ГУ ДПС при прийнятті оскаржуваної вимоги діяло на підставі, у порядку та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством. Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначив, що єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, це добровільна згода особи на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивач зазначає, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою подання особою відповідної заяви та укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивач зазначає, що ФОЛ ОСОБА_1 не звертався із заявою та не укладав договір про добровільну участь у системі загальнообов`язковою державного соціального страхування, а помилкова подача Позивачем звіту не свідчить про добровільну участь у системі страхування. На думку позивача, сам по собі факт подання звіту не може розцінюватись як свідома активна дія про намір сплатити єдиний соціальний внесок, що свідчить про добровільний характер поведінки особи, якщо платником не укладалася відповідна угода про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування згідно вимог частини третьої статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що є виключною умовою для визнання позивача платником єдиного внеску. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 20.12.2016, номер запису 24800000000189383 та перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с. 16). Також, ФОП ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 13.05.2014 (а.с. 26). 22.01.2019 ФОП ОСОБА_1 подано до податкового органу "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" Форми № Д5 (річна), у якому самостійно визначено суму єдиного внеску за 2018 рік в розмірі 9828,72 грн (а.с. 23-24). Згідно Квитанції № 2 документ доставлено до Головного управління ДФС у Харківській області та прийнято 22.01.2019, з присвоєнням реєстраційного номеру 9859005 (а.с. 25). Окрім цього, 24.01.2020 ФОП ОСОБА_1 подано до податкового органу "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" Форми № Д5 (річна), у якому самостійно визначено суму єдиного внеску за 2019 рік в розмірі 11016,72 грн (а.с. 20-21). Відповідно до Квитанції № 2 документ доставлено до Головного управління ДПС у Харківській області та прийнято 24.01.2020, з присвоєнням реєстраційного номеру 7404383 (а.с. 22). Позивач, вважаючи, що ним було помилково подано звіт за 2019 рік, ОСОБА_1 07.02.2020 подав до податкового органу "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" Форми № Д5 (річна), у якому самостійно визначив суму єдиного внеску за 2019 рік в розмірі 918,06 грн (а.с. 17-18). Відповідно до Квитанції № 2 документ доставлено до Головного управління ДПС у Харківській області та прийнято 07.02.2020, з присвоєнням реєстраційного номеру 10083436 (а.с. 19). 18.03.2019 Головним управлінням ДПС у Харківській області сформовано вимогу № Ф-42153-58, якою ФОП ОСОБА_1 нараховано суму боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 9828,72 грн (а.с. 21). 19.11.2020 позивач звернувся до податкового органу із зверненям, у якому просив скоригувати безпідставно нарахований податковий борг у розмірі 10746,78 грн (а.с.14-15). Листом від 15.12.2020 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що у разі самостійного визначення платниками бази нарахування єдиного внеску, оплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах. Письмове звернення від платника щодо визнання Звіту не чинним, немає законодавчих підстав, оскільки п. 16 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14 квітня 2015 року № 435, визначено, що відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник (а.с. 11-13). Позивач, вважаючи, такі дії податкового органу протиправними, звернувся за захистом своїх прав до суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що для відновлення прав позивача, необхідно скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області №42153-58 від 18.03.2019. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI. В статті 1 Закону № 2464-VI закріплено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464-VI). Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. У відповідності до частини першої статті 25 Закону № 2464-VI, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно зі ст. 2 Закону № 2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Пунктом 4 Інструкції № 449 регламентовано право контролюючих органів формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Як вже встановлено судом, позивач отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що особи, які зареєстровані як ФОП, перебувають на спрощеній системі оподаткування та одночасно є пенсіонерами за віком, звільняються від сплати ЄСВ, а також від подання звіту. Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 805/2195/17-а. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач досяг передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений у частині 3 статті 10 Закону №2464-VI, а саме: особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Податковий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування передбачений Інструкцією №449. Таким чином, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладений договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Враховуючи, що позивач є пенсіонером, який отримує пенсію за віком, то він може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Проте, підтвердження того, що такий договір існує, в матеріалах справи відсутнє, відповідний договір щодо добровільної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування між позивачем та відповідачем не укладався. З матеріалів справи вбачається, що позивач надав до контролюючого органу заяву, в якій зазначив, що добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не приймав та вказаний договір не укладав. Тобто, позивач у добровільному порядку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не перебував, є пенсіонером, пенсія якому призначена за віком, а тому обов`язок сплачувати єдиний внесок у нього відсутній. Колегією суддів встановлено, що податковою вимогою від 18.03.2019 визначено податковий борг позивача станом на 2019 рік в розмірі 9828,72 грн. Станом на момент подання позовної заяви податковий борг ОСОБА_1 становить 10746,78 грн. Водночас, подання особою «Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та не створює для пенсіонера жодних обов`язків перед фіскальним органом. Отже, подання особою звітності про нарахування єдиного внеску не є визначальним для прийняття податкової вимоги, оскільки добровільна участь у сплаті єдиного внеску підтверджується не шляхом подання звітності, а шляхом укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та сплати коштів. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2020 року у справі №806/1503/16. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для відновлення порушеного права позивача, необхідно скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області №42153-58 від 18.03.2019. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задоволено адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року по справі № 520/3546/21 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 по справі № 520/3546/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 15.11.2021 року