Постанова 4855 № 640/11748/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11748/19 Суддя першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Кузьмишиної О.М. та Степанюка А.Г., при секретарі - Кузик О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Октава Фінанс» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2019 року, В С Т А Н О В И Л А : У липні 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Октава Фінанс» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2019 року, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0025751409 (форма «С») від 20 травня 2019 року. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у справі є Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в той час як апеляційну скаргу подає Головне управління Державної податкової служби у м. Києві обґрунтовуючи це наявністю правв на подання апеляційної скарги як правонаступника Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві. Відповідно до ч.1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. За приписами ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Відповідно до п. 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074, дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади. Відповідно до п.12 постанови КМ України від 20.10.2011 року № 1074 орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності Актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Розпорядженням КМ України від 21.08.2019 року № 682-р вирішено про можливість забезпечення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладеного на Державну податкову службу. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе замінити Головне управління Державної фіскальної служби в м. Києві правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби в м. Києві. Відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Октава Фінанс» до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава Фінанс» було надано запитувані контролюючим органом документи у повній мірі, разом з тим у відзиві на позовну заяву, наданому відповідачем, останнім жодним чином не обґрунтовано правомірність оскаржуваного рішення, а лише наведено підстави та порядок проведення фактичної перевірки, проведення якої не є спірним питанням у даному випадку. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 04 квітня 2019 року було проведено фактичну перевірку Одеського відділення ТОВ «Фінансова компанія «Октава Фінанс», висновки якої було оформлено актом перевірки №387/15/26/РРО/39628794 від 05.04.2019 року (далі - Акт перевірки). За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ «Фінансова компанія Октава Фінанс», зокрема, вимог пункту 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України. Крім того, відповідно до Акту № 387 від 08.04.2019 року відмови від підписання акту (довідки) на проведення фактичної перевірки, позивач відмовився від підписання Акту (довідки) фактичної перевірки. За результатами розгляду заперечень позивача на Акт перевірки, рішенням ГУ ДФС в Одеській області від 15.05.2019 №10396/10/15-32-14-06-05 зазначено, що порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України є обґрунтованим та правомірним, інформація, що міститься в розділі 2.2.14 акту перевірки відповідає дійсності та висновки, викладені в акті фактичної перевірки від 05.04.2019 року є обґрунтованими та правомірними. На підставі Акта перевірки, в частині встановлених порушень, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2019 року №0025751409 та застосовано до платника податків штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020 грн. Вважаючи винесене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно з підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Як встановлено судом, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом за порушення позивачем приписів п. 85.2 ст. 84 Податкового кодексу України, згідно вимог якого, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Відповідно до п. 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). При цьому, згідно пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Як вірно зазначено судом першої інстанції, в межах спірних правовідносин, питання щодо правомірності проведення фактичної перевірки не є спірним, разом з тим, під час проведення такої перевірки позивачем, за висновками акту перевірки, було порушено приписи п. 85.2 т. 85 Податкового кодексу України та не надано контролюючому органу витребувані документи. Позивач, наголошуючи на протиправності спірного податкового повідомлення-рішення зазначає, що податковим органом не було надіслано запит щодо надання копій документів. Колегія суддів вважає такі доводи недоцільними з огляду на те, що порядок надання платниками податків документів контролюючим органам саме під час перевірок врегульовано ст. 85 Податкового кодексу України. Надання інформації та підтверджуючих її документів в інших випадках, тобто поза межами перевірки, підпадає під дію ст. 73 Податкового кодексу України. У той же час, слід звернути увагу, що Акт перевірки №387/15/26/РРО/39628794 від 05.04.2019 року, окрім посилання на п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України не містить конкретизації, яких саме документів на вимогу контролюючого органу не було надано позивачем, не зазначено які документи запитувались під час проведення перевірки та на яких підставах. Мотивуючи вимогу про надання копій документів в рамках проведення перевірки фіскальний орган зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у порядку, встановленому саме ст. 85 Податкового кодексу України, що у протилежному випадку є порушенням з боку фіскального органу норми прямої дії ст. 19 Конституції України. Як зазначено вище, відповідно до п. 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Разом з тим, матеріали справи не містять копії акта, який засвідчує факт відмови позивача надати копії запитуваних документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу. У позовній заяві, позивач наголошує на тому, що ним було надано запитувані контролюючим органом документи у повній мірі, разом з тим, ані у відзиві на позовну заяву, наданому відповідачем, ані в апеляційній скарзі, останнім жодним чином не обґрунтовано правомірність оскаржуваного рішення, а лише наведено підстави та порядок проведення фактичної перевірки, проведення якої не є спірним питанням у даному випадку, а також зазначено, про реалізацію позивачем необлікованих товарів, що також не відноситься до змісту спірних правовідносин. Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга відповідача взагалі не стосується предмету позову, позаяк містить нормативне обґрунтування обов`язку суб`єкта господарювання (позивача) проводити операції з купівлі - продажу іноземної валюти через реєстратор розрахункових операцій, що не стосується суті виявленого порушення та застосованої штрафної санкції. Відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Оскаржуваним податковим повідомленням-рішення до позивача застосовано штраф у розмірі 1020 гривень, тобто за повторне вчинення правопорушення у вигляді ненадання платником податків первинних документів, проте, матеріали справи також не містять доказів того, що до позивача вже застосовувались санкції на підставі вказаної статті у розмірі 510 грн., що давало б право контролюючому органу застосувати до позивача штрафні санкції у максимальному розмірі, як власне і не надано суду доказів ненадання витребуваних відповідачем документів, про що зазначено вище. Варто наголосити, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.". В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності та не надано доказів, які б свідчили про ненадання позивачем запитуваних контролюючим органом документів та порушення ним приписів п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2020 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: О.М.Кузьмишина А.Г.Степанюк Постанова складена в повному обсязі 29 вересня 2020 року.