LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КГС ВС910/13862/15

від 29.09.2020 · Господарська

УХВАЛА 29 вересня 2020 року м. Київ справа № 910/13862/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Булгакової І. В.(головуючий), Львова Б.Ю. та Селіваненка В. П. розглянувши матеріали касаційної скарги Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відділ ДВС) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020, прийняту за наслідками перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 20.05.2020 за скаргою публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - Товариство) на постанову відділу ДВС від 15.03.2016 у виконавчому провадженні №50339270 про стягнення виконавчого збору у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" до: Товариства; товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" про стягнення 103 270, 88 дол. США, що еквівалентно 21 956 989,20 грн, ВСТАНОВИВ: 07.09.2020 (згідно з відміткою на конверті) відділ ДВС звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020, прийняту за наслідками перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 20.05.2020 зі справи № 910/13862/15. Водночас у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Однак вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху виходячи з такого. Суд звертає увагу, що відповідно до Закону України №460-IX від 15.01.2020, який набрав чинності з 08.02.2020, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс). Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Проте відділом ДВС не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального та процесуального права припустився, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції у прийнятті оскаржуваної в касаційному порядку постанови, у чому саме полягало таке неправильне застосування і яким чином це вплинуло на прийняття зазначеного судового акта. Враховуючи, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху. Окрім того, частинами першою та другою статті 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв`язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 12.08.2020 (повний текст підписаний 13.08.2020), а тому строк на її оскарження закінчився 02.09.2020. Касаційну скаргу ж було подано скаржником до Верховного Суду 07.09.2020, підтвердженням чого є поштова відмітка на конверті, в якому касаційна скарга надсилалася на адресу Суду, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 12.08.2020. Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на звернення з касаційною скаргою, відділ ДВС посилається на те, що копію зазначеної постанови від 12.08.2020 скаржник отримав 19.08.2020, що підтверджується відміткою штампу вхідної кореспонденції відділу ДВС на першій сторінці оскаржуваної постанови, копія якої додана до матеріалів касаційної скарги. Однак вхідний штамп відділу ДВС як зацікавленої особи на копії оскаржуваної постанови апеляційної інстанції не є належним доказом отримання зазначеної постанови; таким доказом міг бути конверт, в якому копія постанови була надіслана скаржнику. Проте інших належних та допустимих доказів дати отримання тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції скаржником не надано. З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що клопотання відділу ДВС є необґрунтованим, оскільки ним не надано доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження. Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом, у цьому разі ГПК України. Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. Окрім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Порядок і розмір сплати судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон). Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За приписами підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Приписами статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року визначений у розмірі 2 102,00 грн. З касаційною скаргою відділ ДВС звернувся 07.09.2020, а тому, враховуючи викладене, судовий збір за подання даної касаційної скарги мав обчислюватись та сплачуватись до спеціального фонду Державного бюджету України з урахуванням вимог вказаних норм Закону у розмірі 2 102,00 грн. Проте скаржником до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Не зазначено про наявність таких доказів і в додатках касаційної скарги. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що відділу ДВС необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: зазначити передбачені абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження судових рішень і обґрунтувати, в чому, на думку скаржника, полягало неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у даній справі, надати Суду інші докази, або навести інші підстави, за їх наявності, на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 102,00 грн на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом: Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО): 899998 Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"). Крім того, відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано доказів надіслання копії цієї скарги позивачу та відповідачам у справі, що підтверджується актом Верховного Суду від 10.09.2020 №29.1-11/257. Неповідомлення учасника справи про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені частиною третьою статті 2 ГПК України. З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику або відмовлено у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 зі справи № 910/13862/15 залишити без руху.

2. Надати Шевченківському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції строк для усунення недоліків касаційної скарги до 16 жовтня 2020 року. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Шевченківському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто або відмовлено у відкритті касаційного провадження. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя І. Булгакова Суддя Б. Львов Суддя В. Селіваненко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»