Постанова Волинський апеляційний суд № 163/1872/20

Справа № 163/1872/20 Провадження №33/802/562/20 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С. Категорія: Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 вересня 2020 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Смоленського Д.П., представника митниці Пікалюка М.С., розглянувши клопотання захисника Смоленського Д.П. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 11 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 70 400 (сімдесят тисяч чотириста) гривень з конфіскацією в дохід держави 220 штук купальних костюмів загальною вартістю 70 400 гривень. Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 420 гривень 40 копійок та 279 (двісті сімдесят дев`ять) гривень витрат по справі на зберігання товарів. ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він, прямуючи 10.05.2020 з Республіки Польща в Україну через митний пост «Ягодин» Волинської митниці Держмитслужби водієм сідельного тягача «Рено», номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «Грьоневеґен», номерний знак НОМЕР_2 , де переміщувався вантаж свіжої картоплі, не задекларував за встановленою формою 220 штук купальних костюмів загальною вартістю 70 400 гривень, що знаходились в коробці на даху тягача під спойлером і були виявлені під час митного контролю, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.472 МК України. 06 липня 2020 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Смоленський Д.П. через засоби поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Також до апеляційної скарги додано клопотання, в якому апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску цього строку, вказує, що ОСОБА_1 працює на посаді водія ПП «Транс-Атлас», з 08 червня 2020 року по 24 червня 2020 року перебував у відрядженні, в тому числі за межами України, копію оскаржуваного рішення ОСОБА_1 отримав лише 03 липня 2020 року. Дані обставини, на його думку, свідчать про поважність причин пропуску цього строку. Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, заслухавши пояснення захисника Смоленського Д.П., який підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження і просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді, представника митниці, який заперечив проти поновлення строку на апеляційне оскарження, доходжу висновку, що в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді слід відмовити з таких підстав. В своєму клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження представник ОСОБА_1 - адвокат Смоленський Д.П. покликається на те, що ОСОБА_1 працює на посаді водія ПП «Транс-Атлас», з 08 червня 2020 року по 24 червня 2020 року перебував у відрядженні, в тому числі за межами України, а копію судового рішення отримав лише 03 липня 2020 року. Проте, такі доводи повністю суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП, згідно яких постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення. Отже, законодавець пов`язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не отримання особою копії постанови. 10 травня 2020 року при складанні протоколу про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 , останній був повідомлений про те, що розгляд справи відбудеться Любомльському районному суді Волинської області 11 червня 2020 року з 10 год до 12 год за відповідною адресою, що не суперечить положенням ч.6 ст.494 МК України. Про обізнаність ОСОБА_1 з цією обставиною свідчить і його власноручний підпис у графі протоколу, де зазначено про місце, дату та час розгляду справи, і отримання копії цього протоколу (а.с.1-3). У судове засідання 11.06.2020 ОСОБА_1 не прибув, причин своєї неявки не повідомив та заяв про перенесення розгляду справи на адресу місцевого суду не подавав, що стверджується матеріалами справи. Таким чином, ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи щодо нього 11.06.2020, на час складання протоколу, тобто ще 10 травня 2020 року ОСОБА_1 вже було відомо про час та місце розгляду справи щодо нього, однак в судове засідання, що було призначене в суді першої інстанції на 11.06.2020, не прибув, причин своєї неявки не повідомив та заяв про перенесення розгляду справи на адресу суду не подавав. За наведених обставин, суд першої інстанції правильно розглянув справу без участі ОСОБА_1 , який належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Смоленський Д.П. подав апеляційну скаргу на оскаржувану постанову лише 06.07.2020, що підтверджується відповідним штампом на поштовому конверті, пропустивши строк на апеляційне оскарження, який закінчився 22 червня 2020 року. Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відтак, апеляційний суд приходить до обґрунтованого переконання, що ті мотиви, які наведено у клопотанні захисника ОСОБА_1 - адвоката Смоленського Д.П. не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, так як повністю суперечать положенням ч.2 ст.294 КУпАП. Приписами ч.2 ст.294 КУпАП визначено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Підсумовуючи наведені обставини та вимоги ч.2 ст.294 КУпАП, необхідно відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Смоленського Д.П. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 11 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 та повернути матеріали апеляційної скарги особі, яка її подала. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В : У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Смоленського Д.П. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 11 червня 2020 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністрат ивної відповідальності за ст.472 МК України - відмовити. Апеляційну скаргу повернути особі, яка подала апеляційну скаргу. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов