Постанова 4855 № 640/13114/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13114/19 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Мельничука В.П., Собківа Я.М., секретаря Суркової Д.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Медіа Груп» до Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Медіа Груп» (далі - позивач, ТОВ «Преміум Медіа Груп») звернулося у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 07 травня 2019 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені суми грошових зобов`язань з податка на додану вартість, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження та замінено відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, апелянт, ГУ ДПС у м. Києві). У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції не спростовані доводами апеляційної скарги. Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що співробітниками ГУ ДФС у м. Києві 1 квітня 2019 року проведено камеральну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми (зобов`язання) по податку на додану вартість, якою встановлено порушення вимог пункта 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. За результатами перевірки 01 квітня 2019 року складено акт, яким зафіксовано несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання з податка на додану вартість, визначеного в уточнених податкових деклараціях, в сумі 66138,60 грн. із затримкою до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач подав заперечення на вказаний акт, за результатами розгляду яких ГУ ДФС у м. Києві надано відповідь від 02 травня 2019 року, якою висновки акта перевірки залишено без змін. Ураховуючи викладене, відповідно до статті 126 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у м. Києві 07 травня 2019 року прийняло податкове повідомлення-рішення №0370431213 про застосування до позивача штрафа у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу у сумі 6613,86 грн. Рішенням ДФС України від 04 липня 2019 року про результати розгляду скарги податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення. Уважаючи податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з протиправності спірного рішення внаслідок недоведення податковим органом складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасної сплати суми грошового зобов`язання з податка на додану вартість. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - ПК України). Відповідно до підпункту 16.1.4 пункта 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. При цьому, податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Окрім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України). Водночас, згідно підпункта 49.18.1 пункта 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. Отже, законодавством передбачена можливість виправити помилки у вже поданій декларації платником податку. Якщо граничний строк подання податкової декларації за звітний період сплив, то платник податків може або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку. У такий спосіб платник податку самостійно визначає суму штрафу та сплачує її разом із сумою податкового зобов`язання. Як установлено судом, 05 грудня 2018 року позивачем були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень та вересень 2016 року, яким збільшено суму податку на додану вартість, яка підлягала сплаті на 250000,00 грн. та 316667,00 грн., а також, визначено суми штрафів, самостійно нарахованих у зв`язку з виправленням помилки у розмірі 7500,00 грн. та 9500,00 грн. У акті камеральної перевірки зазначено, що позивачем несвоєчасно, а саме 17 грудня 2018 року, сплачено суму грошового зобов`язання, зазначену в уточнюючому розрахунку, який подано 05 грудня 2018 року. Проте, платіжним дорученням від 05 грудня 2018 року, яке містить позначку банка про його проведення, підтверджено, що позивачем здійснено платіж в сумі 583667,00 грн. Аналогічна інформація надана банківською установою на ухвалу місцевого суду. Як убачається з копії картки платника податка на додану вартість - позивача, станом на 05 грудня 2018 року обліковувалась переплата у сумі 22977,25 грн. Однак, оплата за платіжним доручення у сумі 583667,00 проведена в картці 06 грудня 2018 року. Також, 06 грудня 2018 року податковим органом у картці відображено нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату платежу, визначеного уточненими розрахунками податкових зобов`язань з податка на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Саме відображення зазначених штрафних санкцій обумовило недостатність коштів для погашення грошових зобов`язань, визначених в уточнених розрахунках, разом зі штрафами. Колегія суддів наголошує, що податковим органом під час розгляду справи ані місцевим судом, ані судом апеляційної інстанції не наведено будь-яких доводів щодо правомірності відображення 06 грудня 2018 року у картці платника податка на додану вартість - позивача сум штрафних санкцій. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді В.П. Мельничук Я.М. Собків