Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/3111/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3111/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач Шурко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М., при секретарі Коцюбі Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендгруп" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лендгруп" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якому просило: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 1888 від 14.02.2019р. "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лендгруп"". Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав, що не перешкоджає апеляційному розгляду даної справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції 20.01.2019 ТОВ "Лендгруп" подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2018 року та згідно додатку № 3 якої "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" та рядка 20.2 декларації позивачем заявлено суму бюджетного відшкодування у розмірі 7 800 000, 00 грн. Згідно таблиці 2 додатку № 3 податкової декларації, від`ємне значення, за яким заявлено бюджетне відшкодування виникло в таких податкових періодах: листопад, грудень 2018 року. 14.02.2019 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві винесено наказ від 14.02.2019 № 1888 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лендгруп"", який прийнятий на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України у зв`язку з поданням ТОВ "Лендгруп" декларації з податку на додану вартість із сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податку за грудень 2018р. В пункті першому наказу, доручено провести перевірку з метою достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2018 року Підстава: доповідна записка Департаменту аудиту від 14.02.2019 № 1363/26-15-14-04-01. 19.02.2019 за адресою місцезнаходження позивача прибули посадові особи контролюючого органу з метою проведення перевірки на підставі вищезазначеного наказу. Водночас, 19.02.2019 складено акт № 281/26-15-14-04-01 "Про не допуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лендгруп"" згідно наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.02.2019 № 1888 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лендгруп"". З огляду на вищевикладене, позивач вважаючи вищезазначений наказ ГУ ДФС у м. Києві протиправним звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія судді зазначає наступне. Згідно з абз.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного наказу) визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини - платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Аналіз вказаної норми Податкового кодексу України дає підстави стверджувати, що перевірка за підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України має відмінність, застосування якої залежить від того, чи заявлено платником податку відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Якщо так, для проведення перевірки необхідна наявність підстав, визначених у розділі V цього Кодексу. Якщо бюджетне відшкодування не заявлено - така вимога відсутня. В свою чергу, у п. 200.11 ст. 200 ПК України встановлено, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: - за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; -з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу. Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки. Також відповідно до пункту 37 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України контролюючі органи не здійснюють документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлених платниками у звітних періодах, що настають після 1 липня 2015 року, крім випадків, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу. З 1 липня 2015 року до 1 січня 2017 року призупиняється дія підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, абзацу четвертого пункту 82.4 статті 82, пункту 200.11 статті 200 цього Кодексу, а також дія пункту 200.14 статті 200 цього Кодексу в частині проведення документальних позапланових виїзних перевірок. Аналіз наведених норм ПК України свідчить, що контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення документальної позапланової перевірки платника податку в разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ (пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України) і якщо розрахунок такої суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями. У такому разі перевірка від`ємного значення ПДВ (а не перевірка безпосередньо достовірності суми бюджетного відшкодування) не буде різною за своєю суттю за умови, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями. Як свідчать матеріали справи, від`ємне значення (зазначене в податковій декларації з ПДВ за грудень 2018 року) сформовано за операціями з придбання товарів/послуг за період після 01.01.2017, що підтверджується додатком № 2 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2018 року та інформацією з податкової декларації з ПДВ за грудень 2018 року. Тобто, від`ємне значення податку на додану вартість було сформовано позивачем за операціями після 1 січня 2017 року. Таким чином, в Головного управління ДПС у м.Києві не було жодної з вказаних у пункті 200.11 ПК України підстав для проведення документальної перевірки ТОВ "Лендгруп". З огляду на викладене, оскаржуваний наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 1888 від 14.02.2019р. "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лендгруп"" є протиправним, що і було вірно встановлено судом першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 195, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Василенко Я.М. Ганечко О.М. Повний текст постанови виготовлено 21.09.2020.