Постанова 4851 № 520/12773/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 р. Справа № 520/12773/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: П`янової Я.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.02.2020 по справі № 520/12773/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України ( далі МОУ, відповідач), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати п. 49 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_2 , в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду І групи з 29.03.2019, внаслідок травми, поранення пов`язаних з захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09 серпня 2019 року № 105 ( далі рішення МОУ від 09.08.2019 № 105) ; - зобов`язати МОУ вирішити питання щодо призначення та виплати йому як інваліду І групи з 29.03.2019, внаслідок травми, захворювання пов`язаних з захистом Батьківщини, одноразову грошову допомогу, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.11.1992 № 2011- XII ( далі Закон № 2011) та в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі Порядок № 975) з урахуванням раніше виплаченої суми, з розрахунку 400 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01.01.2019. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 49 рішення МОУ від 09.08.2019 №

105. Зобов`язано МОУ повторно розглянути заяву про призначення та виплату ОСОБА_1 як інваліду І групи з 29.03.2019, внаслідок травми, захворювання пов`язаних з захистом Батьківщини, одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону № 2011 та Порядку № 975, з урахуванням раніше виплаченої суми. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції МОУ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтуванням вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачем пропущено дворічний термін після первинного встановлення інвалідності ( первинно встановлено ІІІ групи інвалідності 24.01.2017, а повторний огляду із встановленням І групи відбувся 29.03.2019), а тому виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, в силу приписів ст. 16- 3 Закону № 2011 та п.

8. Порядку № 975 не здійснюється. Просив врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.08.2019 по справі 806/2187/18. 18.03.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду призначено до розгляду клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. 23.03.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду у задоволені клопотання відмовлено. 23.03.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу залишено без руху, у зв`язку уз несплатою судового збору. 23.04.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження після усунення недоліків відповідачем. 29.05.2020 клопотання представника відповідача про розгляду справи у відкритому судовому засіданні залишено без задоволення. 29.05.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку та призначено справу № 520/12773/19 до розгляду в порядку письмового провадження. 15.06.2020 на адресу суду позивача через свого представника адвоката Харченко Р.В., що діє на підставі ордеру про надання правової допомоги серія ЗП № 100827, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП № 001599, в якому просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорені сторонами. ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України з 2014 року по 30.03.2016. 27.08.2014 ОСОБА_1 одержав мінно-вибухову травму, ЗЧМТ, струс головного мозку, контузію головного мозку, при виконанні своїх обов`язків військової служби під час здійснення маршу в зоні проведення АТО, біля населеного пункту Комсомольське Старобешевського району Донецької області, під час обстрілу колони артилерійським та мінометним вогнем з боку незаконних збройних формувань, що підтверджується довідкою про обставини травми № 18/4047 від 24.11.2016. 06.01.2017 проведено засідання Військово - лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, у колишніх військовослужбовців, відповідно до витягу з протоколу № 6 якого: «травма (стійкі наслідки перенесеної мінно-вибухової травми, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку (27.08.2014), у вигляді посттравматичної гіпертонічної дисциркулярної енцефалопатії II ступеню з лікворно-гіпертензивним, вестибуло-атактичним, кохлеарним, цефалгічним, астено-невротичним синдромами, вегето-судиннимипароксизмами змішаного типу з синкопальними станами. Диссомнія. Логоневроз. Хронічний двобічний кохлеоневрит) - ушкодження сержанта запасу ОСОБА_1 , 1968 р.н, - так, пов`язана із захистом батьківщини. Захворювання: «Гіпертонічна хвороба II ступеню, Ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз. СН II - А ст., Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта. Спондилолістез. Грижа міжхребцевого диску. Дискогенний попереково-крижовий радикуліт. Двобічний коксартроз, ПФС II - III ст.», що підтверджуються виписними епікризами за результатами стаціонарного лікування так, пов`язані із захистом Батьківщини. 27.01.2017 довідкою до акту огляду медико-соціальною експертної комісії серії 12ААА №444918 ОСОБА_1 первинно встановлено ІІІ групу інвалідності та вказано, що травма і захворювання пов`язані із захистом Батьківщини, у звязку із чим призначено та виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 240000 грн, що підтверджується та не оспорюється сторонами. 29.03.2019 довідкою до акту огляду медико-соціальною експертної комісії серії 12ААА №980056 ОСОБА_1 за результатами повторного огляду встановлено І групу інвалідності із зазначаенням причини - захворювання, травма: Так, пов`язані із захистом Батьківщини, після чого ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися. За результатами розгляду вказаної заяви п. 49 протоколу № 105 від 09.08.2019 засідання Комісії МОУ позивачу відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги, оскільки зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Не погодившись з таким рішенням Комісії МОУ позивач звернувся до суду. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення занадто формально підійшов до його прийняття, не врахувавши поважність причин та незначний строк пропуску позивачем визначеного законом дворічного терміну, а тому враховуючи підтвердження причин інвалідності ОСОБА_1 травми і захворювання, що пов`язані із захистом Батьківщини, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги на підставі Закону № 2011. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Конституцією України, Законом № 2011 та Порядком №

975. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних Згідно з ч.1 ст.16 Закону №2011 одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Частиною 2 ст. 16 Закону №2011 встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога. Так, відповідно до п.4 ч.2 ст.16 Закону №2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (пп. 4 п. 2 ст.16 цього Закону). Частинами 2, 4 ст.16-3 наведеного Закону передбачено, що у випадках, передбачених пп. 4 - 9 п. 2 ст. 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Наведеним положенням абз.2 ч.4 ст.16-3 Закону № 2011 кореспондують норми п.8 Порядку №

975. З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2017 ОСОБА_1 первинно встановлено ІІІ групу інвалідності із зазначенням причини: захворювання, травма так, пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертної комісії серії 12ААА № 444918, яка міститься в матеріалах справи. Надалі 29.03.2019 за результатами повторного огляду позивачу встановлено І групу інвалідності та вказано причину: захворювання, травма. Так, пов`язані із захистом Батьківщини, що засвідчується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертної комісії серії 12ААА № 980056, копія якого зберігається у матеріалах справи. З огляду на викладені вище правові норми, та враховуючи, що ОСОБА_1 встановлено інвалідність, із подальшим встановленням вищої групи, у зв`язку із захворюванням та травмою, які отримані ним під час виконання обов`язків військової служби, колегія суддів дійшла висновку про наявність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги (її доплати), та погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення, яким відмовлено у проведенні такої доплати. Щодо посилання апелянта на пропуск позивачем дворічного терміну колегія суддів зазначає. Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо). Так, у п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України») та ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейский Суд з прав людини дійшов висновку, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду і встановлення інвалідності (меншого відсотка втрати працездатності). В даному випадку основним критерієм для призначення одноразової допомоги має слугувати той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров`я внаслідок перебування на військовій службі. З огляду на викладене вище колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість посилань апелента на пропуск позивачем дворічного терміну як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки пропуск строку є незначним, а прийняте відповідачем рішення фактично позбавило його права на отримання допомоги, яке він здобув, виконуючи конституційний обов`язок по захисту Батьківщини. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №825/1380/18, які з урахуванням ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує при вирішенні спірних правовідносин, та відхиляє доводи відповідача на необхідність застосування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.08.2019 по справі 806/2187/18, оскільки суд під час прийняття рішення по справі бере до уваги останню позицію Верховного Суду. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач занадто формально підійшов до його прийняття буз урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, що має наслідком його скасування, та задоволення позовних вимог щодо зобов`язання МОУ повторно розглянути заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплаченої суми. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерство оборони України - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року по справі № 520/12773/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Л.В. Любчич Судді(підпис) (підпис) Я.В. П`янова О.А. Спаскін