Постанова 4857 № 300/2802/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/2802/22 пров. № А/857/3044/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Ніколіна В. В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року у справі №300/2802/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,- суддя в 1-й інстанції - Кафарський В.В., час ухвалення рішення - 11.10.2022 року, місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення 11.10.2022 року, в с т а н о в и в: Романишин К. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом до відповідача - Міністерства оборони України, третя особа - Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача від 12 травня 2022 року про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини (II група) та зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 травня 2022 року та прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, що настала внаслідок травми, поранення, контузії, пов`язаної із захистом Батьківщини. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду у встановленому законом порядку заяви ОСОБА_1 від 02 травня 2022 року, яка зареєстрована 12 травня 2022 року, про призначення і виплату одноразової грошової допомоги. Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 травня 2022 року, яка зареєстрована 12 травня 2022 року, про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судовим рішенням у справі №300/2418/22 встановлено, що комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, при розгляді документів позивача дійшла правильного рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, а підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням II групи інвалідності немає. Таким чином, рішення комісії Міноборони про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги є законним та не скасованим. При цьому, позивач повторно звернувся до комісії Міноборони з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з тими ж документами, які вже були на розгляді комісії; нових документів до заяви про виплату ОГД у більшому розмірі позивач не надав; а надані ним документи про виплату ОГД у більшому розмірі вже були розглянуті комісією Міноборони, рішення комісії оформлено протоколом №190, яким відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому обставин повторної подачі документів на розгляд Комісії МОУ немає. Крім того, звертає увагу, що рішення Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року у справі №3-192/2020 (465/20) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а остання не містить положень, які б поширювали свою дію на правовідносини, що виникли до набрання чинності. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що дізнавшись про визнання неконституційним п.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він 02 травня 2022 року звернувся з документами до відповідача про виплату одноразової грошової допомоги, оскільки підстави, які буди підставою для відмови, відпали. Однак відповідачем повернуто документи без прийняття будь-якого рішення, що суперечить чинному законодавству. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням, виданим Департаментом соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради від 04 листопада 2021 року серії НОМЕР_1 (а.с. 6). Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №401239 від 09 жовтня 2019 року ОСОБА_1 під час первинного огляду встановлена III група інвалідності, яка настала внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини (а. с. 7). У зв`язку із встановленням позивачу III групи інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов`язаної з захистом Батьківщини, останньому нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 480250,00 грн, що не заперечується сторонами. Після повторного огляду позивачу з 21 жовтня 2021 року встановлена II група інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №414128 від 03 листопада 2021 року (а.с. 8). За результатами розгляду поданих позивачем документів комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення від 16 грудня 2021 року №190, оформлене протоколом засідання комісії. Відповідно до вказаного рішення позивачу відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги з тих підстав, що згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулась, протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Зміна групи інвалідності у заявника відбулася понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності (а.с. 11). Позивач 02 травня 2022 року через Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повторно звернувся із заявою з проханням виплатити одноразову грошову допомогу, у зв`язку із травмою пов`язаною із захистом Батьківщини, яка зареєстрована 12 травня 2022 року (а.с. 9). ОСОБА_1 листом Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 16 червня 2022 року №9/1/902 повідомлено, що Департаментом фінансів Міністерства оборони України від 12 травня 2022 року №248/368/огд повернуто документи позивача без реалізації, оскільки 16 грудня 2021 року документи позивача розглядались Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в результаті чого прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. Оскільки нових обставин у представлених документах не виявлено, то підстав для повторної подачі документів на розгляд Комісії немає (а.с. 10). Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся у суд з цим позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, повертаючи листом від 16 червня 2022 року №9/1/902 документи позивача без прийняття будь-якого рішення, передбаченого п.13 Порядку №957 у зв`язку з відсутністю нових обставин для повторного розгляду заяви про виплату одноразової грошової допомоги, вчинив протиправну бездіяльність, при цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка відповідачем при розгляді нової заяви, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення одноразової грошової допомоги, тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення і виплату одноразової грошової допомоги позивачу. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. За змістом ст.41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до п.4 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. Згідно з п. «б» ч.1 ст.16-2 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи. За змістом ч.2, 4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Відповідно до ч.9 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання вказаної норми Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25 грудня 2013 року №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975), який врегульовує питання пов`язані з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Згідно з пп.2 п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності. За змістом листа Міністерства охорони здоров`я України від 27 квітня 2016 року №16.06- 16/625-16/10515 днем встановлення ступеня втрати працездатності, інвалідності, у розумінні підпункту 4 частини 2 статті 16 Закону та пункту 3 Порядку, вважається дата проходження громадянином первинного огляду МСЕК. Дата підвищення групи інвалідності не може вважатися днем встановлення інвалідності. Відповідно до п.27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 критеріями для встановлення інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності. Ступінь втрати здоров`я визначається у відсотках втрати працездатності (групи інвалідності). Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 09 жовтня 2019 року встановлено первинно ІІІ групу інвалідності, а II групу інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі встановлено 03 листопада 2021 року, тобто більше ніж через два роки після встановлення первинної групи інвалідності. При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду. Передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року, а зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після). Разом з тим, Конституційний Суд України дійшов висновку, що в разі запровадження Законом одноразової грошової допомоги та фактичного перерахунку її розміру у зв`язку з погіршенням стану здоров`я особи відповідне законодавче регулювання порядку реалізації цього права має бути сумісним з Конституцією України, зокрема втілювати її засадничі цінності. Конституційний Суд України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (справа про посилений соціальний захист військовослужбовців) 06.04.2022 №1-р(ІІ)/2022 у справі №3-192/2020 (465/20) ухвалив: визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ зі змінами; пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII зі змінами, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, вимога п.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ зі змінами щодо повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності втратила чинність з 06 квітня 2022 року. Зі змісту ст.17, 65 Конституції України вбачається, що громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції; тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018). З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України. Військовослужбовці, інші громадяни, які залучені до виконання обов`язків оборони держави, виконують обов`язок щодо захисту Вітчизни у Збройних Силах України та інших військових формуваннях не заради отримання спеціальних статусів, зокрема привілеїв, пільг чи компенсацій. Водночас припис частини п`ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов`язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей, що поширюється не тільки на спеціальні пенсії та допомогу для них, а й підтримку у сфері охорони здоров`я, освіти, а також наданні житла та спеціальних підтримчих заходів під час їх переходу до цивільного життя. Виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до ч.4 ст.7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку, суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. Таким чином, з врахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням вищевказаних норм права та положень Конституції України застосування до позивача пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є неправомірним. Разом з тим, Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Згідно з п.13 Порядку №975 розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження відповідних документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею. а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання. Як вбачається з матеріалів справи, 02 травня 2022 року ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із травмою пов`язаною із захистом Батьківщини, яка зареєстрована 12 травня 2022 року (а.с. 9). При цьому, Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки листом від 16 червня 2022 року №9/1/902 повідомив позивача, що Департаментом фінансів Міністерства оборони України від 12 травня 2022 року №248/368/огд повернуто його документи без реалізації, оскільки 16 грудня 2021 року документи позивача розглядались Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в результаті чого прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Пунктом 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 8 Поряду призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Оскільки нових обставин у представлених документах не виявлено, то підстав для повторної подачі документів на розгляд Комісії немає (а.с. 10). Таким чином, з врахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не було прийнято рішення відповідно до вимог п.13 Порядку №957 у встановленому законодавством порядку. Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на те, що дія рішення Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року у справі №3-192/2020 (465/20) не поширюється на спірні правовідносини, оскільки такі виникли до набрання чинності таким рішенням та зазначає, що спірні правовідносини виникли з моменту звернення ОСОБА_1 із заявою до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а саме: 02 травня 2022 року. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що уповноваженим органом для призначення одноразової грошової допомоги є Міністерство оборони України, до компетенції якого входить розгляд документів та суд не може перебирати на себе компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення одноразової грошової допомоги. Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, повертаючи листом від 16 червня 2022 року №9/1/902 документи позивача без прийняття будь-якого рішення, передбаченого п.13 Порядку №957 у зв`язку з відсутністю нових обставин для повторного розгляду заяви про виплату одноразової грошової допомоги, вчинив протиправну бездіяльність, при цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення одноразової грошової допомоги, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення і виплату одноразової грошової допомоги позивачу. Доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Крім того, колегія суддів зауважує що, оскільки рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року у справі №300/2802/22 в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується позивачем в апеляційному порядку, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-А, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321,322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року у справі №300/2802/22 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 17 липня 2023 року.