Постанова 4873 № 910/436/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" вересня 2020 р. Справа№ 910/436/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ходаківської І.П. суддів: Демидової А.М. Владимиренко С.В. за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М. за участю представників сторін: від позивача: не з`явився від відповідача: Ганченко М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2020 (повний текст рішення складено та підписано 01.06.2020) у справі № 910/436/20 (суддя С.О. Турчин) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ КОМПРЕСОРНОГО І ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" до Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про стягнення 328 936,58 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. В січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ КОМПРЕСОРНОГО І ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про стягнення 328936,58 грн., яких: 256757,96 грн. - інфляційні втрати, 72178,62 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором закупівлі №1708000001 від 31.07.2017 в частині своєчасної оплати за поставлений товар. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2020 у справі №910/436/20 позов задоволено частково, з Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ КОМПРЕСОРНОГО І ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" стягнуто 77378,72 грн інфляційних втрат, 68632,37 грн 3% річних та судовий збір у сумі 2190,14 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що вимоги частини другої статті 625 ЦК України мають імперативний характер. Наведеною правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені частиною другою статті 625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено. Врахувавши зазначене, а також дослідивши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що при розрахунку позивачем не враховані приписи ст.253, ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України та не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування трьох процентів річних, а відтак позов задоволено частково. Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів. Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2020, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних відмовити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 530, 538, 611, 628, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України без дослідження усіх істотних обставин справи, оскільки судом не враховано те, що умовами договору було передбачено проведення оплати після отриманні усього товару. Позиції інших учасників. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скарну, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020 справу №910/436/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М. , Владимиренко С.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 поновлено Акціонерному товариству "УКРТРАНСГАЗ" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2020 у справі №910/436/20. Відкрито апеляційне провадження у справі № 910/436/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 02.09.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 розгляд справи відкладено на 23.09.2020. У судове засідання 23.09.2020 з`явився представник скаржника, який надав свої пояснення по суті спору, просив його апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю. У судове засідання 23.09.2020 представник позивача не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відповідною відміткою про одержання. Неявка представника позивача у судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України). Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин. Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору закупівлі від 31.07.2017 №1708000001, укладеного між ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Прикарпаттрансгаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ КОМПРЕСОРНОГО І ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" останнє взяло на себе зобов*язання протягом терміну дії цього договору поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар - насоси та компресори (станція компресорна гвинтова пересувна) у порядку і на умовах, визначених даним договором. Згідно з п. 2.1. договору, ціна, кількість та асортимент продукції, що поставляється, відповідно до специфікації (додаток 1). Додатком № 1 до вказаного договору сторонами узгоджено поставку станції компресорної гвинтової пересувної ВВП-12/7 У1 в кількості 28 штук. Загальна сума договору становить 17409000,00 грн, в т.ч. ПДВ 2901500,00 грн (п. 2.2. договору). Пунктом 4.1. договору передбачено зобов`язання постачальника поставити товар, який є новим, не був в експлуатації, належить йому на праві власності, не знаходиться під заставою чи арештом, в строки не пізніше 30-ти календарних днів з моменту отримання рознарядки від покупця але в будь-якому випадку не пізніше 01.04.2018. Пунктом 4.2 договору встановлено, що поставка продукції виконується транспортом постачальника та підтверджується наступними документами: а) товарно-транспортна накладна; б) накладна на кількість, ціну та асортимент продукції на ім`я покупця; в) податкова накладна. Датою поставки вважається дата підписання представником покупця накладної (4.4. договору). Місце поставки: постачальник здійснює поставку товару, зазначеного в специфікації, згідно рознарядки від покупця в місця призначення територією України відокремленим підрозділам покупця (п.4.3. договору). За положеннями п. 5.1. договору оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника протягом 95 (дев`яноста п`яти) днів після поставки товару на склад покупця. У пункті 7.1. договору визначено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. В п. 7.6 договору зазначено про домовленість сторін, що три відсотки річних на суму боргу за порушення строку здійснення розрахунків та інфляція на суму боргу не нараховуються. Відповідно п. 9.1. договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання зобов`язань, але в будь-якому випадку до 01.04.2018. Листом № 2601ВИХ-18-337 від 21.02.2018 відповідач направив рознарядку на відвантаження продукції за договором (отримана позивачем 26.02.2018, вх. № 15/000-002628). На виконання умов зазначеного вище договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17 409 000, 00 грн з ПДВ, що підтверджується копіями видаткових накладних: від 12.03.2018 № 44 на суму 621 750, 00 грн, від 15.05.2018 № 63 на суму 621 750, 00 грн, від 17.05.2018 №66 на суму 1 243 500, 00 грн, від 17.05.2018 № 65 на суму 621 750, 00 грн, від 18.07.2018 № 94 на суму 621 750, 00 грн, від 18.07.2018 № 95 на суму 621 750, 00 грн, від 18.07.2018 № 96 на суму 621 750, 00 грн, від 18.07.2018 №97 на суму 621 750, 00 грн, від 18.07.2018 № 98 на суму 621 750, 00 грн, від 31.07.2018 №105 на суму 621 750, 00 грн, від 09.11.2018 № 157 на суму 621 750, 00 грн, від 11.12.2018 № 168 на суму 621 750, 00 грн, від 11.12.2018 №170 на суму 621 750, 00 грн, від 12.12.2018 №172 на суму 1 865 250, 00 грн, від 13.12.2018 № 171 на суму 621 750, 00 грн, від 13.12.2018 №173 на суму 621 750, 00 грн, від 13.12.2018 №174 на суму 621 750, 00 грн, від 13.12.2018 №175 на суму 621 750, 00 грн, від 26.12.2018 №181 на суму 621 750, 00 грн, від 29.12.2018 № 183 на суму 3 108 750, 00 грн. Відповідач здійснив оплату поставленого позивачем товару згідно із платіжними дорученнями від 29.10.2018 на суму 1 243 500, 00 грн, від 29.10.2018 на суму 1865250,00 грн, від 26.12.2018 на суму 3730500,00 грн, від 27.03.2019 на суму 1865250 грн, від 26.03.2019 на суму 621750 грн, від 09.04.2019 на суму 1865250 грн, від 23.04.2019 на суму 1032884,00 грн, від 24.04.2019 на суму 1454116,00 грн, від 25.04.2019 на суму 621750,00 грн, від 29.10.2019, від 12.08.2019 на суму 377203,34 грн, від 29.10.2019, від 30.09.2019 на суму 200000,00 грн, від 24.09.2019 на суму 731546,66 грн, від 07.10.2019 на суму 150000,00 грн, від 09.10.2019 на суму 150000,00 грн, від 16.10.2019 на суму 150000,00 грн, від 15.10.2019 на суму 150000,00 грн, від 23.10.2019 на суму 150000,00 грн, від 24.10.2019 на суму 150000,00 грн, від 28.10.2019 на суму 900000,00 грн, що підтверджує прострочення відповідачем зобов`язань з своєчасної оплати за товар. Звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначив, що відповідач оплату поставленого позивачем товару здійснив у повному обсязі, однак із порушенням строків, встановлених умовами договору, у зв`язку із чим позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 256 757, 96 грн та 3 % річних у сумі 72 178, 62 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи. Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами частини першої статті 230 ГК України, пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Факт несвоєчасної оплати поставленого позивачем товару підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем. При цьому апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що не поставлення всього товару, не змінює узгодженого сторонами строку проведення розрахунків за уже поставлений товар, та не є відкладальною умовою, чи умовою, з якою пов`язується можливість належної оплати, оскільки товар відповідачем був отриманий без зауважень та заперечень, а видаткові накладні підписані обома сторонами. До того ж, п. 5.1 договору, на який посилається відповідач, не містить застереження, що оплата повинна проводитись тільки після отримання усього визначеного договором товару. Також правомірно, місцевим господарським судом не взято до уваги умови договору, передбачені у пункті 7.6. про те, що три відсотки річних на суму боргу за порушення строку здійснення розрахунків та інфляція на суму боргу не нараховуються, оскільки вимоги частини другої статті 625 ЦК України мають імперативний характер. Наведеною правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені частиною другою статті 625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено. (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №914/479/19). З урахуванням зазначеного вище, а також врахувавши те, що з огляду на приписи ст.253, ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування трьох процентів річних, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці, господарський суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про часткове задоволення позову, здійснивши перерахування суми стягнення з огляду на зазначені приписи закону. Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на приписи ч. 3 ст. 538 ЦК України, як на правову підставу для зупинення виконання свого обов`язку з оплати товару, слід зазначити таке. Статтею 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок. Відповідно до ч. 1 ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовами договору закупівлі (пункт 5.1) передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється шляхом оплати за поставлений товар протягом 95 календарних днів після поставки товару на склад. Водночас, умовами цього договору не передбачено обов`язкової поставки всього товару (одночасно і у повному обсязі). Отже, грошове зобов`язання підлягало виконанню відповідачем у строк, визначений умовами договору. Як підтверджено матеріалами справи, товар був отриманий відповідачем без зауважень та заперечень окремими партіями, що не суперечить умовам договору, відповідні видаткові накладні підписані з боку обох сторін. Непоставка всього товару не змінює узгодженого сторонами строку проведення розрахунків за уже поставлений товар та не є відкладальною умовою, чи умовою, з якою пов`язується можливість належної оплати за встановлених обставин справи. Крім того, дії позивача щодо несвоєчасної поставки товару за договором закупівлі були предметом розгляду іншої господарської справи № 907/532/18. З урахуванням наведеного, посилання відповідача на те, що позивач не виконав свого обов`язку з поставки товару в повному обсязі, що є підставою для зупинення виконання його обов`язку з оплати товару, судом не приймаються, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм ст. 538 ЦК України та умов договору. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Отже, у зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні. Судові витрати. Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника відповідно до вимог ст. 129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2020 у справі №910/436/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2020 у справі № 910/436/20.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ".

5. Матеріали справи № 910/436/20 повернути до господарського суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України. Повний текст судового рішення складено - 28.09.2020. Головуючий суддя І.П. Ходаківська Судді А.М. Демидова С.В. Владимиренко