Постанова 4819 № 664/2975/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2020 року м. Херсон Справа №664/2975/19 Провадження № 22-ц/819/1182/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач), судді: Базіль Л.В., Приходько Л.А., секретар судового засідання: Дундич А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21 травня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Сіденка С.І., у цивільній справі за позовом Аакціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 11 квітня 2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 12000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві позичальник підтвердила, що анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, та Тарифами Банку, які опубліковані на сайті банку http://privatbank.ua, складає укладений між сторонами кредитний договір. В порушення взятих на себе зобов`язань позичальник умови договору належним чином не виконувала, у зв`язку з чим допустила утворення заборгованості, яка станом на 25 вересня 2019 року становить 50704,78грн., з яких: 20662,05грн. заборгованість за тілом кредиту, 11178,99грн. заборгованість за простроченим тілом; 15396,33грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 576,71грн. пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100грн.; 500,00грн штраф (фіксована частина) та штраф (процентна складова) у розмірі - 2390,70грн., яку банк просив стягнути з відповідача, а також судові витрати по справі у сумі 1921,00грн. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 травня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 11 квітня 2011 року у розмірі 31841,04грн., а також судові витрати по справі у сумі 1206,20грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду від 21 травня 2020 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Скарга мотивована тим, що нею визнавалася заборгованість лише в частині 14069,69грн., яка була нарахована позивачем станом на 31 травня 2015 року. Після цієї дати, а саме з 01 червня 2015 року по 25 вересня 2019 року банком не надано доказів пролонгації договірних правовідносин та вчинення відповідачем дій щодо користування та часткового погашення кредитної заборгованості. Крім того, відповідач просила застосувати строки позовної давності. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з підстав викладених у скарзі. Представник АТ КБ «Приватбанк» до суду не з`явилася, у поданій заяві просила провести розгляд справи у її відсутність. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 11 квітня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 2000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.12, 13). Своїм підписом у заяві відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, складає договір про надання банківських послуг. До позовної заяви банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000043608703 та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку». Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача перед АТ КБ «ПриватБанк» станом на 25 вересня 2019 року становить 50704,78грн., з яких: 20662,05грн. заборгованість за тілом кредиту, 11178,99грн. заборгованість за простроченим тілом; 15396,33грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 576,71грн. пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100грн.; 500,00грн штраф (фіксована частина) та 2390,70грн. - штраф (процентна складова). Частково задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що стягненню підлягає заборгованість у розмірі 31841,04грн., оскільки нарахування пені та штрафів заявою не передбачено, а банк, в свою чергу, не довів, що існували інші умови, зокрема, щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у встановлених позивачем розмірах та порядку їх нарахування. З матеріалів справи встановлено, що дійсно ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк». Разом з цим матеріали справи містить довідку про умови кредитування, в якій визначена та погоджена сторонами процентна ставка за користування кредитними коштами, а також неустойка (штраф, пеня) за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (а.с.13). Довідка підписана відповідачем по справі, доказів на спростування цих обставин ОСОБА_1 не надано. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки АТ КБ «Приватбанк» з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та штрафів погодився, не оскаржувавши його в апеляційному порядку, правомірність рішення в цій частині, у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України, судом апеляційної інстанції не перевіряється. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. З матеріалів справи вбачається, що договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк. Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» від 19 лютого 2020 року №30.1.0.0/2 20191011/0008 ОСОБА_1 , згідно кредитного договору б/н від 11 квітня 2011 року, було видано кредитні картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , остання з яких має термін дії до травня 2022 року, а відтак доводи апеляційної скарги про те, що строк дії договору закінчився 11 квітня 2013 року є необґрунтованими, з огляду на те, що відповідач неодноразово отримувала кредитні картки за кредитним договором б/н від 11 квітня 2011 року, а отже договірні правовідносини пролонгувалися. Також кредитною випискою встановлено, що відповідач з 2015 по 2019 роки користувалася наданими кредитними коштами, частково здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором та їй неодноразово було збільшено кредитний ліміт. Ці обставини ОСОБА_1 не спростовано та зворотнього не доведено. Відповідно доч.2 ст. 530 ЦК України строк виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником повернення кредитних коштів у розміру їх фактичного отримання у межах кредитного ліміту. Згідно наданого банком розрахунку заборгованість за тілом та простроченим тілом кредиту становить 31841,04грн., яку банк обраховував пославшись на те, що кредитний ліміт неодноразово збільшувався та на час звернення з позовом становив 12000,00грн. З урахуванням цих обставин, колегія суддів критично ставиться до нарахованої банком заборгованості та вважає за необхідне прийняти до уваги виписку з розрахункових карт ОСОБА_1 , яка згідно з Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 12.04.2012р. № 578/5 має статус первинного документу щодо виконання сторонами договірних зобов`язань та надана позивачем, як письмовий доказ на підтвердження заявлених позовних вимог щодо розміру заборгованості, що підлягає стягненню із позичальника. Аналіз виписок по картках свідчить, що встановлений кредитний ліміт неодноразово змінювався, а саме починаючи з 11 квітня 2011 року становив 2260грн.(1960,00+300,00); із 26 травня 2011 року становив 2160,00грн.; з 22 серпня 2011 року - 2700,00грн.; із 09 лютого 2015 року 2000,00грн; із 18 грудня 2017 року кредитний ліміт збільшений до 12000,00грн.; із 31 липня 2018 року кредитний ліміт знижено до 7000,00грн.(а.с.75-83). Таким чином, протягом строку дії кредитного договору від 11 квітня 2011 року кредитний ліміт наданий ОСОБА_1 не перевищував 12000,00грн., а отже твердження позивача про те, що розмір заборгованості за тілом кредиту становить 31841,04грн. колегія суддів вважає необґрунтованим. Суд першої інстанції наведені фактичні обставини не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 31841,04грн. у межах кредитного ліміту 12000,00 грн., що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. З огляду на наведене, а також з врахуванням положень ст. 256 ЦК України щодо застосування строків позовної давності, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції, шляхом зменшення розміру присудженої до стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором з 31841,04грн. до 12000,00грн. В решті рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а відтак згідно ст.367 ч.1 ЦПК України не було предметом апеляційного розгляду. Згідно положень ч.13 ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову та апеляційної скарги, зміні підлягає судовий збір стягнутий судом першої інстанції на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» з ОСОБА_1 з 1206,20грн. до 453,35грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог 23,6%). Крім того, враховуючи, що ухвалою Херсонського апеляційного суду від 07 серпня 2020 року апеляційний суд відстрочив ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2881,50грн.(1921,00грн. х 150%) до ухвалення апеляційним судом судового рішення у справі, а отже в порядку частини першої статті 141 ЦПК України, підлягає розподілу судовий збір за її подання пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, як апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково (62,3%), то з останньої на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1086,33грн.(37,7%), в свою чергу з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1795,17грн.(2881,50грн.-1086,33грн.), що підлягав сплаті при поданні відповідачем апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21 травня 2020 року змінити, зменшивши розмір присудженої до стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором з 31841,04грн. до 12000,00грн. Це ж рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судового збору у розмірі 1206,20грн. змінити, зменшивши суму, що підлягає стягненню до 453,35грн. Стягнути зАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збіру сумі 1795,17грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1086,33грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч. 3 ст. 389, п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України. Повний текст постанови складений 25 вересня 2020 року. Головуючий: В.О. Бездрабко Судді: Л.В. Базіль Л.А. Приходько