Постанова 4811 № 461/8466/19

Справа № 461/8466/19 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є. Провадження № 22-ц/811/4020/19 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. Категорія:84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючої - судді Копняк С.М., суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В. секретар Жукровська Х.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Максимишин Ірини Богданівни на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 листопада 2019 року, постановлену в складі головуючого судді РадченкаВ.Є., щодо забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Львів», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христини Миколаївни, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Домусгруп» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - в с т а н о в и л а: 04 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з указаним позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Львів», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимогна предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христини Миколаївни, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Домусгруп» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. У цей же день ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила:

1. Заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Білецькому Ігорю Мироновичу (посвідчення приватного виконавця № 0324 від 29.03.2019 року) та державному підприємству «СЕТАМ» (Ідентифікаційний код юридичної особи: 9958500; місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6) здійснювати будь-які дії щодо відчуження (проведення електронних торгів) нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

2. Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христини Миколаївни № 2840, виданого 30.09.2019 року про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 28,4 кв.м.

3. Заборонити Публічному акціонерному товариству Акціонерно-комерційному банку «Львів» (Ідентифікаційний код юридичної особи - 09801546; адреса: 79008, м. Львів, вул. Сербська, буд. 1) вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. В обґрунтування поданої заяви покликалась на те, що 23.10.2019 року на вебсайті ДП «СЕТАМ» опубліковано інформаційне повідомлення про електронні торги - номер лоту 383563; характеристика лоту - двокімнатна квартира загальною площею 28,4 кв.м., житловою площею 18,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 . Інформаційне повідомлення містить інформацію про дату проведення аукціону - 22 листопада 2019 року. Позивач зазначає, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову пояснюється вчиненням приватним виконавцем та ДП «СЕТАМ» дій, спрямованих на реалізацію нерухомого майна, належного позивачу на праві приватної власності, що призведуть до вибуття із власності нерухомого майна. Невідкладність вжиття заходів забезпечення позову обумовлена тим, що електронні торги з продажу майна призначено на 22.11.2019 року - в разі невжиття заходів забезпечення позову, нерухоме майно буде відчужене третій особі ще до вирішення спору по суті, що унеможливить захист порушеного права в межах справи за позовом ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Тому просила заяву задовольнити. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06 листопада 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з даною ухвалою, представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Максимишин І.Б. оскаржила таку в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що звернулась в суд з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержателем ПАТ КБ «Львів» розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки з електронних торгів, інформація про які розміщена на веб-сайті ДП «СЕТАМ». Безпосереднім наслідком проведення електронних торгів стане вибуття із власності ОСОБА_1 належного їй нерухомого майна. В результаті невжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ПАТ АКБ «Львів» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, нерухоме майно, на яке звернуто стягнення на підставі виконавчого напису, буде реалізованим на електронних торгах ще до моменту розгляду судом справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню по суті та прийняття судом рішення. В такому випадку задоволення судом немайнової вимоги позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не відновить порушеного права позивача, остання не зможе захистити своє порушене право в межах одного судового провадження без нових звернень до суду. Відтак, заборона вчинення приватним виконавцем та ДП «Сетам» будь-яких дій щодо реалізації нерухомого майна унеможливить реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів 22.11.2019 року, а зупинення стягнення на підставі виконавчого напису унеможливить вчинення приватним виконавцем будь-яких інших дій в межах виконавчого провадження, спрямованих на примусове виконання виконавчого напису. Зазначає, що з огляду на положення Договору іпотеки, стягувач має право реалізувати предмет іпотеки вказаними в договорі способами. Дії стягувача, спрямовані на примусове виконання виконавчого напису, свідчать про спрямованість дій стягувача на звернення стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про можливе вчинення в подальшому ПАТ АКБ «Львів» й інших дій, передбачених Договором іпотеки, спрямованих на реалізацію нерухомого майна. У зв`язку з наведеним просить ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 листопада 2019 року скасувати, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити повністю. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно із ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Ухвалою про призначення справи до розгляду в апеляційному суді від 29 січня 2020 року вирішено проводити розгляд справи з повідомленням учасників справи, без їх виклику. Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦПК України, розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Ураховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи окрім направлення повідомлень також шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, учасники в суд апеляційної інстанції не з`явились. Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, справа розглядається з повідомленням учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Згідно із частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає лише частково. Відмовляючи в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній справі, суд першої інстанції виходив з неспівмірності заявлених позовних вимог із заходами, вказаними у заяві позивача про забезпечення позову. Позивачем не наведено достатніх підстав для забезпечення позову, не вказано відомостей, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову. З правильністю та обґрунтованістю висновків суду першої інстанції колегія суддів погоджується лише частково з огляду на наступне. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України). Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення ст.ст.18,153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Отже, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом ст.ст. 149-153 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені статтею 150 цього Кодексу. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Разом з тим у цивільному процесуальному кодексі встановлено систему захисту прав особи, у разі вирішення питання заходів забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від заявника пропозиції щодо зустрічного забезпечення; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Надані матеріали справи свідчать про те, що з 07 жовтня 2019 року на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого напису №2840, виданого 30 вересня 2019 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. про стягнення звернення стягнення на нерухоме майно зі всіма його приналежностями, а саме квартиру АДРЕСА_2 , що складається з двох кімнат житловою площею 18,4 м.кв. та кухні, загальною площею 28,4 м.кв.; до квартири належить комора в підвалі площею 5 м.кв.; реєстраційний номер майна: 35996067, яке належить Іпотекодавцю майновому поручителю, ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 17.02.2012 ОСОБА_2 , в рахунок погашення заборгованості в розмірі 1 677124 грн. 07 коп.(а.с.16). Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. від 07 жовтня 2019 року накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме, квартиру, реєстраційний номер 35996067, місцезнаходження: АДРЕСА_3 . Згідно відомостей з сайту Державного підприємства «Сетам» зазначене нерухоме майно є предметом електронних торгів в межах виконавчого провадження №60252571, що призначені на 22 листопада 2019 року. За приписами п. п. 2, 6 ч. 1 ст. 150, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку; заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась в суд з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Виконавчий напис пред`явлено до виконання. Таким чином, між сторонами дійсно виник спір, а саме позивачем, яка є боржником у виконавчому провадженні, оскаржується виконавчий документ. Зважаючи на те, що спір стосується виконавчого напису, який є виконавчим документом, позивачем заявлено позовну вимогу про визнання його таким, що не підлягає виконанню, при цьому виконавцем призначено електронні торги з реалізації майна, що є предметом виконавчого напису, тобто існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, колегія суддів вважає, що такий захід забезпечення позову відповідає позовним вимогам та є співмірним з ними. В матеріалах справи відсутні докази, що такий захід забезпечення позову буде перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку. Вимоги ж заявниці про забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Білецькому І.М. та державному підприємству «СЕТАМ» здійснювати будь-які дії щодо відчуження (проведення електронних торгів) нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, до задоволення не підлягають, оскільки охоплюються заходом забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку. Тому колегія суддів приходить до висновку, що у цій частині судом першої інстанції відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову з помилкових підстав. В той же час колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про неспівмірність заходу забезпечення позову шляхом заборонити Публічному акціонерному товариству Акціонерно-комерційному банку «Львів» вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності із заявленими позовними вимогами. Так, з огляду на положення Договору іпотеки, стягувач має право реалізувати предмет іпотеки вказаними в договорі способами. Дії стягувача, спрямовані на примусове виконання виконавчого напису, який оскаржується в судовому порядку і про зупинення стягнення на підставі якого прийшла колегія суддів. Підстави забороняти можливе вчинення в подальшому ПАТ АКБ «Львів» інших дій, передбачених Договором іпотеки, спрямованих на реалізацію нерухомого майна, в межах даного спору відсутні, оскільки виходять за межі предмету спору. Пунктами першим та другим частини першої ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції в частині відмови у забезпеченні позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку невідповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, колегія судді приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали в цій частині з постановленням нової про задоволення заяви про забезпечення позову у цій частині Висновки суду першої інстанції в частині відмови у забезпеченні позову шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Білецькому І.М. та державному підприємству «СЕТАМ» здійснювати будь-які дії щодо відчуження (проведення електронних торгів) нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, також не відповідають обставинам справи. Колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції у цій частині та постановлення нової про відмову у задоволенні цієї вимоги з підстав викладених у мотивувальній частині цієї постанови. Висновки суду першої інстанції в частині відмови у забезпеченні позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству Акціонерно-комерційному банку «Львів» вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності є вірними, тому в цій частині ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін. Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст даної постанови складено 28 вересня 2020 року. Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.п. 1, 2, 375, 376, 381-384, 390, 393 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Максимишин Ірини Богданівни задовольнити частково. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 листопада 2019 року в частині відмови у забезпеченні позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса та в частині відмови у забезпеченні позову шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Білецькому І.М. та державному підприємству «СЕТАМ» здійснювати будь-які дії щодо відчуження (проведення електронних торгів) нерухомого майна - скасувати та постановити у цій частині нову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову здовольнити частково. Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христини Миколаївни № 2840, виданого 30.09.2019 року про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: кв. АДРЕСА_2 , загальною площею 28,4 кв.м. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Білецькому І.М. та державному підприємству «СЕТАМ» здійснювати будь-які дії щодо відчуження (проведення електронних торгів) нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності відмовити. В решті ухвалу суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 28 вересня 2020 року. Головуюча Копняк С.М. Судді: Бойко С.М. Ніткевич А.В.