Постанова 4811 № 462/5214/25

Справа № 462/5214/25 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л Провадження № 22-ц/811/4356/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Цяцяк Р.П., судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О., за участю секретаря Якимчук Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Струс Наталії Ярославівни, представника ОСОБА_1 , на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 12 грудня 2025 року, В С Т А Н О В И В: У липні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Військова частина НОМЕР_1 , у якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить стягнути із відповідача на користь позивачки 1 470 437 грн. 81 коп. виплаченого грошового забезпечення за ОСОБА_3 , як безпідставно набуті кошти. Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 02 вересня 2025 року відкрито провадження у справі. У грудня 2025 року представник позивачки подав до суду заяву про забезпечення вищезгаданого позову в порядку ст. 151 ЦПК України (а.с. 16-21). Оскаржуваною ухвалою заяву представника позивачки про забезпечення позову задоволено. В порядку забезпечення позову накладено арешт на рухоме та нерухоме майно відповідача та грошові кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках відповідача ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах ціни позову 1470437,81 гривень. Визначено стягувачем за ухвалою: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ). Визначено боржником за ухвалою: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) (а.с. 29-30). Згадану ухвалу оскаржила представниця відповідача. Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Вважає, що суд при винесенні оскаржуваної ухвал не врахував, «що зазначений вид забезпечення позову є необґрунтований позивачем відносно того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а суд не пересвідчився як в цьому, так і в тому, що мається невідповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам а саме стягнення безпідставно набутих коштів», а тому вважає, що рішення суду в частині скасування заходів забезпечення позову підлягає скасуванню. Зазначає, що забезпечення позову та накладення арешту на пенсійний рахунок чи рахунок, де відповідач отримує виплату, як батько, після загиблого сина, є неспівмірним позовним вимогам позивача (а.с. 34-37). 12 січня 2026 року представник позивачки ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу представниці відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін (а.с. 55-62). Представник апелянта подала до суду заяву про апеляційний розгляд справи без участі апелянта та його представника (а.с. 145-147). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд виходив з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали колегія суддів виходить з наступного. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). З огляду на викладене, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Колегія суддів виходить з того, що забезпечення позову є процесуальним питанням, тому перевіряючи законність оскаржуваної ухвали не приймає до уваги доводи апеляційної скарги та відзиву на таку, які стосуються суті спірних правовідносин, а саме: сплати відповідних коштів позивачкою чи виконання договірних зобов`язань відповідачем, оскільки таким буде надана правова оцінка при розгляді справи по суті. Статтею 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» міститься роз`яснення про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Види забезпечення позову, які можуть застосовуватися судом, визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України. Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Підставність заяви про забезпечення позову повинна бути доведена заявником з врахуванням вимог ст. 12 ЦПК України. Разом з цим, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи чи підставність позовних вимог, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 19 лютого 2026 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та стягнуто зі згаданого відповідача на користь позивачки 1 470 437 грн. 81 коп. безпідставно набутих грошових коштів. Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 19 лютого 2026 року представник відповідача оскаржила в апеляційному порядку і ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 травня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду на 02 листопада 2026 року. З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності колегія суддів вважає, що підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні і апеляційну скаргу на неї, доводи якої висновків оскаржуваної ухвали не спростовують, слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу адвоката Струс Наталії Ярославівни, представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 12 грудня 2025 року- без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 08 червня 2026 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.