Постанова Львівський апеляційний суд № 461/2442/19

Справа № 461/2442/19 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д. Провадження № 22-ц/811/1088/20 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. Категорія:76 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючої - судді Копняк С.М., суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар - Жукровська Х.І., з участю представників апелянта Захваткіної О.І. , Безбородька Т.М. , позивача ОСОБА_3 та представника позивача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України - адвоката Безбородька Тараса Миколайовича на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 лютого 2020 року, постановлене в складі головуючої судді Фролової Л.Д., у справі за позовом ОСОБА_3 до Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Центральна рада профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України, про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі, - В С Т А Н О В И Л А: у квітні 2019 року позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з указаним позовом та просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про його поновлення на роботі у сумі 261600,00 грн. Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року було задоволено його позов. Суд ухвалив рішення, яким поновив його членом профспілки первинної профспілкової організації ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» та на посаді заступника голови Первинної профспілкової організації ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України. 27 липня 2018 року після ухвалення Постанови Львівським апеляційним судом рішення суду першої інстанції набрало законної сили. Після цього позивач з`явився на своє робоче місце у первинній профспілковій організації, однак до роботи його допущено не було, наказу про поновлення на роботі в організації винесено не було. Отже, вважає, що рішення суду про поновлення позивача на роботі не виконане, тому посилаючись на норми ст. 236 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), просив стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 12 липня 2017 року по день звернення до суду з даним позовом 04 квітня 2019 року. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 лютого 2020 року позов задоволено. Стягнуто з Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у сумі 261600 грн. 00 коп. Стягнуто з Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України на користь держави (ДСА України) судовий збір в розмірі 2616 (дві тисячі шістсот шістнадцять) грн. 00 коп. Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Львівська обласна організація профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України, в особі адвоката Безбородька Т.М. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, винесене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, неповно дослідив і не надав належної оцінки доказам, підійшов формально до вивчення обставин справи, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду. В обґрунтування вимог покликається на те, що поновлення судами ОСОБА_3 членом Профспілки працівників АСМУ, а також на посаді заступника голови профкому ППО ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» Профспілки працівників АСМУ на даний час є безпідставним та незаконним, що у свою чергу унеможливлює проведення будь-яких оплат ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю факту вимушеного прогулу та підстав для його поновлення. Зазначає, що судом не надано жодної оцінки висновкам Верховного Суду, викладеним у справі №341/1490/17, які є основоположними для розгляду вказаного спору, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Враховуючи те, що ОСОБА_3 не є членом Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України, він не може обіймати посаду голови ППО ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» профспілки працівників АСМУ, про що прямо зазначено в п.4.22 Статуту Профспілки працівників АСМУ. Вказує на те, що в даному випадку відсутній будь-який вид затримки зі сторони Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України при виконанні рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року, оскільки прийняття та звільнення членів профспілки є виключно внутріорганізаційною діяльністю, в яку ніхто немає права втручатись, в тому числі і суд, що підтверджено рішенням Верховного Суду; статутом профспілки чітко визначено підстави та порядок прийняття особи членом профспілки та призначення на виборну посаду; особа, яка не є членом профспілки не може обіймати виборні посади; статутом, як і будь-яким іншим документом, не передбачена можливість поновлення на виборній посаді на підставі рішення суду; на момент вступу вказаного рішення суду в законну силу зі штату Львівської обласної організації профспілки працівників АСМУ було виведено одиницю - заступника голови профкому ППО ТзОВ «Леоні»; ОСОБА_3 з 23 червня 2017 року обіймає посаду голови Первинної профспілкової організації ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» Конфедерації вільних профспілок Львівщини, що у відповідності до Статуту унеможливлює поновлення його як члена профспілки. Законність непоновлення ОСОБА_3 членом профспілки та на посаді була предметом досудового розслідування кримінального провадження №12018140050001281 від 15.03.2018 року за ч. 1 ст. 382 КК України, яке зареєстровано на підставі повідомлення Галицького ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області та розслідувалось слідчим відділом Галицького ВП ГУ НП у Львівській області. 13 липня 2018 року вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, оскільки не встановлено фактичних об`єктивних даних, які б вказували на ознаки кримінального правопорушення, тобто про умисне вчинення злочину, а саме невиконання рішення суду. Вказані обставини обґрунтовано доводять безпідставність позову. Що стосується нарахування суми середнього заробітку за час невиконання рішення суду, то зазначені в рішенні суду розрахунки не відповідають законодавству та постанові Апеляційного суду Львівської області від 27 липня 2018 року. Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення цим вимогам не відповідає. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Суд першої інстанції зазначених вимог не дотримався. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року позов задоволено. Скасовано постанову виконавчого комітету Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України № В-Х-III. Скасовано постанову виконавчого комітету Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України № В-ХІІ-І від 21 квітня 2017 року. Скасовано розпорядження Голови Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України № 5 від 21 квітня 2017 року. Поновлено ОСОБА_3 членом профспілки Первинної профспілкової організації ТзОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ». Поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника голови Первинної профспілкової організації ТзОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 17 січня 2018 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року в частині скасування постанови виконавчого комітету Львівської обласної Ради Профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України В-ХП-І від 21 квітня 2017 року щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 скасовано та в цій частині ухвалене нове рішення про відмову в позові. У іншій частині рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року залишено без змін. Відповідно до положень частин першої та другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно із статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Аналіз положень цієї норм дає підстави стверджувати, що нею встановлюється відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування (постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17 (провадження № 61-8881св18). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року викладено висновок про те, що за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Вказаний правовий висновок також узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18). Наведене дає підстави для висновку, що відповідальність, передбачена положеннями статті 236 КЗпП України може бути застосована лише у разі невиконання рішення суду про поновлення на роботі працівника, і такий спір вирішено судом в порядку цивільного судочинства, з урахуванням положень КЗпП України. Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. В ході апеляційного розгляду встановлено, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 квітня 2020 року касаційну скаргу Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України задоволено частково. РішенняГалицького районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 17 січня 2018 року скасовано. Провадження у справі закрито. Закриваючи провадження у справі суд касаційної інстанції виходив з того, що спір який виник, належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язаний з питаннями членства у громадській організації, а тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності. Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, з оспорювання рішення виконавчого комітету Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України щодо виключення позивача із членів профспілки та поновлення його на раніше займаній посаді не мають характеру трудових, про що свідчить положення статті 221 КЗпП України, які закріплюють застереження стосовно непоширення порядку розгляду трудових спорів на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішеннями органів, що їх обрали. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що за встановлених обставин, з огляду на підстави пред`явленого позову, положення статті 236 КЗпПУкраїни на спірні правовідносини не поширюються. Відтак, суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про достатність підстав для задоволення позову. Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ст. 376 ЦПК України (у редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Таким чином, оскільки суд першої інстанції, неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384, 389, 390, 393 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України - адвоката Безбородька Тараса Миколайовича - задовольнити. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 лютого 2020 року, скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Центральна рада профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України, про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 28 вересня 2020 року. Головуюча Копняк С.М. Судді: Бойко С.М. Ніткевич А.В.