LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС522/591/17

від 23.09.2020 · Цивільна
Резолютивна:Справу № 522/591/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання частково незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання права на безоплатну передачу у власність земельно…

Ухвала 23 вересня 2020 року м. Київ справа № 522/591/17 провадження № 61-8583св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М., учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач - Одеська міська рада, розглянув у порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про направлення справи за встановленою юрисдикцією, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання частково незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання права на безоплатну передачу у власність земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Одеської міської ради про визнання частково незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання права на безоплатну передачу у власність земельної ділянки. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня2020 рокуу справі № 522/591/17(провадження № 61-8583св18) касаційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2017 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання частково незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання права на безоплатну передачу у власність земельної ділянки закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів і протягом десяти днів з дня отримання ними даної постанови вони можуть звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. У частині четвертій статті 414 ЦПК України встановлено, що в разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору. У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшла спільна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про направлення справи за встановленою юрисдикцією у якій вони просять суд направити справу до адміністративного суду. За правилами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Визначальною ознакою справи, яка має розглядатись у порядку адміністративної юрисдикції, є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть у тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду). А відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки. Проект технічної документації земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом. Тобто, якщо особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання у користування земельної ділянки, за результатами розгляду якої ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно?розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Вказаний висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 21 березня 2008 року № 14-5зц18, від 04 березня 2020 року № 14-532цс19. У частині першій статті 25 КАС України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Згідно з відомостями, які містяться у матеріалах справи ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10-11), ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 12), що відноситься до юрисдикції Одеського окружного адміністративного суду. Керуючись статтями 260, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Справу № 522/591/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання частково незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання права на безоплатну передачу у власність земельної ділянки, передати для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді: С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. М. Сімоненко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»