Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/4947/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2020 р.Справа № 440/4947/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції Костенко Г.В., вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 10.03.20 року по справі № 440/4947/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області, в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу №ПЛ5270/151/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 25.11.2019. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, оскільки висновки відповідача про те, що ОСОБА_2 була допущена до роботи без оформлення трудових відносин є не обґрунтованими. Позивачем зазначено, що ОСОБА_2 є дружиною позивача та при необхідності допомагає підприємцю у здійсненні діяльності. Вказані взаємовідносини регламентовані сімейним законодавством, а не трудовим. Наголошує, що допомога, не свідчить про наявність трудових відносин у випадку відсутності винагороди за виконану роботу та наявності певних взаємних прав та обов`язків, які покладаються як на працівника, так і на роботодавця. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу №ПЛ5270/151/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 25.11.2019. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1251,91 (одна тисяча двісті п`ятдесят одна гривня дев`яносто одна копійка). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (а.с.16-19). Позивач здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , ринок " АДРЕСА_2 , продуктовий магазин. На підставі наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 22.10.2019 №227П та направлення на проведення заходу державного контролю від 22.10.2019 № 1894 у період з 22.10.2019 по 29.10.2019 інспектором праці Бойко Ю.С. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , результати якої оформлені акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ПЛ5270/151/АВ від 29.10.2019 (надалі акт перевірки №ПЛ5270/151/АВ від 29.10.2019), у якому зазначено про порушення ФОП ОСОБА_1 ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Як свідчать матеріали справи, акт інспекційного відвідування №ПЛ5270/151/АВ від 29.10.2019 підписаний ФОП ОСОБА_1 , примірник вказаного акту отримано позивачем 29.10.2019, що підтверджується відміткою та підписом про отримання на примірнику акту. 04.11.2019 листом Управління Держпраці у Полтавській області № 02-12/7097 позивача повідомлено про те, що 01.11.2019 отримано акт державного інспектора праці від 29.10.2019 №ПЛ5270/151/АВ інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 , складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформленого працівника, що дає підстави для розгляду справи про накладення штрафу згідно ст. 265 КЗпП України у термін, визначений п. 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509. Вказаний лист Управління Держпраці у Полтавській області від 04.11.2019 позивачем отримано 08.11.2019. 25.11.2019 начальником Управління Держпраці у Полтавській області Щербаком С.Л. прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ5270/151/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190,00 грн. за порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України щодо допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, зокрема, допущення ФОП ОСОБА_1 до роботи продавця працівника ОСОБА_2 без укладення належним чином трудового договору (а.с.62). Не погодившись з прийнятою постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Так, відповідно до ст. 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон №877-V), визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Згідно з ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Згідно з ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V, зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону. Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 №1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (надалі - Порядок №823). Відповідно до п. 2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені в пункті 5 Порядку №823, відповідно до приписів якого підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю Судовим розглядом встановлено, що п. 1.20 наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 22.10.2019 №227П "Про проведення заходів державного контролю" на підставі Порядку здійснення державного контрою за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду контролю за додержанням законодавства про працю" наказано провести заходи державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю, зокрема, головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів А.Хоменко, Ю.Бойко у діяльності ФОП ОСОБА_1 . Підставою для прийняття цього наказу визначено: звернення гр. ОСОБА_3 та ін. від 22.10.2019 №16-М1520/01. Зі змісту акту №ПЛ5270/151/АВ від 29.10.2019 встановлено, що станом на 22.10.2019 об 14:45 магазин був відчинений, проте ФОП ОСОБА_1 був відсутній, в приміщенні магазину перебувала громадянка, яка виконувала обов`язки продавця, вільно володіла асортиментом товару та цінами, здійснювала прийом товару та його продаж, яка назвалась ОСОБА_4 . На момент проведення інспекційного відвідування підтверджуючі документи про прийом ОСОБА_2 не надані. Від надання письмових пояснень ОСОБА_2 відмовилася лише усно повідомила, що вона являється дружиною ФОП ОСОБА_1 , іноді підміняє чоловіка, оскільки магазин не приносить прибуток та найманих працівників немає можливості прийняти на роботу та платити їм заробітну плату. 22.10.2019 ФОП ОСОБА_1 надав письмові пояснення, зі змісту яких встановлено, що 22.10.2019 під час перевірки позивач находився в податковій службі, в магазині находилась дружина ОСОБА_4 . Таким чином, проведеною перевіркою встановлено, що гр. ОСОБА_2 на момент здійснення інспекційного відвідування в продуктовому магазині була допущена до роботи ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин. Вказана обставина слугувала підставою для прийняття постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ5270/151/АВ/П/ПТ/ТД-ФС. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Згідно з ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Відповідно до ч. 4 ст. 265 КЗпП України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тобто, необхідною умовою для накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, є, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як вже вище зазначалось, з метою обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_2 є його дружиною та при необхідності допомагає позивачу у здійсненні підприємницької діяльності. За вказану допомогу не отримує, а ні заробітну плату, а ні будь-яку винагороду. Наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 07.06.2005 підтверджено факт укладання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (після одруження ОСОБА_2 ) (а.с.20). Вказана обставина не ставиться під сумнів відповідачем. Відповідно до ч. 1 ст. 55 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. З урахуванням вказаного вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 існують інші ніж трудові відносини, а саме відносини, що врегульовані нормами Сімейного кодексу України, в силу яких існує обов`язок щодо надання допомоги між чоловіком та дружиною, а факт надання такої допомоги, не свідчить про наявність трудових відносин у випадку відсутності винагороди за виконану роботу та наявності певних взаємних прав та обов`язків, які покладаються як на працівника, так і на роботодавця. Відтак, з урахуванням того, що ОСОБА_2 є дружиною ФОП ОСОБА_1 , то допомога своєму чоловікові, у тому числі і як суб`єкту господарювання, не слід розглядати, як трудові відносини, передбачені КЗпП України. З урахуванням вказаного вище, колегія суддів зазначає про відсутність в діях позивача складу правопорушення, а тому останній не може нести відповідальність у вигляді фінансових санкцій, які накладені оскаржуваним рішенням, оскільки між чоловіком та дружиною фактично існували відносини сімейного характеру, які не притаманні відносинам працівника і роботодавця. Крім того, постановою Октябрського районного суду м.Полтава від 15.01.2020 у справі №554/11520/19 (а.с.88-90), що набрала законної сили 07.02.2020, визначено, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП. Вказаним вище судовим рішенням встановлено відсутність фактичного допуску позивачем працівника ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що постанова №ПЛ5270/151/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 25.11.2019 підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоовленню. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року по справі №440/4947/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 28.09.2020 року