Постанова Львівський апеляційний суд № 463/2411/20

Справа № 463/2411/20 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н.Л. Провадження № 22-ц/811/1279/20 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2020 року м.Львів Справа № 463/2411/20 Провадження № 22ц/811/1279/20 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Ванівського О.М., Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. розглянув апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова, постановлену у м. Львові 19 березня 2020 року у складі судді Стрепка Н.Л., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,- встановив: 18 березня 2020 року ОСОБА_3 звернулася з цим позовом. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 19 березня 2020 року матеріали позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу передано на розгляд Господарському суду Львівської області. Ухвалу суду оскаржує представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у відкритті провадження. Зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що позов не підсудний Личаківському районному суду м. Львова, спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки виник з корпоративних відносин. Вказує, що відповідно до п. 1 ст. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вважає, що суд першої інстанції повинен-був відмовити у відкритті провадження у справі. Посилається на те, що згідно із ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу. Стверджує, що жодної із вказаних вище підстав не було, а Господарським суд Львівської області не є судом іншої територіальної юрисдикції (підсудності). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до договору купівлі-продажу корпоративних прав ПП «ПРОДУКТИ-КАРГІЛ» від 6 вересня 2016 року ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_4 корпоративні права на вказане підприємство. З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18 березня 2020 року вбачається, що учасником підприємства є ОСОБА_1 . Судом першої інстанції зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, які виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, крім трудових спорів. Судом зазначено, що позивач вважає себе учасником ПП «ПРОДУКТИ-КАРГІЛ» на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 6 вересня 2016 року. Відповідач ОСОБА_4 є учасником зазначеного підприємства, який вибув. ОСОБА_1 є учасником зазначеного підприємства у відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. В ухвалі суд першої інстанції посилається на те, що відповідно до ч 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Суд першої інстанції прийшов до висновку про передачу позову до Господарсткого суду Львівської області, оскільки такий підлягає розгляду господарським судом, посилаючись на те, що спір виник з корпоративних відносин. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до п. 1 ст. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно із ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу. Тобто, статтею 31 ЦПК України визначено правила, що супроводжують процедуру передачі справ між судоми, які здійснюють цивільне судочинство, а не передачу справ між судами різних юрисдикцій. Відповідно до ст.379 ЦПК України наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369 ч.2, 374 п.6, 379 п. 4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 19 березня 2020 року скасувати і направити справу до Личаківського районного суду м. Львова для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 24 вересня 2020 року. Головуючий Судді