Ухвала КЦС ВС № 185/6832/16-ц

Ухвала 17 вересня 2020 року м. Київ справа № 185/6832/16-ц провадження № 61-5675ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, ВСТАНОВИВ: 26 березня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року в указаній вище справі, яку ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави (підстав), і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. Ухвалами Верховного Суду від 03 червня 2020 року та від 16 липня 2020 року заявнику продовжено строк на усунення недоліків, оскільки в наданих ОСОБА_1 уточнених касаційних скаргах як і в первісній редакції касаційної скарги не зазначені конкретні пункти 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України із належним обґрунтуванням, що не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України). Відповідно до пункту першого частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. В уточненій касаційній скарзі заявник вказує, що суд не дослідив зібрані у справі докази, разом із тим не заявлені та не обґрунтовані у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Касаційна скарга не містить належного визначення підстав касаційного оскарження судових рішень. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвалу Верховного Суду від 16 липня 2020 року заявник отримала 03 серпня 2020 року. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Частинами п`ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала. 17 липня 2020 року набув чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Згідно з пунктом 2 цього Закону пункт 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) викладено в такій редакції: «3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином». Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. 20-денний строк з часу набрання чинності Законом України від 1 8 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» закінчився 06 серпня 2020 року. Станом на 16 вересня 2020 року до Верховного Суду від заявника не надходило заяв заяв щодо продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги, зумовлених обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Отримавши ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду про залишення касаційної скарги без руху та продовження строку на усунення недоліків, заявник у відведений судом строк не виконала вимог цих ухвал, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) для оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду із відповідними обґрунтуваннями (абзац 1 частини другої статті 389 ЦПК України), не вказала, недоліків касаційної скарги не усунула, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження. Тому касаційна скарга підлягає поверненню. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Петров