Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 347/313/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 347/313/20 пров. № А/857/5343/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Затолочний В.С., Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання Цар М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2020 року у справі № 347/313/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 роти 3 батальйону УПП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Тарасова Андрія Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- суддя в 1-й інстанції Крилюк М.І., час ухвалення рішення 20.03.2020 року, місце ухвалення рішення м. Косів, дата складання повного тексту рішення 20.03.2020 року, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, інспектора 1 роти 3 батальйону УПП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Тарасова Андрія Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2036754 від 28.01.2020р. Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.01.2020р. постановою серії ЕАК №2036754 по справі про адміністративне правопорушення, інспектор 1 роти 3 батальйону УПП в Дніпропетровській області лейтенант поліції Тарасов А.М. наклав адміністративне стягнення на позивача у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП. Однак, ОСОБА_1 вважає постанову протиправною та просить її скасувати, так як винних дій він не вчиняв, оскільки його автомобіль був технічно справний та підготовлений до поїздки за кордон, а через погану автодорогу від`єднався контакт лівої фари та вона почала мигати. Дані несправності були усунені ним одразу, проте працівником поліції такі обставини не взяті до уваги та незаконно складена постанова про накладення адміністративного стягнення. Також зазначив, що відсутні належні докази вчинення ним правопорушення, оскільки постанова не містить жодних посилань на технічний засіб за допомогою якого було зафіксовано дане правопорушення. А тому, просить постанову скасувати та справу про адміністративне правопорушення закрити. Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2020 року у справі № 347/313/20 позовні вимоги задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення позивача про те, що він дійсно вчинив порушення Правил дорожнього руху України (далі - ПДР). Крім того, сам позивач, ні під час розгляду уповноваженою особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення, ні в суді першої інтенції, не надав жодних пояснень, які б спростували вчинення ним адміністративного правопорушення, а тільки підтвердив протилежне. Просить скасувати рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2020 року у справі № 347/313/20 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Встановлено, із постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2036754 від 28.01.2020року ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Mersedes-Benz Actros, номерний знак НОМЕР_1 з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п.3 1.4.3в ПДР, тобто скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.121 КУпАП. Позивач, не погоджуючись з винесеною постановою, звернувся з адміністративним позовом до суду. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено ст. 245 КУпАП, є : своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 7 цього Кодексу передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно п.п.31.4.3 «в» п.31.4 розділу 31 ПДР, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла. Підпунктом «а» пункту 2.3 розділу 2 ПДР передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу. У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил (пункт 31.5 розділу 31 ПДР). Частиною першою статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється. Згідно ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). При цьому, за змістом ст.286 КАС України, постанова у справі про адміністративне правопорушення є рішенням суб`єкта владних повноважень у правовідносинах щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності. Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим. Так, колегія суддів звертає увагу на те, що розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суб`єкт владних повноважень, яким є відповідач, повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи. З урахуванням вищевикладеного, зокрема те, що відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП органи Національної поліції України звільнені від обов`язку складати протокол про адміністративне правопорушення, покликання на належні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено ст.251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення. В іншому випадку, в разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення покликання на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст.251 КУпАП), які відповідно до ст.252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності їх відображення у постанові. Судом встановлено, що оспорювана постанова не містить посилань на перелічені статтею 251 КУпАП докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, такі відсутні і в матеріалах справи, а також не надані як суду першої, так і апеляційної інстанції. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2020 року у справі № 347/313/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною та не може бути оскаржена. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді В. С. Затолочний Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 24.09.2020 року