Постанова Миколаївський апеляційний суд № 470/540/20

24.09.20 33/812/306/20 Єдиний унікальний номер судової справи 470/540/20 Номер провадження 33/812/306/20 Головуючий у місцевому суді: Лященко В.Л. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2020 року місто Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Бондаренко М.Є., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 27 серпня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Маліївка Березнегуватського району Миколївської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 27 серпня 2020 року встановлено, що 26 липня 2020 року о 22 годині 05 хвилин, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ модель 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці Букача в смт. Березнегувате, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода) та в присутності двох свідків відмовився від встановленого законом порядку проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою Алкотестера Drager на місці зупинки транспортного засобу, а також від проходження медичного огляду у медичному закладі, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП України. Не погодившись з таким судовим рішенням, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 27 серпня 2020 року та закрити провадження у справі. Вважає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та такою, що не відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Зазначає, що районний суд при вирішенні справи не врахував його пояснення щодо безпідставної зупинки транспортного засобу. Вказує на те, що він алкоголь не вживав, а спиртні напої вживали пасажири, що й пояснює наявність запаху з автомобіля. Стверджує, що він на достатньому рівні не володіє українською мовою, а поліцейськими не було роз`яснено зрозумілою йому мовою його права та які норми закону ним було порушено і за яких обставин. До того ж, працівники поліції проігнорували його неодноразові прохання зателефонувати адвокату, чим порушили його права на захист. Також зазначає, що він, не розуміючи поставлених поліцейськими питань, перебуваючи у дуже схвильованому та обуреному стані, відмовлявся від усього, що пропонували йому поліцейські та навіть не зрозумів коли йому пропонували пройти перевірку на стан алкогольного сп`яніння. За такого вважає, що поліцейськими йому не пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою Алкотестера Drager або у медичному закладі. Вважає, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського не може бути належним доказом, оскільки не досліджувався у судовому засіданні. Також зазначав, що свідки, були з ознаками алкогольного сп`яніння. Заслухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення виходячи з наступного. За змістом ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що суддя суду першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених у даній постанові суду. Відповідно до ч.ч.2,3,5 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня2008 року за №1103 (далі Порядок). Відповідно до п.п.2,3,4,6,7,8 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Частиною 1 ст.130 КУпАП (в редакції Закону України №1446-VIII від 07 липня 2016 року, з врахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року, який набрав чинності 03 липня 2020 року»), передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Диспозиція ч.1ст.130 КУпАП (в редакції Закону України №1446-VIII від 07 липня 2016 року, з врахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року, який набрав чинності 03 липня 2020 року) передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння. За такого, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП (в редакції Закону України №1446-VIII від 07 липня 2016 року, з врахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року, який набрав чинності 03 липня 2020 року). Так, відповідно до вимог ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення. Як зазначено у п.6 Розділу X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства Внутрішніх Справ України за №1395 від 07 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серія ОБ №030297, водій ОСОБА_1 26 липня 2020 року о 22 год. 05 хв. керував транспортним засобом автомобілем марки та моделі ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в смт. Березнегувате по вулиці Букача з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода). Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Алкотестера Drager та у медичному закладі у встановленому законом порядку, у присутності двох свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правопорушник відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. При цьому, наведені показання свідків узгоджуються з відеозаписом та свідчать про те, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння, але в присутності двох свідків відмовився пройти огляд як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі. Тому при вирішенні справи, в обґрунтування своїх висновків районний суд вірно послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, які об`єктивно підтверджено письмовими поясненнями свідків, що у відповідності до положень ст.251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП. Відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Оскільки сам факт відмови від проведення тесту за допомогою Алкотестера Drager та проходження медичного огляду в медичній установі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (в редакції Закону України №1446-VIII від 07 липня 2016 року, з врахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року, який набрав чинності 03 липня 2020 року), то апеляційний суд вважає, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП (в редакції Закону України №1446-VIII від 07 липня 2016 року, з врахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року, який набрав чинності 03 липня 2020 року). При цьому, мотиви такої відмови для кваліфікації дій водія транспортного засобу за ч.1 ст.130 КУпАП (в редакції Закону України №1446-VIII від 07 липня 2016 року, з врахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року, який набрав чинності 03 липня 2020 року) правового значення не мають. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Щодо інших доводів, викладених в апеляційній скарзі, то апеляційний суд виходить з наступного. Твердження ОСОБА_1 про те, що йому не пропонувалось пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров`я спростовуються відеозаписом працівників поліції та письмовими поясненнями свідків. При цьому, посилання, що вказаний відеозапис не може бути доказом у справі є безпідставними та не узгоджується з вимогами ст.251 КУпАП. Підстави ставити під сумнів пояснення свідків відсутні, оскільки ці пояснення є послідовними і повністю узгоджуються як між собою, так і з відомостями, котрі слідують з документів, що містяться в матеріалах справи та є доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Жодних інших фактів ніж відмова від проходження огляду вищевказані пояснення свідків не містять та не підтверджують. Також апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду через посилання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на те, що він не був забезпечений перекладачем підчас складання протоколу про адміністративне правопорушення. Так дійсно, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення по суті адміністративного правопорушення, які додаються до протоколу про адміністративне правопорушення, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання (ст.256 КУпАП). При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. У разі якщо особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, не володіє українською мовою, протокол про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача (Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах полії, затверджена наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 06 листопада 2015 року №1376, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941). Разом з тим, апеляційний суд виходить з того, що для вирішення питання щодо залучення перекладача необхідно встановити, що особа дійсно не володіє, або недостатньо володіє державною мовою. З наявного у справі відеозапису, під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, убачається що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , спілкується вільно із працівниками патрульної поліції на зрозумілій йому мові, жодних зауважень про нерозуміння ним мови не висловлює. При цьому, під час спілкування останній розумів, що саме працівник поліції йому роз`яснював й не наполягав на залученні при складанні протоколу про адміністративне правопорушення перекладача або захисника. Будь-яких зауважень з цього приводу не мав (протилежного не встановлено). Більш того, наявні в матеріалах даної справи письмові заяви та апеляційна скарга складені українською мовою та підписані особисто особою, яка подала апеляційну скаргу, що свідчить про розуміння мови, на якій складені такі документи. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 бажав скористатись правовою допомогою адвоката, є безпідставними і надуманими, оскільки останньому нічого не заважало зробити дзвінок по телефону, однак він протягом певного часу, як це вбачається з відеозапису, цього не зробив та категорично заявляв, що проходити тест на стан сп`яніння не буде. До того ж, ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом на юридичну допомогу та послуги перекладача і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Отже, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що місцевий суд вірно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст.251 КУпАП та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, а також що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. При накладенні адміністративного стягнення, місцевий суд обґрунтовано врахував характер вчиненого правопорушення, а також те, що ОСОБА_1 дійсно мав явні ознаки алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження медичного огляду на з`ясування такого стану. Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено ОСОБА_1 відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 27 серпня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (в редакції Закону України №1446-VIII від 07 липня 2016 року, з врахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року, який набрав чинності 03 липня 2020 року) залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Серебрякова