Постанова Київський апеляційний суд № 369/2175/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2020 року місто Київ. Справа 369/2175/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10788/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Олійника В.І., Кулікової С.В. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2020 року (ухвалене в складі судді Пінкевич Н.С. повний текст складено 24 квітня 2020 року ) в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивував тим, що 27.08.2011 року був укладений договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банк зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі. У порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки. У зв`язку з чим ОСОБА_1 , станом на 30.11.2019 року має заборгованість 56435,46 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 4098,87 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 46473,00 грн., заборгованість за пенею за несвоєчасність виконання зобов`язання в розмірі 2700,00 грн., а також штрафи 500 грн. (фіксована частина) та 2663,59 грн. (процента складова). Тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 56435,46 грн. та судові витрати. Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 4098,87 грн. та судовий збір в розмірі 152,60 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду 26 червня 2020 року через поштове відділення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків і штрафних санкцій та задовольнити вимоги банку у цій частині, в іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з відповідача судові витрати. В апеляційній скарзі посилається на те, що місцевий суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши порушення норм цивільного права . Вказує, що місцевий суд не мав підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, враховуючи погоджений сторонами розмір відсотків за користування кредитом -1,7% на місяць у Довідці від 27.08.2011, підписаній відповідачем. Зазначає, що місцевим судом проігноровано факт погодження з відповідачем умов кредитування ( у тому числі щодо сплати процентів та неустойки) та безпідставно відмовлено в їх стягненні з посиланням на непогодження таких умов з відповідачем і правову позицію ВП ВС в постанові від 03.07.2019 справа №342/180/17. Підписана відповідачем Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду і є Тарифами по кредиту. Проте місцевий суд не взяв даний доказ до уваги. Висновки суду про відсутність погодження умов кредитування є безпідставними. Користування кредитними коштами за допомогою платіжної картки підтверджується випискою по рахунку про рух коштів та довідкою про видані картки. Суд першої інстанції в порушення умов договору та зазначених норм закону фактично звільнив відповідача від відповідальності у вигляді пені, чим порушив право позивача на його стягнення. Посилається на те, що не може бути взята до уваги позиція Верховного Суду, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін по сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин, оскільки вказана позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб. У даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався і не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення, чи не укладення кредитного договору, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору. В даному випадку Відповідач підписуючи Заяву від 27.08.2011р. із зазначенням розміру відсоткової ставки та пені, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Ухвалою від 28липня 2020 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Апеляційним судом на адресу відповідача двічі надсилалась копія апеляційної скарги та ухвала про відкриття провадження у справі : 28 липня 2020 року та 08 вересня 2020 року. Станом на 24 вересня 2020 року відзиву не подано. Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно зст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або ін. фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Частиною 1ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом. 27.08.2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг,- позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг після отримання Банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, Банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карту. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання Договору є прямою і безумовною згодою щодо прийняття будь-якого кредитного ліміту, встановленого Банком. Пунктом 2.1.1.5.4 Умов та Правил надання банківських послуг при незгоді зі змінами Правил та/або тарифів банку клієнт має право звернутися в банк для розірвання даного договору і погасити виниклу заборгованість перед банком, в тому числі і заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам. При незгоді зі списанням коштів по картрахунку письмово інформувати Банк про це протягом тридцяти п`яти днів з моменту списання (у випадку, коли вирішення питання передбачає розгляд письмової заяви). Пунктом 2.1.1.12.1 договору встановлено, що під борговими зобов`язаннями з кредитом сторони узгодили зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, відсотків з користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальну заборгованість клієнта. Пунктом 2.1.1.12.2 передбачено, що в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування. Сплату відсотків за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих відсотків (договірне списання). З розрахунку заборгованості, доданого банком до позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_1 станом на 30.11.2019 року має заборгованість 56435,46 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 4098,87 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 46473,00 грн., заборгованість за пенею за несвоєчасність виконання зобов`язання в розмірі 2700,00 грн., а також штрафи 500 грн. (фіксована частина) та 2663,59 грн. (процента складова). Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення відсотків та штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами кредитного договору не було погоджено розмір відсотків та штрафних санкцій, а відповідно відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. Колегія суддів з таким висновком погодитись не може, виходячи з того, що вказані обставини, які суд вважав встановленими спростовуються, долученою до позовної заяви довідкою про умови кредитування від 27 серпня 2011 року, яка підписана відповідачем, в якій міститься розмір відсоткової ставки та розмір штрафних санкцій, який був погоджений відповідачем, його підписом на вказаній довідці. (а.с.12) Вирішуючи вимоги банку про стягнення відсотків , колегія суддів, виходить з наступного. ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачем було підписано кредитний договір, за яким було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 з датою відкриття 27.08.2011 та терміном дії по 04.2015; № НОМЕР_2 з датою відкриття 21.07.2014 та терміном дії по 07.2018; № НОМЕР_3 з датою відкриття 30.03.2015 та терміном дії по 07.2018. (а. с. 68). Відповідно до розрахунку заборгованості банк з 01.09.2014 року збільшив річну відсоткову ставку з 20,40% до 34,80%, а потім і до 43,20% , тобто на власний розсуд змінив розмір сплати процентів за користування кредитом. При цьому, умови кредитного договору, укладеного сторонами, зокрема довідка про умови кредитування не містить інформації про право збільшення нарахування відсотків, та не містить домовленості про порядок сплати процентів поза межами строку дії картки. З січня 2016 року борг за відсотками у ОСОБА_1 рахувався в розмірі 312,19 грн. Попередньо ним, в червні 2015 року було сплачено на погашення відсотків 6243,27 грн. Вказана сума була зарахована на погашення неправомірно підвищених відсотків, та частково штрафних санкцій. Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною четвертою статті 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом. Так, відповідно до частини першоїстатті 1056-1 ЦК України(в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданогозабезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 28 листопада 2018 року у справі № 61-27747св18, від 12 вересня 2012 року у справі № 6-57цс12, від 30 листопада 2016 року у справі № 6-82цс16, від 14 грудня 2016 року № 6-2315цс16, від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17. Таким чином, вищезазначені норми визначають правові наслідки неповідомлення або неналежного повідомлення банком позичальника про будь-яку зміну відсоткової ставки за кредитом, яким є недійсність такого правочину. Матеріали справи, яка є предметом апеляційного перегляду, доказів належного повідомлення відповідача про підвищення відсоткової ставки не містять. Ті суми, які відповідач вносив на погашення кредиту, також не свідчать , що він погашав борг, виходячи уже зі змінених умов, про які йому не було відомо. Наявність в правилах посилань на те, що боржник був зобов`язаний отримувати виписки по рахунку, не звільняє позивача від обов`язку передбаченого законом письмово повідомити боржника про зміну відсоткової ставки за наданим кредитом. Суду не були надані докази, що відповідач за сім днів до введення підвищення відсотків отримував виписки по своєму рахунку, а відповідно інформувався про зміни істотних умов договору. Таким чином, відсотки, які банк неправомірно нараховував з 01 вересня 2014 року за відсотковою ставкою, яка не погоджувалась з боржником під час укладення договору в довідці про кредитування, підлягають перерахунку за ставкою, що була погоджена в довідці про кредитування, а саме: 20, 40 % річних. Відповідно до розрахунку заборгованості позивача, заборгованість за відсотками, яка нараховувалась за погодженою ставкою 20,40% річних до 01 вересня 2014 року становила1995 грн. 58 коп. Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на вересень 2014 року заборгованість відповідача за тілом кредиту становила 4420 грн. 52 коп. З вересня 2014 року до закінчення строку дії картки, а саме 31 липня 2018 року минуло 4 роки . Виходячи з ставки 20, 40 % річних банк за вказаний період мав право нарахувати відсотки в сумі 4420 грн. 52 коп. х 20% х 4 = 3536 грн. 42 коп. Разом з відсотками нарахованими до 01 вересня 2014 року, розмір відсотків до закінчення строку дії останньої виданої відповідачу картки, тобто до 31 липня 2018 року, який зобов`язаний був сплатити відповідач за погодженою з ним відсотковою ставкою складає 5 532 грн. З розрахунку наданого позивачем вбачається, що відповідач 15 червня 2016 року внесла суму 6 243 грн. 27 коп. З огляду на те, що судом встановлена неправомірність дій банку по підвищенню відсотків з 01 вересня 2014 року, та порушення порядку такого підвищення, встановленого Законом з обов`язковим інформуванням боржника, колегія суддів приходить до висновку, що неправомірним є нарахування будь-яких штрафних санкцій з часу вчинення неправомірних дій самим кредитором, а тому відмовляє в задоволенні вимог про стягнення пені та штрафу. Таким чином, з огляду на погашення відсотків відповідачем у вищезазначеному розмірі, колегія суддів встановила, що у відповідача відсутній борг за відсотками, виходячи з погоджених з останнім умов договору, на які була надана згода. Вимоги позивача про стягнення відсотків за період з 01 серпня 2018 року по 30 11.2019 року ( межі заявлених вимог)не підлягають задоволенню , так як позивач в порушення вимог закону нараховував відсотки після закінчення строку кредитування. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Так, у відповідності до п.2.1.1.12.6 Умов сторони визначили, що за користування кредитом та овердрафтом банк нараховує відсотки у розмірі, визначеному Тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п.2.1.1.12.13. При цьому, положенням статті 11 ЦК України закріплено, що підставою виникнення зобов`язань зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з вимогами ст.ст.526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття «строк дії договору» і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України). Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання зазначеного зобов`язання. Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором. При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Така позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 14-10цс18. З огляду на те, що умовами договору був передбачений строк кредитування, який співпадає з строком дії картки, позивач не мав права нараховувати відсотки після 01 серпня 2018 року. Після вказаної дати позивач має право лише вимагати суми, передбачені ст. 625 ЦК України. З огляду на те, що в даній справі не заявлялись вимоги про стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України, керуючись ст. 367 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення 3% річних та індексу інфляції. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У відповідності до ч.4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. З огляду на наведене, мотивувальна частина рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2020 року підлягає зміні (доповненню) в частині обґрунтування правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків і штрафних санкцій. Оскільки суд апеляційної інстанції змінює (доповнює) оскаржене рішення, але виключно у частині мотивів його ухвалення, керуючись ст. 141 ЦПК України перерозподіл судових витрат не здійснюється, та не відшкодовуються позивачу витрати понесені за апеляційний розгляд справи. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст.367-368, 374,376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2020 року змінити в частині обґрунтування підстав для відмови в задоволенні позову про стягнення відсотків , пені та штрафів. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 24 вересня 2020 року. Суддя-доповідач Судді