Постанова 4810 № 425/1000/19

Головуючий суду 1 інстанції -Романовський Є.О. Доповідач -Дронська І.О. Справа № 425/1000/19 Провадження № 22-ц/810/918/19 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Луганського апеляційного суду: головуючого судді Дронської І. О., суддів Карташова О.Ю., Стахової Н.В., за участю секретаря Вовчанської С. В. учасники справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», представник відповідача Малервейн Марина Семенівна, відповідач ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 вересня 2019 року, ухвалене 04.09.2019 року у складі судді Романовського Є.О. у м. Рубіжному у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ: У березні 2019 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом в обгрунтування якого посилався на те, що 09.12.2008 року між відповідачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір б/н, відповідно умов якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4400 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач вважає, що підписання цього договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.3.2, 3.3. Умов та Правил надання банківських послуг. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www. privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг. Позивач вважає, що заявою відповідача підтверджується той факт, що відповідач ОСОБА_1 був повністю проінформованим про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому у письмовій формі для ознайомлення. Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконував внаслідок чого станом на 31.01.2019 року за останнім утворилась заборгованість в сумі 176016,57 грн, яка складається з: 4183,90 грн - заборгованість за тілом кредиту, 166668,35 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 5164,32 грн нарахованої пені та комісіїі. Позивач, посилаючись на наявне право щодо вимоги від боржника повернення будь-якої частини заборгованості за кредитом, просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 127522,13 грн, яка складається з: 4183,90 грн - заборгованості за тілом кредиту, 123338,23 грн заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 09.12.2008 року по 28.09.2018 року, а також судові витрати в сумі 1921,00 грн. У подальшому, 15.07.2019 року, позивач АТ КБ «Приватбанк» уточнив свої позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість, станом на 31.05.2019 року в сумі 120794,79 грн, яка складається з: 4183,90 грн - заборгованості за тілом кредиту, 116610,89 грн заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 30.06.2018 року по 31.05.2019 року, а також судові витрати в сумі 1921,00 грн. Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 вересня 2019 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.12.2008 року у сумі 120 794,79грн, а також судовий збір в сумі 1921,00 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем було порушено умови договору № б/н від 09.12.2008 року і суд погодився з нарахованим позивачем розміром заборгованості за кредитом та процентами, а щодо спливу строку звернення позивача до суду, то позивач звернувся до суду в межах трьох річного строку звернення. Не погодившись з вказаним рішенням відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на безпідставність, необгрунтованість та незаконність рішення суду першої інстанції, а також невідповідність висновків суду першої інстанції щодо строку позовної давності, скаржник просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначено, що додані до позову позивачем Правила та Умови не можуть взагалі розповсюджувати на відповідача, оскільки останнім не підписані, також в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем 23.10.2012 року картки банку № НОМЕР_1 терміном дії до 07/16. Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивач не має права на звернення до суду у зв`язку зі спливом позовної давності. Позивач АТ КБ «Приватбанк» у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідач регулярно здійснював погашення боргу шляхом внесення грошових коштів через термінал самообслуговування, а також використовував кредитні кошти на протязі декілька років, виходячи з підписаної відповідачем довідки ОСОБА_1 був ознайомлений з відсотковою ставкою, за час з 01.09.2014 року по 31.07.2016 року ОСОБА_1 було сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитом 35,68 грн, та останній заперечень щодо умов договору не заявляв. Сторони, яких було повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи на адресу апеляційного суду від останніх не надходило. Справу розглянуто на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України без участі сторін за участю представника відповідача-скаржника адвоката Горобця О.С. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника адвоката Горобця О.С., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до положень ч.ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає. Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 09.12.2008 року було підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якого він оформив на своє ім`я картку «Універсальну 55 днів льготного періоду» та отримав кредитний ліміт у розмірі 500 грн, який 26.10.2012 року було змінено на 4400 грн. Згідно Умов кредитування базова відсоткова ставка в місяць становить 2,5%, тобто 30% на рік. Розмір щомісячних платежів, з урахуванням плати за користування кредитними коштами становить 7% від заборгованості, але не менш 50,00 гривень та не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним. Також, згідно тарифів банку передбачено сплату комісії. Відповідач ознайомився та погодився з Умовами надання платіжної картки «Кредитка «Універсальна 55 днів льготного періоду» та прикладами розрахунку суми плати за користування кредитних коштів, що підтверджується його підписом на довідці про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка «Універсальна 55 днів льготного періоду» від 09.12.2008 року. На підставі зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, приєднався до договору приєднання та погодився з його умовами. Також судом першої інстанції встановлено, що згідно п. 3.2 Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умов) клієнт надає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, та клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Згідно п. 3.3. Умов та Правил надання банківських послуг підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Одночасно п. 5.3 Умов передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9. Умов та правил надання банківських послуг і п. 5.8. Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п. 6.3 до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам. Відповідно до п. 9.12 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк. Вказаними Умовами та Правилами надання банківських послуг передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат. Відповідно до п. 6.5 Умов відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Згідно з п. 6.6 Умов відповідач, у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку, повинен виконати зобов`язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було порушено умови кредитного договору, внаслідок чого сума боргу, станом на 31.05.2019 року, склала 232 008,66 грн, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 4 183,90 грн; нараховані відсотки за користування кредитом - 222 260,44 грн., заборгованість за пенею та комісією - 5 564,32 грн, яку позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить стягнути з відповідача в сумі 120 794,79 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 4 183,90 грн та нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 30.06.2018 року по 31.05.2019 року - 116 610,89 грн. Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи. Задовольняючи позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» суд першої інстанції погодився з нарахованим позивачем розміром заборгованості за кредитом та процентами, а щодо спливу строку звернення позивача до суду з даним позовом зазначив, що відповідачу позивачем було надано кредитну картку 09.12.2008 року з терміном дії до 11/12 та 23.10.2012 року з терміном дії до 07/16, тобто строк дії останньої картки скінчився 31.07.2016 року, а отже позивач 20.03.2019 року звернувся до суду в межах трьох річного строку звернення, та на підставі зазначеного дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Проаналізував наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив і оцінив обставини по справі та надані, в їх сукупності, всі докази щодо наявності підстав для стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 процентів за користування кредитом в сумі 116 610,89 грн за період з 30.06.2018 року по 31.05.2019 року. Як вірно встановлено судом першої інстанції між сторонами 09.12.2008 року був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500 грн, який 26.10.2012 року було змінено на 4400 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Кредитний договір б/н від 09.12.2008 року у встановленому законом порядку недійсним не визнаний та відповідачем виконувався. Як убачається із заперечень на позовну заяву від 18.04.2019 року, вказані обставини укладеного між сторонами кредитного договору відповідачем не оспорювались, а.а.с. 36,

37. Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 09.12.2008 року підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», відповідно до якої сторони узгодили тип картки, тип кредитної лінія - «поновлювана», а також умови щодо сплати відповідачем відсотків за користування кредитом та іншіх платежів щодо оплати послуг банку та порядку нарахування та розміру пені за несвоєчасне погашення заборгованості, а.с.

9. Статтями 626, 628 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 530, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Таким чином, між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кошти в вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць (30% річних) на суму залишку заборгованості. Як вірно встановлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, відповідно довідки відповідач ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 09.12.2008 року отримав кредитні картки: 09.12.2018 року № НОМЕР_2 з терміном дії - 11/12 та 23.10.2012 року № 5211537328672485 з терміном дії 07/16. З наданої банком виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач після отримання карток активно здійснював операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, придбання товарів, так й часткового погашення заборгованість по кредиту. Факт користування кредитними коштами відповідачем не оспорюється. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 31.05.2019 року, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.12.2008 року в загальній сумі 232 008,66 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 4 183,90 грн; нарахованих відсотків за користування кредитом в сумі 222 260,44 грн, заборгованості за пенею та комісією в сумі 5 564,32 грн. Як вбачається з відзиву відповідача на позов, а також заперечень відповідача на відповідь позивача на його відзив, позивач вважає, що АТ КБ «Приватбанк» не доведено отримання ОСОБА_1 кредитної картки № НОМЕР_1 з терміном дії 07/16 та просить застосувати до вимог позивача строк позовної давності. Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Статтею 257 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч. 2 ст. 258 ЦК України). Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 року по справі № 2120/12694/12, постанові від 21.03.2018 року № 441/569/17 та постанові від 28.03.2018 року по справі № 332/3802/14-ц зазначив, що перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Оскільки відповідачу банком було надано кредитну картку 09.12.2008 року з терміном дії до 11/12 та 23.10.2012 року з терміном дії 07/16, а позивач звернувся до суду 20.03.2019 року, строк позовної давності останнім не порушено. Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів отримання ОСОБА_1 кредитної картки № НОМЕР_1 з терміном дії до 07/16, оскільки ці доводи суперечать інформації, зазначеної відповідачем як у відзиві на позовну заяву так і в заяві про застосування строку позовної давності, в яких відповідач наполягає на тому, що він 07.08.2014 року здійсним платіж на суму 220 грн, при цьому ОСОБА_1 посилається на наданий позивачем рух коштів по відкритому на його ім`я рахунку. Дійсно, відповідно до наданої позивачем роздруківки руху коштів відповідача за кредитним договором № б/н від 09.12.2008 року 07.08.2014 року банком було зараховано на рахунок ОСОБА_1 поповнення готівкою у терміналі самообслуговування на суму 220 грн, між тим зазначена сума була зарахована саме на рахунок кредитної картки № НОМЕР_1 , а.а.с 77-84, яка була відкрита 23.10.2012 року з терміном дії 07/16, а.с.

85. З пояснень представника відповідача у судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що відповідач ОСОБА_1 перестав сплачувати заборгованість за кредитом, але суму залишку заборгованості він визначити не має можливості, свого розрахунку заборгованості не має. Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, який відповідає інформаціїї щодо руху коштів по розрахунковому рахунку ОСОБА_1 заборгованість останнього за тілом кредиту становить 4183,90 грн, а тому, враховуючи строк дії кредитної картки № НОМЕР_1 , отриманої відповідачем за кредитним договором б/н від 09.12.2008 року колегія суддів вважає, що зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача. Щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» за договором, в якій містяться тарифи банку, та яка підписана 09.12.2008 року відповідачем ОСОБА_1 , а.с. 9, базова відсоткова ставка на місяць (нараховується на залишок непростроченої заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів у році) складає 2,5% та відповідно на рік складає 30% річних. Таким чином, сторони узгодили умови договору щодо розміру процентів за користування кредитними коштами. Відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України, в редакції на час виникнення правовідносин, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Згідно ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 34-35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1060 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. За умовами укладеного сторонами договору кінцевий строк повернення кредиту визначено 31.07.2016 року (строк дії картки). Із наданого АТ КБ «Приватбанк» розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем заборгованість по відсоткам за користування кредитом нарахована станом на 31.01.2019 року в сумі 166668,35 грн, але позивач у позовній заяві просив суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом в сумі 123338,23 грн за період з 09.12.2008 року по 28.09.2018 року, а.а.с. 2-

4. Між тим, у подальшому позивач АТ КБ «Приватбанк» уточинив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та періоду стягнення та просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість, станом на 31.05.2019 року по процентам за користування кредитом за період з 30.06.2018 року по 31.05.2019 року. Оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 31.07.2016 року позивач не мав права нараховувати відповідачу проценти за користування кредитними коштами, то вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентами за користування кредитом за період з 30.06.2018 року по 31.05.2019 року не підлягає задоволенню за необґрунтованістю. За доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 вважає, що додані до позову позивачем Правила та Умови не можуть взагалі розповсюджувати на відповідача, оскільки останнім не підписані. Колегія суддів не може повністю погодитися із зазначениим твердженням, оскільки відповідачем ОСОБА_1 додатково до анкети-заяви від 09.12.2008 року, в якій також зазначена відсоткова ставка за користування кредитом 2,5% на місяць, підписом якої відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між банком і відповідачем кредитний договір, з якими відповідач ознайомився, а.с. 8, ОСОБА_1 підписав додатково довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», відповідно до якої сторони узгодили тип картки, тип кредитної лінії - «поновлювана», а також умови щодо порядку та умов сплати відповідачем відсотків за користування кредитом та іншіх платежів по оплаті послуг банку та порядку нарахування та розміру пені за несвоєчасне погашення заборгованості, а також ОСОБА_1 ознайомився з прикладами використання кредитних коштів та порядком сплати заборгованості, а.с.

9. Саме з цих підстав колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника у апеляційній скарзі на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), який викладений щодо інших обставин справи при відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом та відсутності підтвердження належного ознайомлення відповідача з конкретними Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що відповідачем не спростовані доводи позивача про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту, також скаржником ОСОБА_1 не доведено наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга останнього підлягає частковому задоволенню. Відповідно до вимог ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи в частині наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом та в цій частині висновки, викладені у рішенні судом першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому на підставі ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» та зменшення визначеної судом першої інстанції суми стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі в сумі 1921,00 грн, а.с. 1, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 вересня 2019 року змінити в частині визначеної судом суми стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» за кредитним договором б/н від 09.12.2008 року зменшивши визначену судом першої інстанції суму заборгованості з 120794,79 грн до 4183, 90 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту та визначену судом першої інстанції суму судового збору з 1921 грн до 63,02 грн. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 30.06.2018 року по 31.05.2019 року в сумі 116610,89 грн відмовити за необгрунтованістю. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 13.01.2020 року. Головуючий І. О. Дронська Судді О. Ю. Карташов Н. В. Стахова