LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824755/12331/17

від 23.09.2020 ·

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И ­­23 вересня 2020 року місто Київ справа № 755/12331/17 провадження № 22-ц/824/9457/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С., сторони: позивач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 27 травня 2020 року, постановлену у складі судді Гончарука В.П., у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про зобов`язати вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2017 року позивач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про зобов`язати вчинити дії, в якому просив зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати перегородку та двері, встановлені в загальному коридорі другого поверху буд. АДРЕСА_1 . Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 лютого 2015 року № 61 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київради від 9 жовтня 2014 року №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» будинок АДРЕСА_1 з 16 лютого 2015 року був закріплений на праві господарського відання та переданий на баланс Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» з 1 квітня 2015 року. Структурним підрозділом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» є ЖЕД-407. За зверненням мешканки квартири АДРЕСА_2 був обстежений загальний коридор вказаного будинку на предмет встановлення дверей в загальному коридорі будинку працівниками ЖЕД-407. Відповідно до актів ЖЕД-407 від 1 жовтня 2016 року було виявлено, що власником квартири АДРЕСА_3 в загальному коридорі самовільно встановлено перегородку та двері. В квартирі АДРЕСА_4 ніхто не зареєстрований. Квартира на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу. Власником особового рахунку квартири значиться ОСОБА_1 1 серпня 2016 року мешканцю квартири АДРЕСА_4 був наданий припис про надання до ЖЕД-407 дозвільної документації на самовільне встановлення дверей в місцях загального користування. Відповіді від мешканців квартири АДРЕСА_3 на отриманий припис не надійшло. 25 жовтня 2016 року мешканцю квартири АДРЕСА_4 був направлений повторно припис про надання до ЖЕД-407 дозвільної документації на самовільне встановлення дверей в місцях загального користування. Припис мешканцями квартири АДРЕСА_3 був проігнорований. Оскільки самовільно встановлені двері в загальному коридорі створюють незручності для іншого співвласника, який проживає у квартирі АДРЕСА_5 даного будинку, а досудове врегулювання спору виявилось неможливим, позивач просив зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати перегородку та двері, встановлені в загальному коридорі другого поверху буд. АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 20 грудня 2018 року задоволені позовні вимоги КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про зобов`язати вчинити дії. Зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати перегородку та двері,встановлені в загальному коридорі другого поверху будинку АДРЕСА_1 . Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 18 лютого 2020 року задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м.Києва, від 20 грудня 2018 року у справі за позовом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії. Скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 20 грудня 2018 року, справа призначена до розгляду. Представником позивача в судовому засіданні 27 травня 2020 року було заявлено клопотання про забезпечення доказів шляхом проведення інвентаризації квартири АДРЕСА_4 . Своє клопотання представник позивача обґрунтовував тим, що до матеріалів справи представником відповідача було надано копію технічного паспорту на спірну квартиру, відповідно до якого площа спірної квартира АДРЕСА_3 не була збільшена за рахунок загального коридору, але виходом працівників КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» та візуальним оглядом верхнього та нижнього поверхів було встановлено, що копія технічного паспорту наданого представником відповідача не відповідає фактичним обставинам, а саме те, що до вказаної квартири АДРЕСА_3 було приєднано частину загального коридору, за рахунок чого було збільшено загальну площу квартири. Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 27 травня 2020 року задоволено клопотання представника КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» про забезпечення доказів. Доручено КП БТІ провести інвентаризацію квартири АДРЕСА_4 . Оплату за проведення інвентаризації покладено на позивача у справі. Зобов`язано відповідача ОСОБА_1 не чинити перешкод представникам КП БТІ м.Києва у виконанні ухвали суду. Не погоджуючись з такою ухвалою, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що представник позивач не навів жодних обґрунтованих мотивів щодо необхідності вжиття саме таких заходів забезпечення доказів. Представник позивача обґрунтовував своє клопотання про забезпечення доказів тим, що виходом працівників КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» та візуальним оглядом верхнього та нижнього поверхів було встановлено, що копія технічного паспорту наданого представником відповідача не відповідає фактичним обставинам. Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія технічного паспорту на спірну квартиру як доказ того, що площа спірної квартири АДРЕСА_3 не була збільшена за рахунок загального коридору, що спростовує обґрунтування представника позивача на які він посилається у клопотанні про забезпечення доказів. Представник позивача не обґрунтував у своєму клопотанні необхідність забезпечення доказів, а суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано задовольнив таке клопотання. Втручання у право власності відповідача ОСОБА_4 шляхом проведення інвентаризації квартири АДРЕСА_4 , є таким, що обмежує право власника здійснювати право власності у повному обсязі та є незаконним. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав, просив ухвалу суду про забезпечення доказів, - скасувати, справу для продовження розгляду повернути до суду першої інстанції. Представник позивача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» Дацюк І.І. та третя особа ОСОБА_3 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи клопотання представника позивача про забезпечення доказів шляхом проведення інвентаризації квартири АДРЕСА_4 , суд першої інстанції виходив із її обґрунтованості. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки такі не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах процесуального закону. За приписами статей 12, 81 ЦПК України, основою цивільного процесу є принцип змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених Цивільним процесуальним кодексом. Оскільки отримання позитивного судового рішення залежить від обсягу наданих належних, достовірних та допустимих доказів, законодавець, з метою сприяння сторонам в поданні відповідного доказу, передбачив механізм доказування сторонами своїх вимог або заперечень за допомогою певних процесуальних дій. Згідно зі ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Згідно ст.76 ЦПК України під доказами розуміються будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч.1 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Згідно з ч.2 ст.116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Аналізуючи наведені положення ЦПК України насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18, та у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19. За приписами ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів обов`язково зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази. Заява представника позивача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» не містить достатніх обґрунтувань щодо того, які обставини підлягають доведенню доказами, які просить забезпечити позивач. Проведення інвентаризації квартири не є тією дією, яка має бути вчинена в порядку забезпечення доказів, виходячи з положень ст. 116 ЦПК України. Відтак, підстав для задоволення заяви представника позивача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» про забезпечення доказів у спосіб, заявлений позивачем, у суду першої інстанції не було. Крім того, враховуючи принцип змагальності сторін (ст.ст. 12, 81 ЦПК України), саме на відповідача покладено обов`язок довести законність приєднання частини загального коридору до його квартири. За таких обставин, постановлена ухвала підлягає скасуванню, а заява КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» про забезпечення доказів, залишенню без задоволення. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 369, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 - задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 27 травня 2020 року - скасувати. У задоволенні заяви представника позивача Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» про забезпечення доказів шляхом проведення інвентаризації квартири АДРЕСА_4 - відмовити, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повна постанова складена 24 вересня 2020 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»