Постанова 4824 № 373/494/20

справа № 373/494/20 головуючий у суді І інстанції Свояк Д.В. провадження № 22-ц/824/10101/2020 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором від 18 лютого 2012 року в розмірі 40 387 грн 28 коп., з яких: 24 293 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 961 грн 05 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 5 733 грн 20 коп. - пеня; 500 грн - штраф (фіксована частина), 1 899 грн 39 коп. - штраф (процентна складова), посилаючись на те, що між сторонами укладено кредитний договір, внаслідок невиконання відповідачем вимог договору, унаслідок якого виникла зазначена заборгованість. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 26 008 грн 32 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1353 грн 69 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами, представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні заборгованості з процентів та ухвалити нове рішення, яким позов АТ КБ «Приватбанк» в указаній частині задовольнити. Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення місцевого суду помилкове, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Оскільки рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2020 року не оскаржується в частині задоволення позову про стягнення суми боргу (тіла кредиту) у розмірі 26 008 грн 32 коп. та відмови у задоволенні нарахованої пені та штрафів, предметом апеляційного оскарження є перевірка оскаржуваного рішення лише в частині вимог позову про стягнення заборгованості по відсотках, які нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити та прийняти нове судове рішення в частині задоволення вимог про стягнення нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України відсотків. Відповідач у судове засідання не з`явився, був повідомлений шляхом направлення йому ухвали про відкриття провадження у справі, повістки про дату судового засідання та шляхом опублікування оголошення про виклик відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що Банк не надав розрахунку нарахованої суми та не довів підстав стягнення нарахованої суми. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції про недоведеність підстав для стягнення відсотків нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України з огляду на наступне. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 18 лютого 2012 року відповідач ОСОБА_4 підписав анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банк. Ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції позивач не надав підписану позичальником довідку про умови кредитування, яка б підтверджувала, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, тому відсутні підстави вважати встановленими обставини щодо досягнення сторонами домовленості про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а відтак укладення кредитного договору. Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення заявлених вимог в частині стягнення відсотків колегія апеляційного суду виходить із наступного. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. У позові вимог для стягнення договірних відсотків позивач не вказував. Вимог щодо стягнення нарахованих на підставі ст. 1048 ЦК Українипозивач не заявив. Обґрунтовуючи підстави стягнення відсотків у розмірі 7961,05 грн позивач послався на ст. 625 ЦК України, тобто відсотки, які встановлені законодавчим актом. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом. Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Звертаючись до суду з вимогою про стягнення відсотків на підставі ст. 625 ЦК України позивач обґрунтованого розрахунку нарахованих відсотків не надав та не указав період, за який нараховано відсотки. Укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Тому, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Суд першої інстанції дійшов висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. При цьому, оскільки строк повернення відповідачем грошових коштів не було встановлено у анкеті-заяві, тому саме з часу звернення банку з вимогою про повернення коштів у відповідача виникає обов`язок щодо виконання грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19). Доказів направлення відповідачеві вимог із встановленим строком виконання зобов`язань матеріали справи не містять. Тому у цій справі вимогою про виконання боржником обов`язку є позовна заява, а відтак, підстави для нарахування відсотків, які передбачені ст. 625 ЦК України відсутні, оскільки на час звернення з позовом прострочення виконання грошового зобов`язання відсутнє. Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду винесене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки за наслідком розгляду апеляційної скарги позивача судом апеляційної інстанції рішення змінено не було підстави для зміни розподілу судових витрат також відсутні. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 24 вересня 2020 року. ГоловуючийТ.О. Писана Судді К. П. Приходько С.О. Журба