Ухвала КАС ВС № 640/3727/20

УХВАЛА 24 вересня 2020 року м. Київ справа № 640/3727/20 адміністративне провадження № К/9901/23083/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі №640/3727/20 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державного агентства з питань кіно про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України та Державного агентства України з питань кіно щодо невиплати стипендії члену Ради з державної підтримки кінематографії ОСОБА_1 за період з квітня 2019 року по січень 2020 року; - зобов`язати Кабінет Міністрів України та Державне агентство України з питань кіно виплатити члену Ради з державної підтримки кінематографії ОСОБА_1 стипендію за період з квітня 2019 року по січень 2020 року у загальному розмірі 678685, 00 грн відповідно до Порядку виплати стипендій членам Ради з державної підтримки кінематографії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №588 від 26 липня 2018 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачами протиправно не виплачено йому стипендію, як члену Ради з державної підтримки кінематографії Державного агентства України з питань кіно у розмірі та порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №588 від 26 липня 2018 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року у відкритті провадження відмовлено, оскільки зазначені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Судом першої інстанції зазначено, що спір який виник у зв`язку з невиплатою стипендії позивачу, як члену Ради з державної підтримки кінематографії не пов`язаний з проходженням публічної служби, а тому має вирішуватись за правилами цивільного судочинства. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року залишено без змін. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями позивач звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою. У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» члени Ради не є державними службовцями. Ураховуючи, що ОСОБА_1 перебуваючи у складі Ради з державної підтримки кінематографії, не був державним службовцем даний спір не пов`язаний з проходженням публічної служби, а тому має вирішуватись за правилами цивільного судочинства. Верховний Суд, під час розгляду матеріалів касаційної скарги, поданої на процесуальну ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року та прийняту за наслідками її перегляду постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року, констатує таке. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. При цьому, пунктом 7 статті 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. У той же час, при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Натомість, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Таким чином, певні спірні правовідносини належить відносити до тих, на які поширюється або не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Вияв і вибір ознак належності спору до відповідної юрисдикції суду в кожному конкретному випадку має провадитися із суб`єктного складу спірних правовідносин, суті та юридичної природи фактичних передумов конфлікту і, що головне, змісту правовідносин між їх суб`єктами. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України та Державного агентства України з питань кіно щодо невиплати стипендії йому як члену Ради з державної підтримки кінематографії за період з квітня 2019 року по січень 2020 року та зобов`язати відповідачів виплатити йому таку стипендію відповідно до Порядку виплати стипендій членам Ради з державної підтримки кінематографії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №588 від 26 липня 2018 року. Закон України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» від 23 березня 2017 року №1977-VIII визначає засади державної підтримки кінематографії в Україні, що має на меті створення сприятливих умов для розвитку кіновиробництва, встановлення прозорих процедур здійснення фінансування державою проектів у сфері кінематографії. За приписами частини першої статті 9 вказаного Закону з метою ефективного розпоряджання коштами державної підтримки кінематографії у формах, передбачених статтею 7 цього Закону, Кабінетом Міністрів України в установленому ним порядку утворюється Рада з державної підтримки кінематографії у складі дев`яти осіб, члени якої призначаються строком на два роки. Після закінчення дворічного строку повноваження члена Ради припиняються автоматично. Одна й та сама особа не може бути включеною до складу Ради більш як на один строк поспіль. Частиною восьмою статті 9 Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» визначено, що члени Ради не є державними службовцями. За виконання своїх функцій члени Ради отримують плату - стипендію. Розмір та порядок виплати стипендій членам Ради встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку утворення Ради з державної підтримки кінематографії» №195 від 21 березня 2018 року представники від творчих спілок, громадських об`єднань, господарських об`єднань, статутні документи яких передбачають провадження діяльності у сфері кінематографії та/або телебачення і діяльність яких є активною (протягом останніх трьох років організовують періодично, не рідше ніж один раз на рік, громадські заходи щодо розв`язання проблем у сфері кінематографії: ініціюють публічні обговорення актуальних питань, публічні дискусії у професійній сфері тощо), обираються до складу Ради на конкурсній основі. З аналізу вказаних норм вбачається, що з метою ефективного розпоряджання коштами державної підтримки кінематографії утворюється Рада з державної підтримки кінематографії, до складу якої обираються члени, що здійснюють відповідні повноваження. У той же час, для набуття ознак публічно-правового спору у контексті статті 19 КАС України правовідносини мають бути пов`язаними з здійсненням службової діяльності під час перебування особи на публічній службі. Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Однак, ОСОБА_1 перебуваючи у складі Ради з державної підтримки кінематографії, в силу приписів частини восьмої статті 9 Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» не був державним службовцем та не здійснював службову діяльність у розумінні статті 19 КАС України, а тому його посада не відноситься до посад публічної служби. В свою чергу, за правилами частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, спір, що виник у зв`язку із невиплатою стипендії позивачу як члену Ради з державної підтримки кінематографії не пов`язаний з проходженням публічної служби, має вирішуватись за правилами цивільного судочинства. При цьому, спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов`язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб`єкта публічного права. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №520/6612/17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Згідно пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі №640/3727/20 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державного агентства з питань кіно про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк