Постанова Чернігівський апеляційний суд № 739/475/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 22 вересня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 739/475/20 Головуючий у першій інстанції Чепурко В. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/904/20 Суд у складі: головуючого - судді Євстафіїва О.К., суддів: Бечка Є.М., Губар В.С., за участю секретаря Кривопиші Я.О., позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , особа, яка подала апеляційну скаргу - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», на заочне рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2020 року; час, місце ухвалення і дата складання повного його тексту: 29.05.2020, м. Новгород-Сіверський, В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 р. Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом АТ КБ «ПриватБанк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягти з останнього заборгованість у загальній сумі 12617 грн 69 коп., з яких заборгованість за кредитом в сумі 5506 грн 60 коп., за простроченим кредитом - 5506 грн 60 коп., за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦК України 2126 грн 28 коп., пеня 3907 грн 78 коп., штраф (фіксована частина) 500 грн 00 коп., штраф (процентна складова) 577 грн 03 коп., а також 2102 грн 00 коп. на відшкодування судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що вказану заборгованість станом на 16.03.2020 АТ КБ «ПриватБанк» нараховано внаслідок порушення ОСОБА_1 зобов`язань за укладеним ними кредитним договором без номера від 05.03.2013, згідно з яким він отримав кредит у розмірі 3000 грн 00 коп. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку. Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у сумі 5506 грн 60 коп. та відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 917 грн 35 коп.; у задоволенні решти вимог відмовлено. Ухвалюючи його, суд І інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 фактично отримано та використано кредитних коштів у сумі 5506 грн 60 коп., а решта позовних вимог не підтверджена належними і допустимими доказами. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати вказане рішення в частині відмови у задоволенні його позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом і неустойок та ухвалити рішення, яким задовольнити ці вимоги, в іншій частині рішення залишити без змін. Доводи апеляційної скарги зводяться до такого: - підписавши 05.03.2013 анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, ОСОБА_1 приєднався до них. Крім того, останній частково виконував умови укладеного сторонами кредитного договору. Користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення боргу, він фактично погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та приєднувався до них у діючих на момент користування коштами редакціях; - відповідачем не заявлялись ні вимоги про визнання укладеного сторонами кредитного договору недійсним або нікчемним, ні заперечення проти позову. Тож місцевим судом безпідставно для вирішення справи застосовано правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц; - в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України АТ КБ «ПриватБанк» має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по відсотках, які нараховані на прострочений кредит, у відповідності до положень Умов та Правил надання банківських послуг. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню. У справі встановлено таке. 05.03.2013 ОСОБА_1 подав до ПАТ КБ «ПриватБанк» анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. У цій заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що підписана ним заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, що ОСОБА_1 ознайомився з цими Умовами та правилами до його укладення і згоден з його умовами. В той же час у цій заяві не йдеться про встановлення кредитного ліміту на картку, не зазначено ні вид картки, яку бажав отримати відповідач, ні розмір процентної ставки, під яку надається кредит, ні розмір комісії, ні види послуг, за які її має бути сплачено. Крім того, у заяві не встановлено відповідальності ОСОБА_1 у вигляді неустойки за порушення укладеного сторонами договору (копія цієї анкети-заяви на арк. 36). Витяги з Умов та Правил надання банківських послуг та з Тарифів обслуговування кредитних карт, що затверджені наказом ПАТ КБ «ПриватБанк» від 03.12.2012 № СП-2012-7061750, не містять підпису ОСОБА_1 (арк. 37, 38-70). ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджено витягом з статуту цього товариства (арк. 76-77). Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 16.03.2020 ОСОБА_1 має перед АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 12617 грн 69 коп., з яких заборгованість за кредитом в сумі 5506 грн 60 коп., за простроченим кредитом - 5506 грн 60 коп., за відсотками, нарахованими на прострочений кредит 2126 грн 28 коп., за пенею 3907 грн 78 коп., заборгованість по штрафах: 500 грн 00 коп. - фіксована частина і 577 грн 03 коп. - процентна складова (арк. 6-22). Аналізуючи надані докази і правові норми, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить таких висновків. Згідно з ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Пункт 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на момент виникнення і тривання спірних правовідносин, приписує, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема про тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути виданий, і орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту. На порушення наведених норм права сторонами в письмовій формі не визначено ні тип, ні розмір відсоткової ставки за користування кредитом, ні орієнтовну сукупну вартість кредиту в процентному значенні та грошовому виразі, ні розмір неустойок за порушення умов договору та види порушень його умов, за які ці неустойки має бути сплачено. Надані позивачем Тарифи, Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою укладеного сторонами кредитного договору, оскільки вони не підписані ОСОБА_1 і відсутні дані про їх визнання останнім. Крім того, ці Тарифи, Умови та Правила прямо не передбачені в анкеті-заяві ОСОБА_1 , яка ним підписана. Така правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17. З розрахунку спірної заборгованості й виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що останній на погашення кредиту сплачував АТ КБ «ПриватБанк» кошти по 01.11.2018, які товариством спрямовувалися на погашення не тільки кредиту, а й процентів за користування ним у розмірах 30%, 34,8%, 43,2%, 42% річних і неустойок (арк. 6-22, 23-33). За відсутності визначення в укладеному сторонами кредитному договорі типу і розміру відсоткової ставки за користування кредитом, розміру неустойок за порушення умов договору і видів порушень, за які ці неустойки має бути сплачено, а також за відсутності факту визнання ОСОБА_1 позову апеляційний суд не може дійти висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» правомірно нараховувало ОСОБА_1 кредитну заборгованість виходячи з вищевказаних розмірів процентної ставки, а також неустойки. Тож апеляційний суд не може констатувати, що АТ КБ «ПриватБанк» діяло у передбачений кредитним договором між ними спосіб, спрямувавши частину сплачених ОСОБА_1 коштів на погашення нарахованих ним процентів за користування кредитом і неустойок. Відповідно апеляційний суд не може констатувати, що АТ КБ «ПриватБанк» правильно визначило розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитом. Ці обставини унеможливлюють задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача і неустойок, і процентів за користування кредитом відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України (так як згідно з ст.ст. 624, 1054 ч. 1 ЦК України проценти за користування кредитом і неустойка є похідними від кредиту). Доводи апеляційної скарги судом відкидаються з наведених вище мотивів і виходячи з того, що у мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 роз`яснено, що з огляду на приписи частини 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору; особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності й розумності. Виходячи з наведеного є юридично неспроможним посилання позивача на те, що відповідачем не доведено, що під час укладення сторонами кредитного договору діяли інші, ніж приєднані до справи, Тарифи і Умови та Правила надання банківських послуг, що відповідач не заперечував факт ознайомлення з ними і не спростував ні факту наявності кредитної заборгованості, ні її розміру. Рішення місцевого суду ОСОБА_1 не оскаржується; у свою чергу апеляційний суд не встановив підстав для застосування при вирішенні справи припису ч. 4 ст. 367 ЦПК України. Тож в силу ч. 1 цієї ж статті оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня її складення. Головуючий: Судді: